- •1.Визначте методи та прийоми стимулювання когнітивно-мовленнєвого розвитку дітей з особливими освітніми потребами.
- •2.Визначте методи та прийоми стимулювання когнітивно-мовленнєвого розвитку дітей з
- •3. Визначте методи та прийоми стимулювання соціального та емоційного розвитку дітей з
- •4. Визначте можливі варіанти надання підтримки родинам в контексті реалізації інклюзивних підходів.
- •5. Визначте можливі шляхи залучення дітей з відставанням у розвитку в звичайні групи.
- •6. Визначте можливі шляхи залучення дітей із синдромом Дауна в звичайні групи.
- •9. Визначте чинники, що впливають на успішну адаптацію навчального процесу в інклюзивних групах.
- •10.Визначте чинники, що сприяють розвитку соціальних умінь.
- •11 .Визначте шляхи залучення дітей з ортопедичними вадами в звичайні групи.
- •12. Дайте загальну характеристику наявних у дітей порушень розвитку, які зумовлюють специфічні освітні потреби.
- •13. Дайте загальну характеристику особливостей когнітивного розвитку дітей залежно від їхніх особливих освітніх потреб.
- •14. Дайте загальну характеристику особливостей мовленнєвого розвитку дітей залежно від їхніх особливих освітніх потреб.
- •17. Дайте характеристику моделей інвалідності в Україні
- •20. Назвіть форми інклюзивної освіти.
- •II модель — постійна неповна інтеграція
- •III модель — постійна часткова інтеграція
- •IV модель — систематична тимчасова інтеграція
- •V модель — епізодична інтеграція
- •21. Обґрунтуйте важливість врахування різних психофізичних розладів у процесі навчання і виховання дітей.
- •22. .Обґрунтуйте важливість дотримання етичних норм у процесі оцінювання дитини з особливими потребами.
- •23. Обґрунтуйте характерні риси інклюзивних дошкільних навчальних закладів.
- •24. Охарактеризуйте види адаптації і пристосувань для дітей з особливим потребами.
- •25. .Охарактеризуйте джерела отримання інформації про дитину з особливим потребами.
- •26.Охарактеризуйте досвід інклюзивної освіти у країнах снд.
- •27.Охарактеризуйте досвід інклюзивної освіти у країнах Центральної Європи.
- •28. Охарактеризуйте еволюцію ставлення до людей з особливими потребами.
- •29. Охарактеризуйте Міжнародне законодавство у сфері освіти дітей з особливими потребами
- •30. Охарактеризуйте освітні аспекти залучення дітей, які мають глухоту, сліпо-глухоту і порушення слуху.
- •31. Охарактеризуйте основні принципи роботи, зорієнтовані на дитину з особливими потребами в інклюзивних групах.
- •32. Охарактеризуйте переваги тематичного навчання для дітей з особливими потребами
- •33. .Охарактеризуйте перспективність діяльності всеукраїнських громадських фондів та організацій у розвитку інклюзивної освіти.
- •34. Охарактеризуйте поняття „тематичне навчання”.
- •35 .Охарактеризуйте принцип „нормалізації” у скандинавських країнах.
- •36. Охарактеризуйте проблеми і захворювання, які можуть спричиняти особливі освітні потреби.
- •37. Охарактеризуйте проекти та експериментальні класи; громадську діяльність батьків як шляхи запровадження інклюзивної освіти в Іспанії та Австрії.
- •38. Охарактеризуйте процедуру розробки індивідуалізованих навчальних планів.
- •40. Охарактеризуйте рушійні сили процесу втілення ідей про освітню інтеграцію.
- •41. Охарактеризуйте ставлення до батьків дітей з особливими освітніми потребами як до партнерів.
- •42. .Охарактеризуйте стан інклюзивної освіти в Україні.
- •43.Охарактеризуйте стратегії інклюзивних груп.
- •44.Охарактеризуйте стратегію ефективного спілкування з батьками дітей з особливими потребами.
- •45.Охарактеризуйте суспільний рух за громадянські права (сша, Італія) як шлях до задоволення освітніх прав дітей з особливими потребами.
- •46.Охарактеризуйте шляхи залучення дітей з особливими потребами в загальноосвітні навчальні заклади.
- •47.Проаналізуйте національне законодавство щодо забезпечення рівного доступу до освіти дітей з особливими потребами.
- •48.Розкрийте види адаптацій і пристосувань щодо задоволення специфічних потреб дітей з особливими потребами.
- •49.Розкрийте зміст індивідуалізованого навчального плану.
- •50.Розкрийте зміст індивідуалізованого навчального плану.
- •51.Розкрийте зміст індивідуалізованого навчального плану.
- •52.Розкрийте значення спостережень як важливих елементів зорієнтованих на дитину програм.
- •53.Розкрийте класифікацію порушень розвитку людини.
- •54.Розкрийте комплексний підхід до процесу збирання інформації про дитину з особливими потребами.
- •55.Розкрийте освітні реформи у країнах Центральної Європи (Чехія, Угорщина, Словаччина, Польща) щодо запровадження інклюзивної освіти.
- •56.Розкрийте основні засади реалізації інклюзивних підходів.
- •60.Розкрийте основні причини доцільності запровадження інклюзивних програм.
- •61.Розкрийте переваги та перешкоди розвитку інклюзивної дошкільної освіти.
- •63.Розкрийте перешкоди та преваги (для дітей, батьків, педагогів, суспільства в цілому) включення дітей з особливими потребами до системи дошкільної освіти.
- •64.Розкрийте поняття „діти з особливими потребами”, „інклюзія”, „інклюзивна освіта”, „сегрегація”, „дискримінація”, „реабілітація”.
- •65.Розкрийте поняття „тематичне навчання”.
- •68.Розкрийте різницю між поняттями „інклюзія” та „інтеграція”.
- •69.Розкрийте роль вихователя у процесі включення дітей з особливими потребами.
- •70.Розкрийте роль вихователя у процесі залучення дітей з особливими потребами у звичайні групи.
- •71.Розкрийте специфіку планування навчальних заходів для дітей із затримкою психічного розвитку (зпр).
- •72.Розкрийте специфіку планування процесу формального оцінювання.
- •73.Розкрийте суть тематичного навчання.
- •74.Розкрийте термін «інклюзія». Перешкоди та преваги включення.
- •75.Розкрийте форму індивідуалізованого навчального плану.
- •76.Розкрийте характерні риси інклюзивних освітніх закладів.
- •78.Сплануйте можливі шляхи залучення дітей з аутизмом в днз
- •79.Сплануйте навчальні заходи для дітей із затримкою психічного розвитку.
- •80.Сплануйте шляхи встановлення партнерських стосунків з родинами, які мають дітей з особливими потребами.
- •81.Сплануйте шляхи залучення родини до розвитку інклюзивних програм.
- •82.Спроектуйте види допомоги, які можуть надавати інклюзивним групам фахівці із спеціальних видів навчання.
- •83.Спроектуйте види допомоги, які можуть надавати інклюзивним групам аудіологи.
- •84.Спроектуйте види допомоги, які можуть надавати інклюзивним групам фахівці з працетерапії.
- •85.Спроектуйте види допомоги, які можуть надавати інклюзивним групам фахівці з лікувальної фізичної культури.
- •86.Спроектуйте види допомоги, які можуть надавати інклюзивним групам психологи.
- •87.Спроектуйте можливі варіанти адаптації групового приміщення до особливих освітніх потреб дітей з дцп.
- •88.Створіть добірку адаптивного приладдя, яке забезпечує максимальну рухову свободу дитини з особливим потребами.
- •89.Створіть добірку методів та прийомів стимулювання соціального, емоційного та когнітивного розвитку дітей з особливими освітніми потребами.
- •90.Створіть добірку методів та прийомів стимулювання фізичного розвитку дітей з особливими освітніми потребами.
28. Охарактеризуйте еволюцію ставлення до людей з особливими потребами.
В еволюції стосунків суспільства і держави до осіб і відхиленнями в розвитку виділяється п'ять періодів, які охоплюють часовий проміжок у дві з половиною тисячі років шлях від ненависті й агресії до прийняття, партнерства та інтеграції осіб з обмеженими психофізичними можливостями.
Еволюція ставлення суспільства та держави до осіб з психофізичними порушеннями й становлення системи спеціальної освіти
Період еволюції |
Етапи становлення системи спеціальної освіти |
Хронологічні межі |
І. Від агресії та зневаги до усвідомлення необхідності піклуватися про дітей з особливостями розвитку |
Формування передумов виникнення національної системи спеціальної освіти |
966-1715 рр. |
ІІ. Від усвідомлення необхідності піклуватися про осіб з відхиленнями в розвитку до усвідомлення необхідності навчати частину з них |
Формування передумов виникнення національної системи спеціальної освіти |
1715-1806 рр. |
ІІІ. Від усвідомлення можливостей до усвідомлення доцільності навчання трьох категорій дітей: з порушенням слуху, зору та розумово відсталих |
Розгортання мережі спеціальних навчальних закладів та оформлення паралельних систем спеціальної освіти |
1806-1927 рр. |
ІV. Від усвідомлення необхідності навчати певну частину дітей з порушеннями до розуміння необхідності навчати всіх дітей з відхиленнями в розвитку |
Удосконалення вертикальної та горизонтальної структур системи спеціальної освіти, її диференціація |
1927-1991 рр. |
V. Від сегрегативного навчання дітей з особливими освітніми потребами до інклюзивного навчання |
Розвиток національної системи спеціальної освіти з провідною тенденцією інклюзії |
1991р.- донині |
Перший період (996-1715 рр.) - від агресії та зневаги до усвідомлення необхідності піклуватися про людей з відхиленнями в розвитку. Умовною межею цього періоду в Західній Європі є відкриття в Німеччині першого притулку для сліпих (1198 р). У Російській імперії створюються перші монастирські притулки (1706-1715 рр.).
Другий період (1715-1806 рр.) - від усвідомлення необхідності піклуватися про осіб з відхиленнями в розвитку до усвідомлення навчати частину з них. Умовна межа - відкриття у Франції спеціальних шкіл для глухонімих і сліпих (1770-1784 рр.). У Російській державі - відкриття перших спеціальних шкіл для глухих та сліпих (1806-1807 рр.).
Третій період (1806-1927 рр.) - від усвідомлення можливостей до усвідомлення доцільності навчати три категорії дітей: з порушеннями слуху, зору та розумово відсталих. Умовний кордон - остання чверть XIX століття. Ухвалення у західноєвропейських державах законів про загальну початкову освіту і на цій основі - законів про навчання глухих, сліпих і розумово відсталих дітей. У Радянському Союзі - створення спеціальних шкіл для глухих, сліпих і розумово відсталих дітей у зв'язку з прийняттям Закону про Всеобуч (1927-1935 рр.).
Саме в цей період у школах Західної Європи на тлі розгортання мережі спеціальних закладів робляться спроби спільного навчання дітей з порушеннями психофізичного розвитку зі своїми здоровими однолітками. Як зазначає у своєму дослідженні П Кулик, в Австрії у 1846 р. було ухвалено закон, який передбачив створення можливостей для навчання сліпих дітей разом зі зрячими. Подібні законодавчі акти були в Англії, Шотландії та інших європейських країнах. Не вдаючись до детального висвітлення історичного аспекту цієї проблеми зауважимо, що в Радянському Союзі спроби спільного навчання відбувалися постійно й досить широко обговорювалися на різних педагогічних зібраннях. Зокрема, у 1924 р. на ІІ-му Всеросійському з'їзді з питань соціально-правової охорони неповнолітніх було ухвалено резолюцію, де зазначалося зокрема: «...сліпі мають право вступати до звичайних навчальних закладів для зрячих... в кожному окремому випадку з дозволу керуючого органу, коли є підстави сподіватися, що вони виконуватимуть основні вимоги, які ставляться до їхніх зрячих товаришів» . Підтвердженням доцільності цієї ухвали слугував той факт, що саме в цей період відомий український вчений О. Щербина успішно провів експериментальне дослідження з навчання сліпої дівчинки Р.Золотницької в умовах масової школи і став активно пропагувати ідеї «...необхідності наполегливої боротьби проти відокремлення сліпих від зрячих».
Варто зазначити, що, незважаючи на переважання в цей історичний період сегрегаційних установок щодо навчання дітей з обмеженнями і розгортання системи спеціальних закладів, спроби спільного навчання дітей з порушеннями та їхніх здорових однолітків не припинялися.
Четвертий період (1927-1991 рр.) - від усвідомлення необхідності навчання певної частини дітей з порушеннями до розуміння необхідності навчати всіх дітей з відхиленнями в розвитку. В Західній Європі цей період від початку XX століття до кінця 70-х років характеризується розвитком законодавчої бази спеціальної освіти та структурним удосконаленням національних систем. У Радянському Союзі - диференціація й удосконалення системи спеціальної освіти, перехід до 8 типів спеціальних закладів (1950-1990 рр.).
Саме у цей період з 70-років XX століття у світовій освітній політиці на тлі економічного зростання розвитку суспільних демократичних стосунків у передових державах світу чітко визначилися антидискримінаційні настрої за будь-якою ознакою: національною, етнічною, релігійною, рівнем психофізичного розвитку. На зміну старої парадигми суспільно-державного усвідомлення «повноцінна більшість» - «неповноцінна меншість» приходить нова - «єдина спільнота, яка включає і людей з певними проблемами». Світова спільнота фіксує законодавчо неприпустимість так званого соціального маркування. Національні антидискримінаційні законодавчі акти затверджуються з урахуванням основних положень Декларацій ООН. Формується нова культурно- історична норма - повага до відмінностей між людьми.
П'ятий період (1991 р. - й донині) - від сегрегативного навчання дітей з особливими освітніми потребами до інклюзивної освіти. В Західній Європі з кінця 70-х років значно скорочується кількість спеціальних шкіл, збільшується кількість спеціальних класів у загальноосвітніх школах, учнів з особливими освітніми потребами починають навчати у загальноосвітніх школах в інклюзивному середовищі. Цей період у країнах пострадянського простору розпочався у 90-х роках і збігається з розпадом СРСР та кардинальною перебудовою державного устрою.
Цей період визначаний саме як перехід до інклюзивного навчання.
