Тема 1. Предмет і завдання економічної діагностики

Економічна діагностика являє собою галузь знань, яка постійно розвивається і на сучасному етапі формування ринкового устрою стає досить актуальною. Враховуючи високий ступінь невизначеності, який є невід’ємним супутником будь-якої економічної системи на перехідному етапі розвитку, велику швидкість здійснення господарських операцій, складність умов функціонування суб’єктів господарювання існує необхідність адаптації, удосконалення діагностики у фінансово-економічних дослідженнях.

Виникнення діагностики пов’язане з розвитком і становленням медицини. Розглядаючи етимологію слова діагностика, необхідно зазначити, що в перекладі з грецької diagnositikos означає здатність розпізнавати і являє собою вчення про методи й причини розпізнавання хвороб і визначення діагнозу. При цьому змістовне значення поняття діагноз (грец. Diagnosis – розпізнавання) полягає у визначенні сутності й особливостей хвороби на основі багатостороннього дослідження хворого. У фінансово-економічних дослідженнях виокремлюють різні види діагностики. Однак строга класифікація, типологія діагностики відсутні, як і її трактування.

Виділяють три основні підходи до розкриття змісту діагностики. Згідно з першим, якого дотримуються О.А.Коніна, Б.Коласс та деякі інші вчені, економічна діагностика ототожнюється з фінансовим аналізом або розглядається як його складова частина. В основі другого, представниками якого є В.В.Большаков, М.М.Глазов та ін., діагностика розглядається як функція управління. За третім підходом , економічну діагностику вважають самостійною галуззю знань (О.М. Виборова).

Трактування поняття діагностики розрізняється залежно від того, з якої позиції вона розглядається вченими. Так, викладаючи зміст проблемної діагностики, В.В.Большаков діагностику розуміє як діяльність, спрямовану на виявлення, аналіз і оцінку проблем організації. На думку М.М.Глазова, діагностика  визначення дисфункцій і труднощів, які деформують функціонування суб’єкта господарювання, встановлення їх причин, аналіз. Згідно з позицією О.Г.Дмитрієвої, діагностика – це галузь знань, що включають теорію й методи організації процесу діагнозу, а також принципи побудови засобів діагнозу. Г.О. Швиданенко вважає діагностику процесом розпізнавання й визначення негативних (кризових) явищ у діяльності підприємства на основі помічених локальних змін, установлених залежностей, а також особливо помітних явищ поточної підприємницької діяльності.

Існує багато видів та різновидів діагностики. Можна виділити такі з них: економічну, фінансову, бізнес-діагностику, проблемну, діагностику управління, функціональну, регіональну, експрес-діагностику.

Типологізують види діагностики за чотирма основними напрямками: предметом дослідження, структурою об’єкта дослідження , напрямком розвитку наук, рівнями економіки (рис. 1).

• фінансова

• економічна

Рис. 1. Типологія діагностики

Класифікувати діагностику можна за ознаками, вказаними на рис. 2.

Пояснимо зміст деяких видів діагностики з наведеної нижче класифікації. Статичною називається діагностика, якщо її предметом є будь-який стан системи. Якщо предметом діагностики є процес, явище, розвиток, то - це динамічна діагностика. Експерс-діагностика розглядає предмет вивчення в цілому, без аналізу тих або інших елементів або частин, у іншому випадку це  деталізована діагностика. Враховуючи швидкість проведення операцій та їх інтенсивність, діагностика може бути активною та пасивною. Залежно від перервності самого процесу діагностики можна виділити дискретну, або безперервну діагностику.

Якщо діагностика охоплює весь предмет дослідження, то вона повна. В іншому випадку – неповна. Якщо в процесі вивчення вибирають деякі об’єкти із сукупності, то діагностика називається вибірковою. Коли предмет дослідження становить комплекс елементів і в процесі діагностики задіяні лише деякі з них , то діагностика  часткова. У разі включення всіх елементів у дослідження вона вважається комплексною. За характером проведення виокремлюють постійну та періодичну діагностику.

До інтерпретації змісту діагностики вчені також підходять по-різному. У цілому можна виділити п’ять основних напрямків. У межах першого напрямку пропонується принциповий розгляд діагностики. А саме, О.Г.Дмитрієва вважає діагностику сукупністю елементів, які містять такі складові частини: економічну, функціональну, діагностику зовнішнього середовища, стратегічну. М.М.Глазов розглядає також соціальну частину, технічну (виробничу) та інші елементи, що характеризують діяльність суб’єктів господарювання.

Другий напрямок представляють вчені, які трактують діагностику як частину фінансового аналізу, розглядають і її зміст за аналогією до аналізу. Такого підходу до інтерпретації діагностики дотримуються і представники третього напрямку, які розглядають її як функцію управління.

Окремі позиції вчених об’єднують у четвертий напрямок, за яким дану галузь знань розглядають залежно від тієї або іншої проблеми.

Вчені, які розглядають економічну діагностику як самостійну галузь знань і вважають, що вона має свій індивідуальний зміст, є представниками п’ятого напрямку (рис. 3).

Виділяють такі форми економічної діагностики:

• безпосередню (у разі, якщо діагностика здійснюється безпосередньо аналітиком);

• опосередковану (коли між об’єктом і аналітиком є посередник);

• індивідуальну ( коли діагностика проводиться індивідуально одним аналітиком);

• колективну (коли в процесі діагностики бере участь група спеціалістів);

• обтічну (коли результати діагностики представлені в загальному вигляді, без конкретних висновків із ряду питань);

• конкретну (з наявністю повного висновку аналітика).

Мета економічної діагностики є визначення діагнозу об’єкта дослідження; вивчення зміни об’єкта діагностики в результаті дій внутрішніх і зовнішніх факторів; вивчення видів змін, процесу їх перебігу, тобто реакції об’єкта діагностики як системи або комплексу на яку-небудь дію, яка зумовлює структурні, обмінні та функціональні порушення.

Рис.2. Класифікація діагностики

Продовження рис. 2

Основні завдання діагностики полягають:

• у розробці послідовності процедур діагностики;

• удосконаленні, адаптації і розробці методів і прийомів діагностики;

• розпізнаванні зміни об’єкта діагностування в результаті впливу внутрішніх і зовнішніх дій (тобто реакцій);

• дослідженні економічного потенціалу об’єкта діагностування;

• вивченні фінансової стійкості об’єкта дослідження, його рівноважного фінансового положення;

• діагностуванні, дослідженні існуючих економічних диспропорцій, структурних, обмінних, функціональних порушень, їх видів, причин виникнення.

На основі названих завдань доцільно визначити загальні принципи діагностики:

• інтегрованість у загальну систему аналізу. Система діагностики повинна мати цільовий характер та органічно поєднувати специфіку бізнесу й пріоритети власників;

• науковий характер досліджень. У процесі діагностики доцільно орієнтуватися на застосування сучасних, достатньо теоретично обґрунтованих методик і заходів, що забезпечить досягнення прийнятого рівня точності за простоти розрахунків; залежно від специфіки аналізу застосування неформальних критеріїв слід максимально структурувати та аналітично опрацьовувати;

• комплексність. Потребує охоплення всіх сторін діяльності підприємства і всебічного вивчення причинної залежності в економіці підприємства;

• системність. Створення системи діагностики фінансово-економічної діяльності підприємства є економічно вигідне тільки на постійній основі, що уможливлює забезпечення достовірності оцінок одноразових економічних явищ у контексті загального економічного розвитку;

• об’єктивність. Для побудови системи діагностики слід застосовувати тільки точні, реальні факти, методи та заходи, що мінімізуватиме суб’єктивність дослідників чи неточність оцінок;

• конкретність. Кожний етап діагностики чи оцінки економічних явищ повинен мати конкретне цільове спрямування;

• точність. Система діагностики має на прийнятному для підприємства рівні відтворювати реальні економічні процеси;

• активність. Діагностика повинна максимально орієнтуватися на превентивні методи, тобто самих лише виявлення та усунення симптомів недостатньо, щоб запобігти кризи;

• своєчасність. Слід постійно враховувати динамічність господарської діяльності, а також статичний характер будь-яких оцінок;

• ефективність (доцільність, економічність). Експлуатуючи систему діагностики, потрібно постійно порівнювати позитивні наслідки її існування та поточні витрати на підтримку її функціонування.

Рис. 3. Зміст економічної діагностики

Питання до практичного заняття

1. Етіологічне значення термінів „діагностика”, „діагноз”.

2. Сутнісна еволюція терміна „діагностика”.

3. Типологізація видів діагностики.

4. Класифікація діагностики.

5. Зміст економічної діагностики.

6. Мета й завдання економічної діагностики.

7. Загальні принципи діагностики.