6.2. Неокласичний варіант кількісної теорії грошей

Постулати кількісної теорії визначили зміст історичного розвитку теорії грошових відносин та її сучасних напрямків. Представники кількісної теорії продовж трьох століть визнавали «нейтральність грошей» та не розкривали механізму впливу грошей на ціни та економіку взагалі.

Першим, хто зробив спробу чіткіше сфор­мулювати взаємозв'язок різноманітних ключових факторів гро­шової і не грошової сфер щодо кількісної теорії грошей, був аме­риканський економіст І. Фішер. Він повністю сприйняв класичні постулати кількісної теорії і спробував математично довести їх справедливість. Він запропонував трансакційну версію кількісної теорії на базі так званого «рівняння обміну»:

MV = ∑PQ, (6.1)

де М— маса грошей, що перебувають в обігу протягом певного періоду;

V— швидкість обігу грошової одиниці;

Р — середня ці­на товарів, реалізованих за вказаний період;

Q — загальна маса товарів (фізична), що реалізується у даному періоді.

І. Фішер зробив висновок, що Р безпосередньо залежить від М, але не включав, що на неї можуть впливати V та Q.

Неокласичний етап у розвитку кількісної теорії започаткував М.І. Туган-Барановський у розробленій ним «кон'юнктурній теорії» грошей.

Сутність кон’юнктурної теорії грошей полягає в тому, що загальний рівень цін, а отже і цінність грошей, пов'язується не тільки із кількістю грошей, а й з загальною кон'юнктурою товарного ринку. Кон'юнктурний фактор зміни цінності грошей — не сукупність усіх чинників, що визначені ним на базі формули «рівняння обміну» в процесі критичного аналізу позиції І. Фішера. Зміна кон'юнктури ринку провокується факторами, що діють з боку попиту і з боку пропозиції. З боку попиту — це кількість грошей і обсяг доходів та швидкість обігу грошей, а з боку пропозиції — це обсяг виробництва, рівень витрат на виробництво і рівень цін. Отже, кількісний чинник у кон'юнктурній теорії присутній, і не як звичайний, рівноцінний багатьом іншим, а як ключовий, оскільки зміна кількості грошей впливає тією чи іншою мірою і на всі інші чинники: швидкість обігу грошей, процентну ставку, інвестиції, обсяги виробництва тощо.

Тому кон'юнктурна теорія грошей по суті своїй була кількісною, але вже на принципово вищому якісному рівні, коли була усвідомлена непропорційна залежність цін і цінності грошей від зміни їх кількості.

Потрібно усвідомити, що введення у сферу наукового дослідження попиту на гроші означало докорінну зміну спрямування самої кількісної теорії. Замість суто макроекономічного аналізу зв’язку «гроші-ціни» вона повернулася обличчям до мікроекономічних аспектів формування попиту на гроші, який поступово став її ключовим об'єктом.

Одними з перших дослідників попиту на гроші з мікроекономічних позицій були професори Кембриджського університету (Л. Маршалл, А. Пігу, Д. Робертсон). Їх пояснення механізму накопичення грошей та впливу на ціни дістали назву «кембриджської версії», або «теорії касових залишків». Кембриджські економісти зосередили увагу на мотивах нагромадження грошей в окремих економічних суб'єктів, дійшовши висновку, що в них є постійне прагнення нагромаджувати гроші, тобто, з одного боку, мати резервний запас засобів платежу, з тим щоб розплачуватися за всіма своїми зобов'язаннями, а з іншого — створювати страховий запас ресурсів на страховий випадок. Кембриджські економісти дали нову формулу зв'язку грошей та цін:

M=kRP, (6.2)

де М— касовий залишок (маса) грошей в економічних суб’єктів;

R— виробництво продукції у фізичному вираженні за певний період;

Р— середня ціна одиниці виробленої продукції;

k - частина доходів, яку економічні суб'єкти мають бажання зберігати у вигляді грошей (касового залишку).

Кембриджський варіант кількісної теорії доповнює трансакційний варіант новими методологічними підходами: макроекономічний аналіз доповнюється мікроекономічним; сутність грошей розглядається не тільки як засіб обігу, але й як засіб збереження вартості та нагромадження; розглядаються не тільки об’єктивні аспекти обігу грошей, але й суб’єктивні; розглядається проблема попиту на гроші, що важливо для дослідження проблеми грошової рівноваги.