- •1. Соціально-правове підґрунтя становлення спеціального еколого-правового регулювання у період інтенсивного розвитку промисловості (друга пол. Хіх – поч. Хх ст.).
- •2Сучасні концепції взаємодії суспільства та природи.
- •Концепція сталого розвитку та правової форми її втілення у міжнародному праві та праві України.
- •4. Поняття екологічної складової концепції сталого розвитку в україні
- •5. Поняття, ознаки та види об’єктів еколог права
- •6. Стан та перспективи розвитку предмета екологічного права як комплексної галузі права
- •7. Гуманістична школа екологічного права кну Шевченка
- •8. Характеристика наукових напрямів Харківської, Одеської, Львівської шкіл екологічного та земельного права. Науковий доробок школи екологічного права Інституту Корецього нан України
- •9. Школа правової охорони природи та її погляди на предмет екологічного права.
- •10. Наукові витоки екологічного права у працях його фундаторів.
- •11. Реалії та перспективи розширення об’єктивного кола екологічних правовідносин.
- •12. Концепція права екологічної безпеки та її вплив на розвиток екологічного права України.
- •13Концепція диференціації та інтеграція як тенденції розвитку екологічного права
- •14.Перспективи систематизації законодавства України
- •15.Екологізація галузевого законодавства у контексті інтеграції правової системи України
- •16.Поняття та ознаки екологічних прав громадян
- •Поняття та зміст права громалян на безпечне для життя та довкілля навколишнє середовище
- •Формування системи екологічних прав громадян
- •19. Правові форми та прблеми реалізації права громадян на отримання екологічної інформації
- •20. Правові форми та прблеми реалізації права громадян на участь у прийнятті еколого-значущих питань
- •21. Особливості судового захисту екологічних прав громадян та його ефективність
- •22. Правова природа, поняття та види екологічних прав громадян
- •23. Система правових титулів використання природних ресурсів: проблеми вдосконалення
- •24. Поняття та особливості змісту права власності на природні ресурси
- •25.Співвідношення права власності на природні ресурси із правом природокористування
- •26. Поняття та зміст, проблеми визначення кола об’єктів та субєктів права загального природокористування.
- •27. Тенденції розвитку правових форм природокористування: науково- практичні погляди.
- •29.Проблеми формування та ефективного використання природоохоронних державних та недержавних фондів
- •30.Проблеми оподаткування еколого-значимої діяльності
- •31.Новітні тенденції розвитку економіко-правового механізму у сфері екології
- •32.Правова природа екологiчного страхування його значення у системi екологiчного права
- •33. Поняття та правова природа соціального управління у сфері екології.
- •34. Система органів державного контролю у сфері екології: проблеми координації.
- •35. Правові проблеми здійснення ефективного громадського екологічного контролю.
- •36. Поняття екологічного ліцензування як функції управління, юридичного складу та гарантії екологічних прав громадян.
- •37. Поняття та юридичне значення нормування та стандартизації у галузі екології
- •38. Юридична відповідальність як специфічний стан екологічних правовідносин
- •39. Концепція еколого-правової відповідальності як самостійного виду юридичної відповідальності
- •40. Держава у відносинах еколого-правової відповідальності
- •41. Особливості майнової відповідальності у галузі екології. Специфіка абсолютної відповідальності
12. Концепція права екологічної безпеки та її вплив на розвиток екологічного права України.
Сучасний етап розвитку екологічного законодавства України викликає у багатьох фахівців почуття незадоволення його станом. Про це свідчить низка наукових статей та виступів науковців,представників правозастосовчих органів на наукових, науково практичних конференціях, семінарах, «круглих столах» тощо. Усвідомлюється суспільна
потреба в необхідності подальшого розвитку та вдосконалення цієї галузі права та законодавства. Екологічне законодавство належить до молодих та, як засвідчує теорія і практика, складних галузей законодавчої системи України. У зв’язку з наведеним виникає нагальна потреба у удосконаленні Концепції розвитку екологічного права та законодавства України. Метою такої Концепції є пропозиції стосовно основ екологічного законодавства як діючої і такої, що розвивається, нормативноправової системи, яка спирається на прогнозні оцінки і перспективні програми соціально-економічного розвитку
держави; обґрунтування системної основи і принципів побудови, дії і розвитку законодавства, маючи на увазі встановлення обґрунтованих пропозицій співвідношення видів законів, законів і підзаконних актів, законів і міжнародно-правових актів, а також внутрішнього зв’язку між підрозділами системами законодавства (галузі, підгалузі, нормативно-правові комплекси і правові інститути); чітке визначення критеріїв законодавчого регулювання; розробка механізму забезпечення дії закону, його моніторингу; забезпечення функціонування законодавства по виконанню умов проведення державних реформ в економічній, соціальній, судовій, адміністративній та інших сферах; вдосконалення законодавства в напрямів розробки механізму врівноваження «викликів» глобалізаційних процесів, що можуть мати негативний характер; розробка рекомендацій щодо оптимізації процесу підготовки, прийняття й реалізації законів.
Таким чином, розробка Концепції розвитку екологічного права та законодавства є важливою складовою в алгоритмі формування єдиної, логічно послідовної, всебічно виваженої та обґрунтованої доктрини національної екологічної політики України, пошуку найбільш ефективних та оптимальних форм і методів її реалізації. Зазначене вище, є твердженням доктора юридичних наук, професора, академіка НАПрН України Гетьмана А.
13Концепція диференціації та інтеграція як тенденції розвитку екологічного права
З урахуванням об'єкта правового регулювання існує два основних підходу до розвитку права навколишнього середовища - інтегрований та диференційований.
В рамках інтегрованого підходу вирішуються завдання регулювання суспільних відносин щодо природного середовища в цілому, як єдиного об'єкта.
Під диференційованим підходом розуміється розвиток права стосовно регулювання різноманітних відносин, включаючи використання і охорону окремих природних об'єктів - земель, надр, вод, атмосферного повітря, лісів, рослинного і тваринного світу. В літературі такий підхід називається галузевим. Він реалізується у вигляді земельного, гірничого, водного, лісового, фауністичної і повітряного права і законодавства.
Інтегрований та диференційований підходи до розвитку права навколишнього середовища мають об'єктивні підстави. Так, необхідність правового регулювання суспільних відносин щодо використання та охорони земель, вод, лісів, інших природних ресурсів обумовлена зацікавленістю суспільства в детальному регулюванні з урахуванням специфіки кожного об'єкта. Відповідно специфічними є і суспільні відносини.
Інтегрований підхід до розвитку цієї галузі обумовлений єдністю об'єкта природи (навколишнього природного середовища), взаємозв'язком і взаимообусловленностью процесів і явищ у природі. Зміна стану вод, земель, атмосферного повітря в силу дії законів розвитку природи тягне за собою відповідні зміни в усій природному середовищі. Все це вимагає єдиних підходів, єдиних принципів і механізмів регулювання громадських екологічних відносин. У сфері взаємодії суспільства і природи існує безліч правових проблем, які не можуть бути вирішені в галузевому законодавстві - земельний, гірському та інше. До таких проблем відноситься, в зокрема, поводження з твердими відходами виробництва та споживання, з токсичними та радіоактивними речовинами і матеріалами, агрохимизация, регулювання та оцінка впливу проектованої діяльності на навколишнє середовище, проведення екологічної експертизи, екологічної сертифікації, аудиту та ін.
Охорона навколишнього середовища та охорона окремих природних об'єктів здійснюється переважно на основі однакових правових заходів. Такими заходами є нормування і стандартизація, оцінка впливу планованої діяльності на навколишнє середовище, екологічна експертиза, сертифікація, ліцензування, економічне стимулювання, планування, фінансування, страхування, аудит, моніторинг, контроль і деякі інші. Видається очевидною доцільність визначення в законодавстві єдиних вимог з організації та проведення таких заходів стосовно до всієї природи. Також очевидно і те, що при необхідності ці заходи можуть бути врегульовані в галузевому законодавстві стосовно інтересам і потребам використання й охорони того чи іншого природного об'єкта з урахуванням його специфіки.
