- •1.Визначте методи та прийоми стимулювання когнітивно-мовленнєвого розвитку дітей з особливими освітніми потребами.
- •2.Визначте методи та прийоми стимулювання когнітивно-мовленнєвого розвитку дітей з
- •3. Визначте методи та прийоми стимулювання соціального та емоційного розвитку дітей з
- •4. Визначте можливі варіанти надання підтримки родинам в контексті реалізації інклюзивних підходів.
- •5. Визначте можливі шляхи залучення дітей з відставанням у розвитку в звичайні групи.
- •6. Визначте можливі шляхи залучення дітей із синдромом Дауна в звичайні групи.
- •9. Визначте чинники, що впливають на успішну адаптацію навчального процесу в інклюзивних групах.
- •10.Визначте чинники, що сприяють розвитку соціальних умінь.
- •11 .Визначте шляхи залучення дітей з ортопедичними вадами в звичайні групи.
- •12. Дайте загальну характеристику наявних у дітей порушень розвитку, які зумовлюють специфічні освітні потреби.
- •13. Дайте загальну характеристику особливостей когнітивного розвитку дітей залежно від їхніх особливих освітніх потреб.
- •14. Дайте загальну характеристику особливостей мовленнєвого розвитку дітей залежно від їхніх особливих освітніх потреб.
- •17. Дайте характеристику моделей інвалідності в Україні
- •20. Назвіть форми інклюзивної освіти.
- •II модель — постійна неповна інтеграція
- •III модель — постійна часткова інтеграція
- •IV модель — систематична тимчасова інтеграція
- •V модель — епізодична інтеграція
- •21. Обґрунтуйте важливість врахування різних психофізичних розладів у процесі навчання і виховання дітей.
- •22. .Обґрунтуйте важливість дотримання етичних норм у процесі оцінювання дитини з особливими потребами.
- •23. Обґрунтуйте характерні риси інклюзивних дошкільних навчальних закладів.
- •24. Охарактеризуйте види адаптації і пристосувань для дітей з особливим потребами.
- •25. .Охарактеризуйте джерела отримання інформації про дитину з особливим потребами.
- •26.Охарактеризуйте досвід інклюзивної освіти у країнах снд.
- •27.Охарактеризуйте досвід інклюзивної освіти у країнах Центральної Європи.
- •28. Охарактеризуйте еволюцію ставлення до людей з особливими потребами.
- •29. Охарактеризуйте Міжнародне законодавство у сфері освіти дітей з особливими потребами
- •30. Охарактеризуйте освітні аспекти залучення дітей, які мають глухоту, сліпо-глухоту і порушення слуху.
- •31. Охарактеризуйте основні принципи роботи, зорієнтовані на дитину з особливими потребами в інклюзивних групах.
- •32. Охарактеризуйте переваги тематичного навчання для дітей з особливими потребами
- •33. .Охарактеризуйте перспективність діяльності всеукраїнських громадських фондів та організацій у розвитку інклюзивної освіти.
- •34. Охарактеризуйте поняття „тематичне навчання”.
- •35 .Охарактеризуйте принцип „нормалізації” у скандинавських країнах.
- •36. Охарактеризуйте проблеми і захворювання, які можуть спричиняти особливі освітні потреби.
- •37. Охарактеризуйте проекти та експериментальні класи; громадську діяльність батьків як шляхи запровадження інклюзивної освіти в Іспанії та Австрії.
- •38. Охарактеризуйте процедуру розробки індивідуалізованих навчальних планів.
- •40. Охарактеризуйте рушійні сили процесу втілення ідей про освітню інтеграцію.
- •41. Охарактеризуйте ставлення до батьків дітей з особливими освітніми потребами як до партнерів.
- •42. .Охарактеризуйте стан інклюзивної освіти в Україні.
- •43.Охарактеризуйте стратегії інклюзивних груп.
- •44.Охарактеризуйте стратегію ефективного спілкування з батьками дітей з особливими потребами.
- •45.Охарактеризуйте суспільний рух за громадянські права (сша, Італія) як шлях до задоволення освітніх прав дітей з особливими потребами.
- •46.Охарактеризуйте шляхи залучення дітей з особливими потребами в загальноосвітні навчальні заклади.
- •47.Проаналізуйте національне законодавство щодо забезпечення рівного доступу до освіти дітей з особливими потребами.
- •48.Розкрийте види адаптацій і пристосувань щодо задоволення специфічних потреб дітей з особливими потребами.
- •49.Розкрийте зміст індивідуалізованого навчального плану.
- •50.Розкрийте зміст індивідуалізованого навчального плану.
- •51.Розкрийте зміст індивідуалізованого навчального плану.
- •52.Розкрийте значення спостережень як важливих елементів зорієнтованих на дитину програм.
- •53.Розкрийте класифікацію порушень розвитку людини.
- •54.Розкрийте комплексний підхід до процесу збирання інформації про дитину з особливими потребами.
- •55.Розкрийте освітні реформи у країнах Центральної Європи (Чехія, Угорщина, Словаччина, Польща) щодо запровадження інклюзивної освіти.
- •56.Розкрийте основні засади реалізації інклюзивних підходів.
- •60.Розкрийте основні причини доцільності запровадження інклюзивних програм.
- •61.Розкрийте переваги та перешкоди розвитку інклюзивної дошкільної освіти.
- •63.Розкрийте перешкоди та преваги (для дітей, батьків, педагогів, суспільства в цілому) включення дітей з особливими потребами до системи дошкільної освіти.
- •64.Розкрийте поняття „діти з особливими потребами”, „інклюзія”, „інклюзивна освіта”, „сегрегація”, „дискримінація”, „реабілітація”.
- •65.Розкрийте поняття „тематичне навчання”.
- •68.Розкрийте різницю між поняттями „інклюзія” та „інтеграція”.
- •69.Розкрийте роль вихователя у процесі включення дітей з особливими потребами.
- •70.Розкрийте роль вихователя у процесі залучення дітей з особливими потребами у звичайні групи.
- •71.Розкрийте специфіку планування навчальних заходів для дітей із затримкою психічного розвитку (зпр).
- •72.Розкрийте специфіку планування процесу формального оцінювання.
- •73.Розкрийте суть тематичного навчання.
- •74.Розкрийте термін «інклюзія». Перешкоди та преваги включення.
- •75.Розкрийте форму індивідуалізованого навчального плану.
- •76.Розкрийте характерні риси інклюзивних освітніх закладів.
- •78.Сплануйте можливі шляхи залучення дітей з аутизмом в днз
- •79.Сплануйте навчальні заходи для дітей із затримкою психічного розвитку.
- •80.Сплануйте шляхи встановлення партнерських стосунків з родинами, які мають дітей з особливими потребами.
- •81.Сплануйте шляхи залучення родини до розвитку інклюзивних програм.
- •82.Спроектуйте види допомоги, які можуть надавати інклюзивним групам фахівці із спеціальних видів навчання.
- •83.Спроектуйте види допомоги, які можуть надавати інклюзивним групам аудіологи.
- •84.Спроектуйте види допомоги, які можуть надавати інклюзивним групам фахівці з працетерапії.
- •85.Спроектуйте види допомоги, які можуть надавати інклюзивним групам фахівці з лікувальної фізичної культури.
- •86.Спроектуйте види допомоги, які можуть надавати інклюзивним групам психологи.
- •87.Спроектуйте можливі варіанти адаптації групового приміщення до особливих освітніх потреб дітей з дцп.
- •88.Створіть добірку адаптивного приладдя, яке забезпечує максимальну рухову свободу дитини з особливим потребами.
- •89.Створіть добірку методів та прийомів стимулювання соціального, емоційного та когнітивного розвитку дітей з особливими освітніми потребами.
- •90.Створіть добірку методів та прийомів стимулювання фізичного розвитку дітей з особливими освітніми потребами.
1.Визначте методи та прийоми стимулювання когнітивно-мовленнєвого розвитку дітей з особливими освітніми потребами.
Вчителі повинні планувати заняття для всіх дітей в цілому,а потім індивідуалізувати їх таким чином,щоб максимально розкрити потенціал кожної дитини.У своїй роботі можуть застосовувати такі методи,як:
- моделювання (демонстрація поведінки);
- індивідуалізація (корекція завдань відповідно до потреб і особливостей конкретної дитини);
- підтримання зворотного зв’язку;
- надання зразків;
- використання словесних і невербальних підказок;
- очікування (наприклад,улюблену страву передають дитині лише на її прохання);
- підхід до справи з гумором ;
- розпитування (наприклад: «Ти можеш мені показати свою роботу?»);
- пере спрямовування (безмежну енергію дитини можна спрямувати в безпечне русло);
- безпосереднє фізичне скеровування (ви можете керувати дитиною,наприклад,тримаючи за руку її);
- чергування занять.
Педагогічні прийоми,що їх можуть використовувати вчителі:
1.Розробка еквівалентних вправ. Щоб діти не нудьгували від повторення тих самих занять,учителі
повинні весь час видозмінювати завдання і матеріали.
2.Поширення.За такого методу дорослі перефразовують,розвивають і поширюють дитячі вислови.
3.Поступове зменшення кількості підказок. Першими можна вилучити фізичні підказки,згодом-жести і
натяки,а останніми-словесні підказки.
4.Паралельні коментарі дають дітям змогу ознайомитися з відповідною лексикою.
5.Підказки. За їх допомогою можна досягти бажаної поведінки.при словесних підказках часто досить
лише одного звука чи слова,щоб дитина згадала правильні дії. Кількість підказок треба поступово
зменшувати.
6.Взаєморозуміння.Взаємини дорослих і дітей повинні бути гармонійними. Атмосфера має бути
створена тепла,доброзичлива, в якій всі діти почували б себе зручно і впевнено.
7.Підкріплення. Це дія чи послідовність дій,які мають на меті закріпити бажану поведінку дитини.
Підкріплення можуть бути конкретними або соціальними.
8.Зворотна послідовність.Такий метод особливо придатний для розвитку вмінь,пов’язаних із
самообслуговуванням.
9.Формування.Це процес заохочення і закріплення певних видів поведінки дитини з метою поступового
наближення її до бажаного кінцевого результату.
10.Аналіз завдань.
2.Визначте методи та прийоми стимулювання когнітивно-мовленнєвого розвитку дітей з
особливими освітніми потребами.
Дивись питання № 1
3. Визначте методи та прийоми стимулювання соціального та емоційного розвитку дітей з
особливими освітніми потребами.
Для ефективного розвитку соціальних умінь у групі потрібно створити таке середовище,в якому б усіх дітей сприймали і поважали. Коли дитина відчуває,що до її почуттів ставляться з повагою,вона готова ділитися ними з іншими. Педагоги повинні навчати дітей робити вибір,спілкуватися, а також бути незалежними. Методи,що сприяють розвиткові соціальних умінь:
1.Моделювання (демонстрація) поведінки. Найефективніше спрацьовує тоді,коли демонстрація
правильної поведінки супроводжується відповідними словами.
2.Встановлення чітких правил. Правила повинні бути конкретними,простими і включати відповідні
обґрунтування.
3.Логічна і відповідна реакція на поведінку. Позитивна реакція,посмішка чи похвала,сприяє
повторенню і закріпленню поведінки. Виправлення ж діють протилежно.
4.Створення умов для гри та вибору. Пропонуючи дітям самим обирати заняття,педагоги навчають їх
прийняттю рішень і незалежності.
5.Зменшення кількості дітей у групах.
6.Надання достатнього простору та широкого вибору матеріалів. Середовище і матеріали повинні
заохочувати дітей до творчості і сприяти соціальній взаємодії між малятами.
7.Проведення занять,що потребують співпраці.
8.Навчання соціальним умінням на прикладі однолітків.
9.Заохочення позитивної соціальної поведінки за допомогою щирої похвали.
10.Розуміння індивідуальних відмінностей. Кожній дитині властивий свій темперамент,,стиль навчання,рівень розвитку,здібності.
Ігри сприяють всебічному розвиткові дітей,однак важливі вони для опанування соціальної компетентності. Щоб забезпечити ефективне ігрове навчання,педагоги повинні врахувати такі чинники,як час,місце,умови та реквізит. Педагоги повинні весь час стежити за грою дітей і,якщо треба,скеровувати їхні дії,оцінювати сильні і слабкі якості та заохочувати малят до найкорисніших для них видів ігор.
Один з найефективніших педагогічних прийомів у роботі з дітьми - розпитування. Якщо запитання відповідають рівневі розвитку дітей і правильно побудовані,вони допомагають їм вийти на новий рівень розуміння речей та подій і дають учителеві змогу одержати інформацію,необхідну для оцінювання потреб дітей.
