- •1. Соціально-правове підґрунтя становлення спеціального еколого-правового регулювання у період інтенсивного розвитку промисловості (друга пол. Хіх – поч. Хх ст.).
- •2Сучасні концепції взаємодії суспільства та природи.
- •Концепція сталого розвитку та правової форми її втілення у міжнародному праві та праві України.
- •4. Поняття екологічної складової концепції сталого розвитку в україні
- •5. Поняття, ознаки та види об’єктів еколог права
- •6. Стан та перспективи розвитку предмета екологічного права як комплексної галузі права
- •7. Гуманістична школа екологічного права кну Шевченка
- •8. Характеристика наукових напрямів Харківської, Одеської, Львівської шкіл екологічного та земельного права. Науковий доробок школи екологічного права Інституту Корецього нан України
- •9. Школа правової охорони природи та її погляди на предмет екологічного права.
- •10. Наукові витоки екологічного права у працях його фундаторів.
- •11. Реалії та перспективи розширення об’єктивного кола екологічних правовідносин.
- •12. Концепція права екологічної безпеки та її вплив на розвиток екологічного права України.
- •13Концепція диференціації та інтеграція як тенденції розвитку екологічного права
- •14.Перспективи систематизації законодавства України
- •15.Екологізація галузевого законодавства у контексті інтеграції правової системи України
- •16.Поняття та ознаки екологічних прав громадян
- •Поняття та зміст права громалян на безпечне для життя та довкілля навколишнє середовище
- •Формування системи екологічних прав громадян
- •19. Правові форми та прблеми реалізації права громадян на отримання екологічної інформації
- •20. Правові форми та прблеми реалізації права громадян на участь у прийнятті еколого-значущих питань
- •21. Особливості судового захисту екологічних прав громадян та його ефективність
- •22. Правова природа, поняття та види екологічних прав громадян
- •23. Система правових титулів використання природних ресурсів: проблеми вдосконалення
- •24. Поняття та особливості змісту права власності на природні ресурси
- •25.Співвідношення права власності на природні ресурси із правом природокористування
- •26. Поняття та зміст, проблеми визначення кола об’єктів та субєктів права загального природокористування.
- •27. Тенденції розвитку правових форм природокористування: науково- практичні погляди.
- •29.Проблеми формування та ефективного використання природоохоронних державних та недержавних фондів
- •30.Проблеми оподаткування еколого-значимої діяльності
- •31.Новітні тенденції розвитку економіко-правового механізму у сфері екології
- •32.Правова природа екологiчного страхування його значення у системi екологiчного права
- •33. Поняття та правова природа соціального управління у сфері екології.
- •34. Система органів державного контролю у сфері екології: проблеми координації.
- •35. Правові проблеми здійснення ефективного громадського екологічного контролю.
- •36. Поняття екологічного ліцензування як функції управління, юридичного складу та гарантії екологічних прав громадян.
- •37. Поняття та юридичне значення нормування та стандартизації у галузі екології
- •38. Юридична відповідальність як специфічний стан екологічних правовідносин
- •39. Концепція еколого-правової відповідальності як самостійного виду юридичної відповідальності
- •40. Держава у відносинах еколого-правової відповідальності
- •41. Особливості майнової відповідальності у галузі екології. Специфіка абсолютної відповідальності
10. Наукові витоки екологічного права у працях його фундаторів.
В Україні біля витоків екологічного права стояли такі відомі вчені-правознавці, як В.Мунтян, Н. Титова, Ю. Шемшученко. Питання кодифікації екологічного законодавства досліджував М.Єрофеєв. Також значний внесок у вивченні екологічного права зробили Л.Бондар і В.Курзова.
Становлення екологічного права в Україні до часів незалежності проходило досить повільно. Можна виділити декілька етапів формування нормативно-правової бази. Досить вдалою є періодизація Л.Бондар і В.Курзова. Вони пропонують виділити такі етапи:
1.Давньоукраїнський: право Київської Русі. Йшлося про захист і використання природних ресурсів. Переважно розвивалось земельне і лісове законодавство. Джерелами права були звичаї і писане право. Установлювалась відповідальність за незаконне полювання, рибальство.
2. Литовська доба: право литовсько-української держави 15-16 ст. Джерелами екологічного права були Судебник Казимира (1468 р.), Устава на волоки (1557 р.), три литовські статути (1529, 1566, 1588 рр.) Законодавство цього періоду також носить переважно ресурсозахисний характер, проте з’являються і нові особливості. Наприклад, визначено порядок регулювання розгляду земельних спорів, запровадження земельного податку залежно від якості угідь. Розвивається інститут ресурсовпорядження.
3.Право Запорізьких козаків: козацьке звичаєве право 15 - 18 ст. Характерною особливістю є колективне користування природними ресурсами. Козацьке право знало судовий прецедент.
4.Право Гетьманщини: сер.17-сер.19 ст. У цей час виникають гетьманські універсали, згідно з якими здійснювався розподіл природних ресурсів, а також кодекси українського права, такі, як Права, за якими судиться малоросійський народ, Зібрання малоросійських прав та ін.
5.Право УНР: 1917 - 1922 рр. Законодавство носить соціалістичний характер. Згідно з Універсалами Української Центральної Ради, було націоналізовано природні ресурси, утворено земельні комітети для управління ними. Прийнято Тимчасовий земельний закон (1918 р.). Після приходу до влади Гетьмана Скоропадського приватну власність на природні ресурси було відновлено. Директорія ж скасувала ці документи. Природні ресурси знову націоналізовано.
6. Право УРСР: період перебування України у складі СРСР. На цьому етапі стимулюється індустріалізація і, як наслідок, збільшується техногенне навантаження на природу. У 1960 р. приймається Закон "Про охорону природи УРСР", який носить декларативних характер. Саме в цей період, виникає багато екологічних проблем. Споживацьке ставлення до природи спричинило різке погіршення якості навколишнього середовища та виснаження природних ресурсів.
7. Сучасний період починається з проголошення Декларації про державний суверенітет України (1990 р.). У цей час уперше проголошено обов’язок держави забезпечувати екологічну безпеку.
Термін «екологія» був уведений у наукову термінологію у 1866 році німецьким біологом Е. Геккелем, який визначав екологію як вчення про умови існування живих організмів у взаємодії із середовищем, у якому вони існують (у межах біології). Хоча автор занадто вузько підходив до розуміння екології, його заслуга полягає в тому, що він уперше виділив екологію у самостійне поняття, а це стимулювало поглиблене його дослідження у науці та подальше практичне застосування у різних сферах суспільства, правотворчій і правозастосовній діяльності.
