40 М/добу. Середня частина льодовика та його поверхневі шари руха-

ються швидше, ніж окраїнні та глибинні. Улітку та вдень швидкість руху

більша, ніж узимку та вночі.

Тимчасове прискорення руху льодовика називають посуванням

льодовика. За швидкістю руху льодовиків їх можна поділити на три ос-

новні групи. Льодовики першої групи мають невелику (до 100-200 м/рік),

мало зміну швидкість руху впродовж року. Це більшість гірських льодо-

виків та льодовикові щити. Льодовики другої групи мають практично по-

стійно велику швидкість руху (до 10-20 км/рік і більше). Це деякі вивід-

ні льодовики Антарктиди та Гренландії. Льодовики третьої групи

(пульсуючі) зазвичай мають невелику швидкість руху, але в окремі не-

тривалі періоди різко прискорюють свій рух (до 100 м/добу). Для них

властивий нестійкий динамічний режим посування: тривале накопичення

льоду супроводжується різкими зміщеннями льодовика. Для початку по-

сування характерним є перевищення поздовжніх напруг над схилами те-

ртя вздовж ложа льодовика.

Під час руху льодовика в ньому утворюються поперечні та поздов-

жні тріщини. Поперечні тріщини виникають при наявності в ложі льодо-

вика різних поперечних уступів. На дуже крутих уступах можуть утво-

рюватися льодопади. Ширина, глибина і довжина тріщин різна. Так, в

центральних частинах льодовика поперечні тріщини можуть досягати

глибини 250 м ( при середніх глибинах до 50 м). Знизу тріщини звужу-

ються і замикаються. Після того, як льодовик перейшов різкий уступ, .

112

поперечні тріщини змикаються, змерзаються й утворюють на поверхні

льоду шви.

8.7. Робота льодовиків

Стікаючи по схилах гір, льодовики за допомогою вмерзлого в них

каміння та через нерівність дна, виконують велику руйнівну роботу –

спричиняють льодовикову ерозію. Наслідком якої є утворення специфі-

чного ландшафту – куполоподібних пагорбів та “баранячих лобів” (яй-

цеподібних пагорбів). Такі форми рельєфу характерні для Північноаме-

риканського материка, Скандинавії, Кольського півострова. На схилах

гір утворюються кари (плоскі заглиблення на крутих схилах) та льодо-

викові цирки (чашоподібні крутостінні ніші).

Для льодовикових долин характерна значна зміна похилів і наяв-

ність ділянок із зворотним похилом.

Долини мають коритоподібну форму із широким плоским дном та

крутими схилами. Такі долини називаються трогами (рис. 16).

Рис. 16. Схема льодовика:

А – трог; Б – льодовик; В – бокові льодовики

Продукти руйнування гірських порід (від найдрібніших часточок

пилу до великих кам’яних брил), що потрапили в тіло льодовика, нази-

вають моренами. Морени поділяють на рухомі морени (морени, які ру-

хаються разом із льодовиком) та відкладені морени (морени, що припи-

нили рух).

Морени в тілі рухомого льодовика поділяють на поверхневі, внут-

рішні та донні.

Поверхневі морени – морени, що виникають у результаті накопи-

чення на поверхні льодовика уламків гірських порід із схилів долини,

пилу, принесеного з навколишньої місцевості тощо.

Внутрішня морена – морена, що формується з поверхневого мате-

ріалу, який поглинається тілом льодовика.

Донна морена – це матеріал, який льодовик вибрав із дна, а також

частково поглинені внутрішня і поверхнева морени; для неї характерний

обкатаний матеріал, валуни. .

113

Морена, що формується в кінцевій частині льодовика називається

кінцевою мореною.

Бокова морена – це вали, які утворилися по боках льодовика.

8.8. Поширення та значення льодовиків

Льодовики вкривають близько 10 % поверхні Землі. Основні райо-

ни зледеніння знаходяться в Західній Арктиці – це острови Нова Земля,

Земля Франца-Йосифа, які вкриті льодом на 87-90 %. По мірі просування

на схід площа зледеніння на островах Арктики зменшується і на архіпе-

лазі Де-Лонга, льодовий покрив зустрічається тільки на трьох північних

островах.

Серед гірських районів за площею зледеніння перше місце посідає

Середня Азія (близько 2500 льодовиків загальною площею понад 17 000

км

2

), друге – Кавказ (майже 1400 льодовиків загальною площею 1970

км

2

). Значне зледеніння характерне для Камчатки, Алтаю, північного та

південно-східного Сибіру тощо.

Льодовики мають велике значення в живленні річок; є важливим

джерелом водних ресурсів, особливо в районах зрошуваного землеробс-

тва (Середня Азія); являються сховищами найчистіших прісних вод.

Однак, крім користі, льодовики можуть спричинити великі катаст-

рофи: повені, селі.

Контрольні запитання:

1. Як відбувається перетворення снігу в глетчерний лід? Як утво-

рюється льодовик?

2. Що таке лавини, їхні різновиди, де вони виникають?

3. Що таке снігова, кліматична снігова, орографічна снігова, фірнова лі-

нії?

4. Класифікація льодоутворення за характером танення снігу, сту-

пеня водовіддачі та вигляду льодоутворення.

5. Що таке абляція, її види?

6. Рівняння балансу льоду і води в льодовику.

7. Рівняння балансу маси льодовика.

8. Режим льодовиків.

9. Рух льодовиків.

10. Робота льодовиків.

11. Типи льодовиків.

12. Поширення, роль льодовиків у режимі річок і господарське

значення льодовиків.

Література

1. Богословский Б. Б., Самохин А. А., Иванов К. Е., Соколов Д. П.

Общая гидрология. – Л.: Гидрометеоиздат, 1984. – 356с.

2. Гляциологический словарь. – Л.: Гидрометеоиздат, 1984. – 527с. .

114

3. Голубев Г. Н. Гидрология ледников. – Л.: Гидрометеоиздат,

1976. – 247с.

4. Долгушин Л. Д., Осипова Г. Б. Ледники.– М., 1989. – 447с.

5. Загальна гідрологія. Підручник / Левківський С. С., Хільчевський В. К.,

Ободовський О. Г. та ін. – К.: Фітосоціоцентр, 2000. – 264с.

6. Михайлов В. Н., Добровольский А. Д. Общая гидрология: Учеб.

для геогр. спец. вузов. – М.: Высшая школа, 1991. – 368с.

7. Лосев К. С. Лавины СССР. – Л.: Гидрометеоиздат, 1966. –131с.

Блок 9. ГІДРОЛОГІЯ ПІДЗЕМНИХ ВОД

Підземні води – це води, які знаходяться в товщі земної кори, за-

повнюючи різноманітні пустоти гірських порід (пори, тріщини, каверни

тощо). Підземні води є складовою частиною гідросфери, вони перебува-

ють у тісному зв’язку з атмосферними опадами, водами річок, озер, мо-

рів, різних штучних водойм та водотоків.

Підземні води України відіграють велику роль у водопостачанні

країни. Вони забезпечують понад 50% господарсько-питного водопоста-

чання. Загальна прогнозні ресурси прісних підземних вод України ста-

новлять 22516,9 млн м3 . Запаси підземних вод дуже нерівномірно роз-

поділені по території України: 65% ресурсів зосереджено в Дніпровсько-

Донецькому та Волино-Подільському артезіанських басейнах. Причор-

номорський артезіанський басейн та інші гідрогеологічні райони мають

менш сприятливі умови формування підземних вод.