27. Тенденції розвитку правових форм природокористування: науково- практичні погляди.

Конституція України надає громадянам та іншим особам для задоволення своїх потреб право користуватися природними об'єктами, що належать на праві державної, а іноді приватної та комунальної власності відповідно до закону, не погіршуючи екологічну ситуацію та їх природні якості (статті 13, 41).

Законодавство України гарантує громадянам право загального користування природними ресурсами для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством.

У порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством, — на пільгових умовах (ч. 3 ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»). Таким чином, в екологічному законодавстві застосовуються терміни «використання» і «користування» природними ресурсами. Згідно з вищенаведеною статтею Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» термін «використання» природних ресурсів за змістом ширший, ніж «користування», бо включає в деяких випадках крім правомочності «володіння» ще й розпорядження природними ресурсами. Це має місце у випадках користування природними об'єктами на праві приватної власності (передача їх в оренду або суборенду).

При взаємодії людини з природним середовищем відбувається вилучення з нього всього необхідного для життєдіяльності людини, яка вживає, пристосовує, переробляє природні об'єкти з урахуванням своїх потреб. Усе це називають природокористуванням у широкому розумінні цього слова. Однак воно не обмежується тільки споживанням або експлуатацією природних об'єктів, бо поширюється також і на використання тих природних ресурсів, їх комплексів, які забезпечують здоровий спосіб життя, духовні і естетичні потреби, відпочинок, відновлення фізичних і духовних сил. У літературі «природокористування» розуміють як використання корисних для людини властивостей довкілля — екологічних, культурних, оздоровчих та інших. Тому до змісту «природокористування» входять різноманітні його форми — екологічна (провідна форма), економічна, культурно-оздоровча. Таке використання природних об'єктів і їх комплексів регулюється нормами екологічного права. Система цих норм називається правом природокористування. Воно розглядається у трьох аспектах: як правовий інститут — сукупність норм, що регулюють права і обов'язки природокористувача та інших осіб; як правовідносини; як суб'єктивне право, що належить конкретному природокористувачу.

Право природокористування розвивалося шляхом формування і вдосконалення права користування окремими видами природних об'єктів, а саме: права землекористування, права водокористування, права лісокористування, права користування надрами, права користування тваринним світом тощо. Незважаючи на певну специфіку, ці види права природокористування мають спільні ознаки. До того ж усі природні об'єкти тісно пов'язані між собою в навколишньому природному середовищі і, як правило, не можуть існувати окремо один від одного. Це дає змогу всі правові норми, що закріплюють загальні положення права користування різними видами природних об'єктів, об'єднати в правовий інститут.

Крім того, до складу цього правового інституту входять також правові норми, які регулюють відносини з комплексного використання різних видів природних об'єктів. Таким чином, під правом природокористування слід розуміти інститут Загальної частини екологічного права, в якому об'єднані норми, що визначають спільні положення для права користування всіма видами природних об'єктів, включаючи і норми, які регулюють їхнє комплексне використання.

Переведення економіки України на ринкові відносини обумовлює необхідність розширення змісту права природокористування. Зокрема, дозволено використання природних об'єктів на умовах оренди, впроваджено диференційований збір за користування природними об'єктами і за забруднення природного середовища у процесі здійснення права природокористування; більшість правомочностей природокористувачів наближені до правомочностей власників природних об'єктів, оскільки для природного середовища за екологічними факторами це суттєва правова форма належності природних об'єктів, які використовуються.

28.Поняття і склад економіко-правового механізму в галузі екології Економіко-правовий механізм природокористування та охорони навколишнього природного середовища — це закріплена в законо-давстві система економічних заходів та стимулів, спрямованих на забезпечення охорони навколишнього природного середовища, еко¬логічної безпеки та організацію раціонального природокористування. Вирішальну роль у впровадженні цього механізму відіграє дер¬жава, створюючи відповідні умови, за яких поєднуються як дер¬жавні інтереси, так і інтереси суб'єктів господарювання, забезпе¬чується сталий розвиток економічної та екологічної політики. Відповідно до ст. 41 Закону України «Про охорону навколиш¬нього природного середовища» основними напрямами економіко-правового механізму природокористування та охорони навколишнього природного середовища є: — встановлення взаємозв'язку усіх видів діяльності підпри¬ ємств, установ, організацій з раціональним використанням при¬ родних ресурсів та ефективністю заходів щодо охорони навколиш¬ нього природного середовища на основі економічних важелів; — визначення джерел фінансування заходів щодо охорони на¬ вколишнього природного середовища; — встановлення лімітів використання природних ресурсів, ви¬ кидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне се¬ редовище та розміщення відходів; — встановлення нормативів збору і розмірів зборів за викорис¬ тання природних ресурсів, викидів (скидів) забруднюючих речовин у навколишнє середовище, розміщення відходів; — надання суб'єктам господарської діяльності податкових, кре¬ дитних та інших пільг при впровадженні ними маловідходних, енерго- і ресурсозберігаючих технологій та нетрадиційних видів енергії, здійснення інших ефективних заходів щодо охорони на¬ вколишнього природного середовища; — відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням природоохоронного законодавства. Економіко-правовий механізм природокористування та охорони навколишнього природного середовища складається із таких основних елементів, як:

— фінансування заходів щодо охорони навколишнього природ¬ ного середовища; — встановлення лімітів використання природних ресурсів, ви¬ кидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне се¬ редовище та розміщення відходів; — збір за спеціальне використання природних ресурсів; — збір за забруднення навколишнього природного середовища; — збір за погіршення якості природних ресурсів; — фонди охорони навколишнього природного середовища; — комплекс заходів стимулювання; — екологічне страхування; — екологічний аудит. Кожен елемент механізму впроваджується в сферу економіко-правових відносин на основі Закону «Про охорону навколишнього природного середовища», природоресурсних кодексів та законів, інших нормативно-правових актів щодо конкретного елементу ме¬ханізму та порядку його впровадження. Питанням економіко-правового механізму присвячені: глава 35 Земельного кодексу України «Економічне стимулювання раціо¬нального використання та охорони земель», Закон України «Про плату за землю»; глава 7 Водного кодексу України «Економічне регулювання раціонального використання і охорони вод та відтво¬рення водних ресурсів»; розділ VII Лісового кодексу України «Плата за використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду. Економічне стимулювання охорони, за-хисту, раціонального використання та відтворення лісів»; розділ VI Закону України «Про природно-заповідний фонд» «Економічне за-безпечення організації і функціонування природно-заповідного фонду»; розділ VII Закону України «Про відходи» «Економічне за-безпечення заходів щодо утилізації відходів і зменшення обсягів їх утворення»; глава 4 Кодексу України про надра «Плата за користу¬вання надрами»; розділ VII Закону України «Про екологічну екс-пертизу» «Фінансування екологічної експертизи». Оскільки збори за спеціальне використання природних ре-сурсів та забруднення навколишнього природного середовища віднесені до загальнообов'язкових податкових платежів, то відповідні питання регулюються передусім фінансовим правом, зо-крема податковим законодавством. Закон України «Про систему оподаткування» передбачає вичерпний перелік податків і зборів, що стягуються в Україні. Серед загального переліку загальнодер-жавних податків і зборів (обов'язкових платежів) окремими пунк-тами передбачаються: плата (податок) за землю; збір за спеціальне використання природних ресурсів; збір за забруднення навколиш-нього природного середовища та деякі інші (ст. 14 закону). Питання формування та розподілу фінансових коштів, призна¬чених для фінансування природоохоронних потреб, зокрема фор-мування доходної та витратної частин Державного бюджету регу-люються Бюджетним кодексом України, законами України про Державний бюджет України та іншими актами. У найбільш загальному вигляді аналізований механізм виконує дві важливі управлінські функції: а) забезпечення раціонального природокористування і охорони навколишнього природного сере-довища; б) стимулювання екологічної діяльності. Перша з цих функцій реалізується шляхом встановлення лімітів на природокористування, введення платності природокористуван¬ня, створення системи фінансування екологічних заходів тощо. Стимулювання природоохоронної діяльності полягає в тому, що економіко-правовий механізм природокористування створює для суб'єктів господарювання такі правові умови, за яких справа охо-рони навколишнього природного середовища ставала б еко-номічно привабливою та стимулюючою до її більшого інвестуван¬ня. Відповідно до ст. 48 Закону «Про охорону навколишнього при-родного середовища» таке стимулювання включає: — надання пільг при оподаткуванні підприємств, установ, ор¬ ганізацій і громадян у разі реалізації заходів щодо раціонального використання природних ресурсів та охорони навколишнього при¬ родного середовища, при переході на маловідходні, ресурсо- і енергозберігаючі технології, організації виробництва і впровад¬ женні ними очисного обладнання, устаткування для утилізації та знешкодження відходів, а також приладів контролю за станом на¬ вколишнього природного середовища та джерелами викидів і скидів забруднюючих речовин, виконанні інших заходів, спрямо¬ ваних на поліпшення охорони навколишнього природного сере¬ довища; — надання на пільгових умовах короткострокових і довгостро¬ кових позичок для реалізації заходів щодо забезпечення раціональ¬ ного використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища; — встановлення підвищених норм амортизації основних вироб¬ ничих природоохоронних фондів; — звільнення від оподаткування фондів охорони навколиш¬ нього природного середовища; — передача частини коштів фондів охорони навколишнього природного середовища на договірних умовах підприємствам, ус¬ тановам, організаціям і громадянам на заходи для гарантованого зниження викидів і скидів забруднюючих речовин і зменшення шкідливих фізичних, хімічних та біологічних впливів на стан на¬ вколишнього природного середовища, на розвиток екологічно без¬ печних технологій та виробництв; — надання можливості отримання природних ресурсів під за¬ ставу тощо. Законом України «Про охорону земель» деякі повноваження щодо економічного стимулювання впровадження заходів охорони земель і підвищення родючості грунтів надаються відповідним місцевим державним адміністраціям, сільським, селищним, міським радам та Мінприроди України, і передбачається механізм впровадження таких заходів. До стимулюючих заходів віднесено, зокрема, звільнення землевласників і землекористувачів від плати за землю, за земельні ділянки, на яких виконуються роботи з меліорації, рекультивації, консервації земель, компенсування сільськогосподарським товаровиробникам недоодержаної частки доходу внаслідок консервації деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земель тощо. Ефективність економіко-правового механізму природокористу¬вання та охорони навколишнього природного середовища вирі¬шальною мірою залежить не тільки від законодавчої бази у цій галузі, а й від чіткої та злагодженої взаємодії усіх елементів даного механізму. Втім, кожний із цих елементів становить і персональ-ний інтерес.