Дослідження пульсу

Дослідження пульсу проводять під час сну або в стані спокою дитини. Пульс та його властивості визначають на поверхнево розташованих артеріях: a. radialis, a. carotis, a. temporalis, a. femoralis, a. dorsalis pedis. Найчастіше визначають пульс на променевій артерії. Руки дитини повинні бути розслабленими, знаходитись на рівні серця, в положенні, середньому між супінацією і пронацією. Одночасно обома руками треба обхопити обидві руки дитини в ділянці променево-зап’ясткового суглоба таким чином, щоб великий палець знаходився на тильній поверхні передпліччя, а вказівний, середній і безіменний – на променевій артерії. Пульс на правій руці необхідно досліджувати лівою рукою, на лівій –правою. Кінчиками трьох пальців, які знаходяться на артерії, треба притиснути останню до променевої кістки.

Оцінити синхронність пульсу необхідно порівнюючи величину і частоту пульсових хвиль на обох променевих артеріях. При однакових властивостях пульсу на обох руках дослідження продовжується на одній руці.

Підраховується частота пульсу за 1 хвилину. Ритм пульсу визначається за рівномірністю чергування пульсових поштовхів. Напруження пульсу досліджується за тією силою, яку необхідно прикласти, щоб стиснути артерію до зникнення пульсу. Наповнення пульсу визначається двома пальцями правої руки. Проксимально розміщеним пальцем слід стиснути артерію до зникнення пульсу, після чого тиск припиняється і дистально розміщеним пальцем визначається наповнення артерії кров’ю. Висновок про величину пульсу треба робити на основі наповнення і напруження. Результати дослідження частоти пульсу фіксують у температурному листку.

Частота серцевих скорочень за 1 хвилину в залежності від віку

 

Вік дитини	Середня частота серцевих скорочень
новонароджений	140-160
6 місяців	130-135
1 рік	120-125
2 роки	110-115
3-4 роки	105-110
5 років	100-105
6-8 років	90-95
9-11 років	80-85
12 років і старше	70-75

 

Визначення наявності капілярного пульсу: береться рука дитини тильною поверхнею догори, лікар легко натискає на кінчик нігтя дитини так, щоб посередині нього (нігтя) з’явилась бліда пляма. При наявності капілярного пульсу ця пляма пульсує.

 

Визначення відносних меж серцевої тупості

 

Перкусію проводять за загальноприйнятими правилами в положенні дитини стоячи, а потім лежачи; діти раннього віку лежать в ліжку або сидять на руках у матері. Досліджують: межі відносної  та абсолютної серцевої тупості, вимірюється поперечник серця.Перкусію серця слід проводити у вертикальному і горизонтальному положеннях дитини. У дітей раннього віку і у тяжкохворих перкусію треба виконувати тільки у горизонтальному положенні. Розміри і конфігурацію серця у дітей визначають за допомогою безпосередньої перкусії. Посередню перкусію застосовують тільки у підлітків та у дітей зі значним розвитком м’язів і підшкірної клітковини. При визначенні відносних меж серця проводять тиху перкусію, абсолютних меж – найтихішу. Перкусію слід проводити вздовж міжребер’їв в напрямку від ясного легеневого звуку до притупленого (при визначенні відносних меж серця) або тупого (при визначенні абсолютних меж серця). Палець-плесиметр кладуть суворо паралельно до межі серця, яку досліджують.

Відносну межу серця визначають по зовнішньому краю пальця (прилеглого до більш ясного звуку), абсолютну – по внутрішньому (прилеглого до тупого звуку). Перкусію проводять у такій послідовності: права, ліва, верхня.

Визначення правої межі відносної серцевої тупості. Спочатку треба оцінити висоту стояння діафрагми: для цього середній або вказівний палець-плесиметр розміщують в ІІІ міжребер’ї на правій середньоключичній лінії паралельно до ребер і переміщають його зверху вниз по цій лінії, перкутуючи до визначення тупого звуку (верхня межа печінки).Після цього переміщають палець-плесиметр на одне ребро вище і кладуть його паралельно до правої межі серця, переміщаючи в напрямку серця. Наносять перкуторні удари середньої сили, поки не зміниться ясний звук на притуплений. Позначку роблять по зовнішньому краю пальця - плесиметра.

Визначення лівої межі відносної серцевої тупості. Пальпаторно знаходять верхівковий поштовх, що співпадає з лівою межею відносної тупості серця. Якщо верхівковий поштовх не вдалося знайти, то ліву відносну межу серця слід визначати в IV міжребер’ї для дітей до 2-х років або в V міжребер’ї для дітей старших 2-х років. Визначення лівої відносної межі слід починати від середньої пахвової лінії. Палець-плесиметр знаходиться в міжребер’ї, в якому знайдений верхівковий поштовх, паралельно до межі лівої відносної тупості.Перкуторний удар треба наносити в передньо-задньому напрямку при вертикальному положенні дитини (ортосагітальна перкусія). Поступово палець-плесиметр треба переміщувати по IV або V міжребер’ях, залежно від віку, до появи вкороченого звуку, позначку ставити по зовнішньому краю пальця-плесиметра.

 

Визначення верхньої межі відносної серцевої тупості.  Верхню межу відносної серцевої тупості визначають посередньоключичній лінії (у дітей раннього віку) або по парастернальній лінії (у дітей старшого віку). Палець-плесиметр розміщують на відповідній лінії залежно від віку в І міжребер’ї паралельно до ребер. Після цього переміщують палець-плесиметр зверху вниз (в напрямку серця). При цьому дослідженні використовують тиху перкусію. При появі вкороченого звуку відзначають верхню відносну межу серця по верхньому краю пальця-плесиметра (табл.).