- •Короткий конспект лекцій з дисципліни “маркетингова політика комунікацій”
- •Тема 1. Комунікації в системі маркетингу
- •Тема 2. Процес розробки та вибору системи маркетингових комунікацій
- •Тема 3. Реклама. Процес розробки рекламної кампанії
- •Тема 4. Стимулювання збуту
- •Тема 5. Основи мерчандайзингу
- •Тема 6. Особистий продаж
- •Тема 7. Комунікації з використанням прямого маркетингу
- •Тема 8. Паблик рилейшинз (зв’язки з громадськістю)
- •Тема 9. Синтетичні засоби маркетингових комунікацій
Короткий конспект лекцій з дисципліни “маркетингова політика комунікацій”
Тема 1. Комунікації в системі маркетингу
Маркетингова політика комунікацій – комплекс заходів щодо формування системи маркетингових комунікацій, їх інтеграції, впровадження нових технологій в комунікаційний процес.
Існує велика кількість тлумачень маркетингових комунікацій. Під ними слід розуміти систему налагодженого обміну інформацією з ринком збуту, яка дозволяє підприємству адаптуватися до ринкових умов, що змінюються, і добиватися поставлених цілей.
Для ефективного виконання своїх функцій маркетинговим комунікаціям повинні бути притаманні наступні характеристики: переконання і інформування; цілеспрямованість; місця здійснення контактів; учасники маркетингового процесу; маркетингові комунікаційні звернення.
Класифікацію маркетингових комунікацій можна здійснювати за різними ознаками. До основних можна віднести: вид комунікативної системи; термін дії; засоби передачі інформації; зміст повідомлення; склад аудиторії; місце поширення; рівень витрат; цілі; швидкість появи ефекту.
Один з підходів до класифікації – поділ маркетингових комунікацій на ATL та BTL. До ATL, як правило відносять рекламу з використанням медіа. Під BTL розуміють інтегрований комплекс маркетингових заходів, що не включає традиційні медіа (акції з стимулювання збуту, прямий маркетинг, мерчандайзинг, проведення подій, презентацій, шоу тощо).
До основних інструментів маркетингових комунікацій відносяться: реклама; стимулювання збуту; особистий продаж та управління збутом; public relations та пабліситі; прямий маркетинг; синтетичні засоби (виставки, спонсорство тощо).
В останні роки широкого розповсюдження за кордоном та в Україні набула концепція інтегрованих маркетингових комунікацій (ІМК).
ІМК – це постійна взаємодія всіх складових маркетингової комунікації, об’єднаних з метою налагодження інформаційних взаємозв’язків з суб’єктами ринку.
Виділяють три рівні, на яких відбувається інтеграція маркетингових комунікацій:
структурні елементи кожного з інструментів маркетингових комунікацій;
інструменти маркетингових комунікацій;
комунікаційні ресурси всіх елементів комплексу маркетингу.
Кожний з зазначених рівнів інтеграції сприяє появі та підсиленню синергічного ефекту.
Тема 2. Процес розробки та вибору системи маркетингових комунікацій
Існує цілий ряд теоретичних моделей комунікацій, які зробили свій вагомий внесок в розвиток маркетингових комунікацій. Серед лінійних моделей:
модель Х. Лассвелла;
модель Шеннона і Вівера;
модель Г. Малецьке;
модель М. Мескона.
Окрім лінійних моделей широкого поширення в теорії комунікації набули об’ємні та спіральні моделі. Серед них:
модель Т. Ньюкома;
модель С. Бейкера;
модель Ф. Денса.
Значний інтерес для формування та розуміння маркетингових комунікацій мають також моделі двоступеневого та багатоступеневого впливу (моделі “інформаційних воротарів”, Каца і Лазарсфілда), які поклали початок вивченню впливу так званих пропонентів, радників та інших інституційних суб’єктів впливу.
До основних елементів маркетингових комунікацій відносяться:
джерело;
кодування;
звернення;
канали;
декодування;
одержувач;
зворотна реакція;
шуми або комунікативні бар’єри.
Вихідний пункт маркетингової комунікації – джерело.
Джерело повідомлення – це оратор, комунікатор або особа, яка передає повідомлення.
Існує 3-и основних типи джерела:
джерело-спонсор;
джерело-продавець;
джерело, що представляє повідомлення.
Враховуючи двоступеневий процес комунікації при здійсненні масових комунікацій можна ввести проміжне джерело:
формуючі представлення;
спрямовуючі представлення (“лідери думки”).
Для виконання джерелом переконуючої комунікації воно повинно мати наступні характеристики:
викликати довіру, що забезпечується досвідом, об’єктивністю;
бути привабливим, що забезпечується відповідністю до одержувача та його минулих асоціацій;
бути впливовим, що визначається реальним контролем, свідомою зацікавленістю та свідомим критичним відношенням до предмету.
Наступний елемент комунікації – повідомлення – інформація, адресована цільовій аудиторії, представлена у формі набору символів.
При формуванні повідомлення необхідно врахувати три його складові:
зміст;
форма;
структура.
Зміст повідомлення базується на наступних мотивах:
раціональні;
емоційні;
моральні.
Інструменти для пошуку мотивів – піраміда А. Маслоу; теорія мотивації Мак-Клелланда, теорія Герцберга; матриця Дж. Меллоунні.
Форма звернення включає вибір стилю, кольору, інтонації подання матеріалу.
Структура повідомлення визначається:
формою комунікації (вербальна, невербальна);
зручністю сприйняття (довжина речень, ритм тексту, частота використання слів);
порядком використання аргументів та контраргументів;
використанням повторів та розташуванням основних ідей.
