4. Визначте можливі варіанти надання підтримки родинам в контексті реалізації інклюзивних підходів.

1.Обмін інформацією. Одне з важливих завдань учителя-зустрічатися з батьками,обмінюватися з ними інформацією і розглядати можливі варіанти навчання дітей. Якщо вчитель знає сімейні обставини і діє відповідно,він може надати родинам суттєву допомогу.

2.Використання громадських ресурсів. Жодна з програм не може повністю задовольнити всі потреби сім`ї дитини з вадами. Тому педагоги повинні підтримувати зв'язок з іншими установами,що можуть надати допомогу в цій справі. Такі колективні зусилля дають змогу надати родинам дієву інтегровану підтримку.

3. Полегшення переходів. Ретельне планування і продумані спільні дії батьків,учителів,служб підтримки дають змогу максимально зменшити стрес,що його викликає в дітей перехід з дому до дитсадочка, а потім і до школи. У дітей необхідно розвивати такі якості,як соціальність і незалежність,уміння обслуговувати себе і діяти у колективі.

Щоб полегшити перехід,учитель має зустрітися з батьками,заспокоїти їх і розповісти,які можливості для розвитку дитини надає школа. При цьому можна діяти таким чином:

*Розповідати про вади дитини. Доцільно вести розмову одночасно з обома батьками,уникаючи специфічного педагогічного чи медичного жаргону.

*Слухати батьків. Уважно слухаючи батьків і ставлячи доречні запитання,вчитель може дізнатися про специфічні потреби дитини й оптимально спланувати її перехід на наступний освітній щабель.

*Допомагати сім`ям підбирати інформацію. Батьки можуть надати педагогам багато важливих відомостей про стан здоров`я і розвиток дитини.

*Заохочувати членів родини відвідувати клас. Візити батьків дають змогу впевнитися,що потреби їхніх дітей задовольняються. Це породжує відчуття причетності до справи і сприяє довірі до фахівців,які працюють з дітьми.

5. Визначте можливі шляхи залучення дітей з відставанням у розвитку в звичайні групи.

Не існує чітко встановленої методики залучення дітей з особливими потребами до звичайних груп. У цій справі вчителі повинні спиратися на свої знання і досвід,а також використовувати сучасні ефективні педагогічні підходи,зокрема,збирати щонайбільше відомостей про дітей,створювати можливості для практичного навчання,враховувати сильні якості і потреби кожного учня,спостерігати,оцінювати і планувати навчання кожної дитини,працювати спільно з іншими членами колективу тощо.

6. Визначте можливі шляхи залучення дітей із синдромом Дауна в звичайні групи.

Синдром Дауна –це найпоширеніша із хвороб,при яких спостерігаються затримки психічного розвит- ку. Є понад 50 клінічних симптомів синдрому Дауна,однак усі вони рідко спостерігаються в однієї люди ни. Люди із синдромом Дауна звичайно менші за своїх ровесників,а їхній фізичний та інтелектуальний, пізнавальний розвиток повільніші. Після того,як дитині поставили діагноз хвороби Дауна,батькам слід порадити щонайшвидше залучити маля до початкових освітніх програм. У цьому випадку вони можуть отримати необхідну інформацію про методи розвитку в дитини мовних,когнітивних і соціальних умінь, а також про специфічні вправи для розвитку моторики великих і малих рухів. Неможливо точно передба чити, яких успіхів досягнуть такі діти в майбутньому,тому батьки і педагоги повинні намагатися не накладати ніяких обмежень на їхній розвиток. Доцільно лише під час навчання робити наголос на кон-

кретних діях і поняттях,а не на абстрактних ідеях. Завдання слід ділити на кілька етапів і підтримувати постійний зв'язок з учнями. Нині в суспільстві покращується ставлення до дітей з особливими потреба ми. Все це відкриває перед дітьми із синдромом Дауна нові широкі можливості.

7. Визначте особливості створення середовища сприятливого для емоційного розвитку дитини. Найкраще діти навчаються тоді,коли почувають себе в безпеці і можуть досягти успіху. Педагоги повинні створювати таку емоційну атмосферу,щоб діти почувалися саме так.Ось кілька умов, необхід- них для створення емоційно безпечного навчального середовища:

*Емоційна підтримка. Для емоційно сприятливих умов характерними є співчуття, сприйняття, щирість, повага,теплота. Діти мають відчути,що їх цінують та підтримують.

*Визнання дитячих емоцій. Усі емоції природні і мають законне право на існування. Вчитель повинен визнавати дитячі емоції і не заперечувати їх,а спонукати дітей протистояти цим емоціям чи ігнорувати їх.

*Висловлення почуттів за допомогою слів. Оскільки діти найефективніше навчаються на власному досвіді, доцільно називати й описувати їхні емоції в час,коли відбуваються події,а також знайомити її з відповідними словами.

*Послідовність. Діти відчувають довіру до дорослих тоді,коли вони можуть передбачати і покладатися на незмінну і послідовну емоційну реакцію з їхнього боку.

8. Визначте стратегії ефективного спілкування з родинами дітей з особливими потребами.

Родини дітей з особливими потребами часто занадто хвилюються з приводу щоденних успіхів своїх малят. Їм необхідно пояснювати,що навчання відбувається невеликими кроками,проте весь час..Щоб заспокоїти батьків,корисно спілкуватися з ними в неформальних умовах:

*Бесіди на початку та наприкінці навчального дня. Обмін інформацією щодо успіхів дітей,події. З часом слід запропонувати батькам брати участь у роботі: надавати адміністративну підтримку,ремонтувати іграшки…

*Записки і записники. Обмін короткими,неформальними записками сприяє налагодженню добрих стосунків з родинами. Слід заохочувати батьків теж надсилати педагогам записки. Такий підхід особливо успішний тоді,коли вчитель працює над конкретним завданням,а родина дитини йому в цьому допомагає і коли обмін інформацією відбувається не менше,ніж раз на тиждень. Такий записник гарантує безперервність спілкування та поінформованість і батьків,і вчителів про успіхи дитини та зміни у її поведінці.

*Дошки оголошень. З інформації на дошках оголошень родини дітей дізнаються про заняття,які відбуваються. На них можна розмістити відомості про розвиток дитини, можуть бути вивішені зразки дитячих малюнків,оповідання про екскурсії чи фотокартки членів сім`ї.