1.2. Функції грошей

У процесі реалізації своєї сутності як загального еквівалента гроші виконують п’ять функцій: міри вартості, засобу обігу, засобу нагромадження, засобу платежу і світові гроші.

Функція грошей як міри вартості. Сутність цієї функції полягає в тому, що гроші як загальний еквівалент вимірюють вартість всіх інших товарів. При металевому обігу цю функцію виконували дійсні гроші (золото і срібло), які і самі володіли вартістю, і ідеально виражали вартість товарів. Формою прояву вартості товару є його ціна. З функцією грошей як міри вартості, пов’язане поняття масштабу цін. Зі зникненням золота зі сфери грошового обігу і переходом до паперово-грошових систем масштаб цін втрачає свій початковий економічний зміст і вживається як спосіб вираження вартості товару в грошовій одиниці країни.

Функція грошей як засобу обігу. Товарний обіг включає дві зміни форм вартості: продаж одного товару і купівлю іншого. У цьому процесі гроші виконують роль посередника в обміні двох товарів: Т — Г — Т. На відміну від бартеру процес купівлі-продажу розпадається на два самостійних акта: Т-Г і Г-Т. Такий розрив має позитивне значення для розвитку обміну: виникає можливість продавати товар тому, хто його потребує. З іншого боку такий розрив може призвести до кризи збуту товарів, інфляції.

Функція грошей як засобу нагромадження. Нагромадження грошей як скарбу було виразом надлишку продуктів у простих товаровиробників. Функцію накопичення скарбів раніше виконували повноцінні і реальні гроші — золото і срібло. У розвиненому виробництві в ролі тезавранта виступає не тільки золото в злитках, але і ювелірні вироби, предмети розкоші, майно. Сьогодні золото разом з кредитними грошима використовується державою для створення централізованих золотовалютних резервів країни, зосереджених в центральних банках.

Функція грошей як засобу платежу. Гроші, виконуючи функцію засобу платежу, мають свою специфічну форму руху, відмінну від форми руху грошей як засобу обігу. Це можна зобразити таким чином:

Т — Г — Т — функція грошей як засобу обігу;

Т – З; З – Г - функція грошей як засобу платежу,

де З – зобов'язання при покупці.

Функція світових грошей. Ця функція грошей виникла в докапіталістичних формаціях, але одержала повний розвиток із створенням світового ринку. Світові гроші – це комплексна функція, що повторює, по суті, всі функції, властиві грошам на внутрішньому ринку.

Еволюція світових грошей має наступні етапи розвитку:

1. Паризькою угодою 1867 р. єдиною формою світових грошей було визнано золото.

2. Першу міжнародну угоду було підписано в Генуї в 1922 р., коли фунт стерлінгів і долар США було оголошено еквівалентами золота і введено в міжнародний обіг.

3. Другу угоду було укладено в 1944 р. в Бреттон-Вудсі (США). Основою валютних паритетів інших національних одиниць було визнано долар США, розмінний на золото за офіційною ціною (35 дол. за тройську унцію ).

4. Відповідно до угоди країн — членів МВФ для регулювання сальдо платіжних балансів і заміни національних валют в січні 1976 р. в Кінгстоні (Ямайка) було створено Ямайську валютну систему, в центрі якої знаходиться міжнародна рахункова валютна одиниця — спеціальні права запозичення (Special Draving Rigt— SDR). З 1 січня 1999 р. «корзина валют» SDR визначається вартістю чотирьох валют: долара США, євро, японської ієни, англійського фунта стерлінгів.

Гроші, як специфічний товар, володіють наступними властивостями: портативність; довговічність; однорідність; ідентифікація; стабільність купівельної спроможності.