14.Перспективи систематизації законодавства України

Законодавства, в тому числі й екологічне, має бути внутрішньо узгодженим, не містити внутрішніх логічних протиріч. Законом України від 21.12.2010 «Про основні принципи (стратегії) державної екологічної політики України на період до 2020 року» визначено мету екологічної політики, а також інструменти втілення її в життя; одним з таких інструментів визначено вдосконалення законодавства у цій сфері.

Існує об’єктивна необхідність в систематизації екологічного законодавства, особливо враховуючи його бурхливий розвиток. Фахівці в сфері загальної теорії держави відзначають, що систематизація – це юридична діяльність по приведенню в систему вже прийнятих нормативно-правових актів, форма упорядкування по відповідним критеріям законодавства. Зазвичай до поняття «систематизація законодавства» відносять чотири основних форми правової діяльності – облік нормативних актів, інкорпорацію, консолідацію і кодифікацію.

Сьогодні ж законодавча діяльність, в тому числі і в сфері екології, досить активна: розробляються і приймаються десятки нових нормативно-правових актів, в тому числі і таких, які суттєво змінюють підходи до правового регулювання певних видів екологічних відносин і впливають на характер такого регулювання. Між тим вчені застерігають щодо тенденції прискорення розробки і прийняття окремих нормативних актів, зниження ролі науки і правової доктрини. Відмічають, що досить часто відбувається прийняття нових законів без узгодження з уже існуючими , чи одночасне прийняття нормативно-правових актів, що мають юридичні колізії.

Враховуючи характеристики такої форми систематизації, як інкорпорація (об’єднання кількох близьких по змісту нормативних актів в єдиний загальний нормативно-правовий акт з метою подолання їх множинності і усунення протиріч), а також обширність екологічного законодавства України, в використанні консолідації є свій сенс.

Кодифікація ж здійснюється в основному по галузям права, що відрізняються юридичною своєрідністю. На сьогоднішній день ця форма систематизації законодавства є чи не єдиною, що застосовувалася в екологічному законодавстві і тому є основною.

15.Екологізація галузевого законодавства у контексті інтеграції правової системи України

розвиток національного екологічного законодавства має відбуватися шляхом гармонізації з європейським та міжнародним законодавством. Ю. Шемшученко звернув увагу на важливість розроблення та прийняття Екологічної конституції Землі у формі міжнародного договору щодо забезпечення екологічної безпеки планети Земля, в основу якого має бути покладено право людини на безпечне навколишнє середовище. Вченим підтримується ідея щодо створення Міжнародної ради екологічної безпеки ООН, Міжнародного суду з екологічних питань на рівні ООН.

Звертаючись насамперед до молоді, член-кореспондент НАПрН України Г. Балюк у доповіді «Систематизація екологічного законодавства України: теоретичні основи» акцентувала увагу на проблемах прогностичної оцінки розвитку екологічного законодавства та відсутності системи екологічного законодавства як єдиного законодавчого комплексу. Особливої актуальності набуває систематизація екологічного законодавства, що дасть змогу підвищити його дієвість, та розроблення наукової Концепції систематизації екологічного законодавства. Зокрема, важливими є вироблення єдиного підходу до визначення екологічного законодавства та дослідження досвіду систематизації екологічного законодавства.

Підтримуючи таку форму систематизації, як кодифікація, доповідачка наголосила на необхідності звернутися насамперед до інкорпорації. Кодифікація екологічного законодавства є перспективою і треба визначити основні її напрями, а нині роботи з коди фікації є передчасними. Г. Балюк внесла пропозиції щодо створення наукової лабораторії з еколого-правових досліджень, громадської організації правників-екологів та власного наукового журналу під назвою, наприклад, «Екологія і право» або «Екологічне право».

Доктор юридичних наук, професор, академік НАПрН України, провідний науковий співробітник Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України Н. Малишева у доповіді «Розроблення Екологічного кодексу України — закономірний етап законотворчих робіт у галузі охорони навколишнього природного середовища» висловила вдячність юридичному факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка за об’єднання зусиль еколого-правової громадськості. Вчена зазначила, що екологічне право перестало спиратися на наукове підґрунтя, зокрема не вироблено концепції розвитку екологічного права. У новій Стратегії державної екологічної політики України на період до 2020 р. визначені пріоритети розвитку екологічного законодавства. На жаль, зв’язок між цими політичними настановами та законотворчим процесом в екологічній сфері відсутній. На сучасному етапі в Україні відбувається підміна правореалізаційних процесів правотворчими, спостерігається низька ефективність норм екологічного законодавства.

Н. Малишева звернула увагу на те, що починати процес систематизації екологічного законодавства треба з ідентифікації законодавства та його інкорпорації в певній формі. Насамперед необхідно провести впорядкування еколого-правової термінології та запровадити відстеження механізму дії норм екологічного законодавства, проаналізувати норми міжнародних договорів на предмет їх імплементації до екологічного законодавства. До такої потужної інвентаризації законодавства необхідно залучити науковців, практиків, представників громадськості.

Запропоновані напрями вдосконалення правового регулювання екологічних відносин шляхом здійснення в нашій державі систематизації екологічного законодавства були підтримані й представником екологічно спрямованої громадськості. Зокрема, голова Всеукраїнської екологічної ліги Т. Тимочко наголосила на тому, що Всеукраїнська екологічна ліга має 300 осередків та об’єднує як багатьох нефахівців, так і юристів, екологів, медиків та інших спеціалістів, що дає можливість напрацювання інтегрованих рішень. Однією із проблем є стан сучасного екологічного законодавства, розрив між наукою та законотворчістю, а також між нормами законодавства і практикою.

Доповідачка поінформувала присутніх, що Всеукраїнська екологічна ліга намагається запровадити європейську систему розроблення екологічного законодавства. Зокрема, триває підготовка Національного плану дій з охорони навколишнього середовища на 5 років, до розробки якого запропоновано долучитися всім присутнім.

Т. Тимочко зазначила, що оскільки чинне екологічне законодавство є неефективним, то воно не підлягає систематизації, тому доцільно розробити нове із залученням науковців та представників екологічно орієнтованого бізнесу. Щодо цього громадські організації великі надії покладають на науковців.