30.Проблеми оподаткування еколого-значимої діяльності

Першопричинами екологічних проблем

України є: успадкована структура економіки з переважаючою часткою ресурсо та

енергоємних галузей, негативний вплив якої був посилений переходом до

ринкових умов; зношеність основних фондів промислової і транспортної

інфраструктури; існуюча система державного управління у сфері охорони

навколишнього природного середовища, регулювання використання природних

ресурсів, відсутність чіткого розмежування природоохоронних та господарських

функцій; недостатня сформованість інститутів громадянського суспільства;

недостатнє розуміння в суспільстві пріоритетів збереження навколишнього

природного середовища та переваг сталого розвитку; недотримання

природоохоронного законодавства. У зв’язку з такою ситуацією Міністерством

Екології та природних ресурсів України прийнято Стратегію Державної

екологічної політики України на період до 2020 року, яка передбачає екологізацію

податкової системи. Ця стратегія спрямована на наступні сфери:

-захист атмосферного повітря

- охорона

-охорона земель та ґрунтів

Досліджуючи існуючу систему екологічного оподаткування України

необхідно зазначити, що Податковим Кодексом України передбачені наступні

види екологічних податків та зборів:

- екологічний податок (плата за викиди забруднювальних речовин

стаціонарними джерелами забруднення; плата за викиди забруднювальних

речовин пересувними джерелами забруднення; плата за скиди забруднюючих

речовин у водні об’єкти; плата за розміщення відходів у спеціально відведених

для цього місцях; плат за утворення радіоактивних відходів; плата за зберігання

радіоактивних відходів);

- збір за спеціальне використання води;

- утилізаційний збір.

Аналізуючи чинний Податковий кодекс України та законодавство ЄС

необхідно зазначити, що чинне податкове законодавство України не приділяє

уваги такому виду екологічних податків, як плата за продукцію, яка шкодить

навколишньому середовищу. Разом з тим кодексом передбачені податки за

використання природних ресурсів, зокрема:

-збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та

теплову енергію;

-плата за користування надрами, плата за землю;

-збір за користування радіочастотним ресурсом України;

-збір за спеціальне використання лісових ресурсів.

31.Новітні тенденції розвитку економіко-правового механізму у сфері екології

Охопити всю систему заходів, необхідних для реалізації екологічної функції держави, дає змогу "економіко-правовий механізм охорони довкілля", поняття та структура якого найбільш повно відображають сучасні завдання правової охорони довкілля та який містить правову, інституційну, функціональну та економічну складові. Традиційно механізм державного регулювання, у тому числі економіко-правовий механізм охорони навколишнього природного середовища, прийнято розглядати як систему, що об'єднує суб'єкта цієї діяльності та об'єкта регулюючого впливу, а також відносити до нього систему права і сам процес його застосування. Економіко-правовий механізм охорони довкілля надає державній політиці у цій сфері чіткої цілеспрямованості, формальної визначеності, загальнообов'язковості, сприяє належному врегулюванню відносин у галузі екології, застосуванню превентивних, оперативних, стимулюючих і примусових заходів до юридичних та фізичних осіб щодо використання природних ресурсів та їх відходів і юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства. Він тісно повязаний та закономірно залежить від економічної, політичної, правової систем суспільства, від особливостей побудови та функціонування державного механізму, а також від еколого-правової культури суспільства. У найбільш загальному та концентрованому вигляді систему економіко-правових заходів охорони довкілля закладено у розділі X "Економічний механізм забезпечення охорони навколишнього природного середовища" Закону "Про охорону навколишнього природного середовища". Стаття 41 цього Закону містить перелік таких заходів, які передбачають: "взаємозв'язок всієї управлінської, науково-технічної та господарської діяльності підприємств, установ і організацій з раціональним використанням природних ресурсів та ефективністю заходів з охорони навколишнього природного середовища на основі економічних важелів Важливе місце у системі економіко-правового механізму охорони довкілля посідає економічне стимулювання, під яким розуміється система економічних засобів, покликаних стимулювати виконання міністерствами, відомствами, підприємствами, організаціями, посадовими особами, громадянами вимог екологічної безпеки і раціонального природокористування. Вона містить: стягнення плати за користування природними ресурсами, за викиди забруднюючих речовин; матеріальне заохочення колективів і працівників, які досягли позитивних результатів у справі охорони природи; податкові та кредитні пільги при впровадженні маловідходних та безвідходних виробництв, використанні вторинних ресурсів, іншій діяльності, що дала природоохоронний ефект; надбавки до цін на екологічно чисту продукцію; позбавлення премій; стягнення грошової компенсації за шкоду, завдану екологічними правопорушеннями; впровадження прогресивних податків і штрафів для підприємств, що не запроваджують або належним чином не експлуатують екологічно чистітехніку, технологію, обладнання, речовини, матеріали; запровадження купівлі-продажу ліцензій на викиди. Економіко-правовий механізм охорони довкілля це комплексний міжгалузевий правовий інститут, який об'єднує норми права різних його галузей і спрямований на системне правове регулювання суспільних відносин у сфері охорони довкілля на засадах узгодження екологічних та економічних інтересів суспільства; це система, яка містить правову, інституційну, функціональну та економічну підсистеми; це система політико-правових, організаційно-правових, управлінських, економічних, у тому числі фінансових і податкових, заходів, спрямованих на забезпечення охорони природи, раціонального природокористування та екологічної безпеки. Найбільш коротко економіко-правовий механізм охорони навколишнього природного середовища можна визначити як сукупність правових та організаційних заходів, спрямованих на реалізацію економічних важелів забезпечення охорони довкілля.