43.Охарактеризуйте стратегії інклюзивних груп.

Сьогодні проблема навчання дітей з особливими освітніми потребами набуває широкої актуальності. Інклюзивна освіта стає доступною для дітей з особливими освітніми потребами, адже право на рівний доступ до якісної освіти та навчання за місцем проживання в умовах загальноосвітнього закладу – це право всіх дітей.

Концепція інклюзивної освіти відображає одну з головних демократичних ідей: усі діти є цінними й активними членами суспільства. Навчання в інклюзивних освітніх закладах є корисним як для дітей з особливими освітніми потребами, так і для інших дітей, членів родин і суспільства в цілому. Як свідчать дослідження, в інклюзивних класах та дитячих садках наголос робиться в першу чергу на розвитку сильних якостей і талантів дітей, а не на їхніх особливостях. Взаємодія з іншими дітьми сприяє когнітивному, фізичному, мовному, соціальному та емоційному розвитку дітей з особливими освітніми потребами. При цьому діти з типовим рівнем розвитку демонструють відповідні моделі поведінки дітям з особливими потребами й мотивують їх до розвитку та цілеспрямованого використання нових знань і вмінь. Взаємодія між дітьми з особливими потребами та іншими дітьми сприяє налагодженню між ними дружніх стосунків. Завдяки такій взаємодії діти вчаться природно сприймати та толерантно ставитись до людських відмінностей, вони стають більш чуйними, готовими до взаємодопомоги.

44.Охарактеризуйте стратегію ефективного спілкування з батьками дітей з особливими потребами.

Родини дітей з особливими потребами часто занадто хвилюються з приводу щоденних успіхів своїх малят. Їм необхідно пояснювати,що навчання відбувається невеликими кроками,проте весь час..Щоб заспокоїти батьків,корисно спілкуватися з ними в неформальних умовах:

*Бесіди на початку та наприкінці навчального дня. Обмін інформацією щодо успіхів дітей,події. З часом слід запропонувати батькам брати участь у роботі: надавати адміністративну підтримку,ремонтувати іграшки…

*Записки і записники. Обмін короткими,неформальними записками сприяє налагодженню добрих стосунків з родинами. Слід заохочувати батьків теж надсилати педагогам записки. Такий підхід особливо успішний тоді,коли вчитель працює над конкретним завданням,а родина дитини йому в цьому допомагає і коли обмін інформацією відбувається не менше,ніж раз на тиждень. Такий записник гарантує безперервність спілкування та поінформованість і батьків,і вчителів про успіхи дитини та зміни у її поведінці.

*Дошки оголошень. З інформації на дошках оголошень родини дітей дізнаються про заняття,які відбуваються. На них можна розмістити відомості про розвиток дитини, можуть бути вивішені зразки дитячих малюнків,оповідання про екскурсії чи фотокартки членів сім`ї.

45.Охарактеризуйте суспільний рух за громадянські права (сша, Італія) як шлях до задоволення освітніх прав дітей з особливими потребами.

1830 р. у Сполучених Штатах Америки створено перші школи для дітей з проблемами зору та слуху. Учні в цих школах були ізольовані та навчалися за спеціальними програмами. Так, у школах для дітей з проблемами слуху використовували альтернативні системи спілкування, мову знаків, жестів тощо. Оскільки це були великі заклади, вони часто розташовувались за сотні кілометрів від домівок учнів і діти перебували тут майже весь час.

На початку XX ст. італійська лікарка Марія Монтессорі створила «Дитячий дім» для захисту і виховання дітей бідняків у Римі. Вона була переконана, що до дитячої індивідуальності необхідно ставитися з повагою, слід дозволяти дітям робити вибір і заохочувати їх до розв’язання проблем. Марія Монтессорі намагалася розвивати у дітей вміння та навички, які давали б змогу надалі самим потурбуватися про себе. Вона була щирим захисником безнадійних, на думку багатьох, дітей. Поступово в Європі, США, Австралії, Канаді батьки почали спонукати педагогів залучати дітей з особливими потребами до звичайних класів. Вони зрозуміли неадекватний характер спеціальних програм і були сповнені бажання зірвати тавро сегрегації із системи освіти дітей з проблемами в розвитку. Родини прагнули, щоб їхні діти залишалися в рідних домівках, де до них ставилися б як до важливих членів сімей. Досвід Канади, Великобританії, США, Швеції, Норвегії, Німеччини, де є спеціальні і інклюзивні школи, але там більше переходять до інклюзивних шкіл. Вважають, що у дітей більше можливостей в майбутньому. Вони бачать результати. У Америці, наприклад, 20-ти річний досвід показав, що потім дитина може працевлаштуватися. Там багато людей з синдромом Дауна, з іншими недоліками, які успішно працюють. Для здорових дітей теж це важливо, вони бачать, що є інші діти, що суспільство всіляке. Це важливо, щоб така дитина не вважалася хворою, а мала всі можливості для реалізації. А школа - це перший важливий етап для інтеграції, включення людини в суспільство. В США закон про інклюзивну освіту ухвалений 30 років тому. За ці роки всі вже звиклися, що різні діти можуть вчитися разом. Вирішені проблеми організації навчання: наприклад, дитина з важкими порушеннями здоров’я отримує помічника, який супроводжує її по школі. А в Данії подібний закон діє В передових країнах Західної Європи, починаючи з 70-х років ХХ ст. відбувалася перебудова спеціальної освіти. Зокрема, інтегроване та інклюзивне навчання дітей з особливостями розвитку визначено як основну форму здобуття освіти неповносправними.ще з 1817 року!

В освітніх департаментах провінцій Італії функціонують консультативні служби, до складу яких входять різнопрофільні фахівці, адміністратори шкіл, працівники управлінь освіти, представники громадських організацій, за необхідності долучаються спеціалісти служб охорони здоров’я. Співробітники цих служб організовують інклюзивне навчання, діагностуючи дітей і визначаючи їхні потреби, надають консультативну та навчально- методичну допомогу педагогам і шкільній адміністрації.