1. Економічна сутність та необхідність майнового права.

Визначення майнових прав надано в Законі України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність на Україні". Згідно зі ст. 3 даного Закону майновими правами визнаються будь-які права, пов’язані з майном, відмінні від права власності, в тому числі права, які є складовими частинами права власності (право володіння, користування, розпорядження), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) і права вимоги.

Від майнових прав треба відрізняти немайнові права, наприклад право на ділову репутацію, фірмове найменування. Відповідно до ст. 4 Закону "Про заставу" немайнові права не можуть бути предметом застави.

Цивільний кодекс України у ч. 2 ст. 190 визнає майнові права речовими правами, тобто правом власності (ст. 316 ЦК України). Майнові права можуть передаватись, відчужуватись, за винятком випадків, коли неможливість відчуження, передачі встановлена законом у зв’язку з їх специфікою (наприклад, коли вони невіддільні від їх носія: право на відшкодування шкоди, що викликана ушкодженням здоров’я, аліментні права тощо).

Банківське законодавство визначення майнових прав містить в пункті 1.4 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 р. № 49, а саме: майнові права – це права вимоги особи за зобов'язаннями, за якими вона є кредитором.

Практично таке ж визначення поняття «майнові права» надано в статті 49 Закону України «Про заставу», відповідно до якої заставодавець може укласти договір застави як належних йому в момент укладення договору прав вимоги по зобов'язаннях, в яких він є кредитором, так і тих, які можуть виникнути в майбутньому.

Що стосується специфічних майнових прав, про що йде мова в статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність на Україні", то в бухгалтерії вони називаються нематеріальними ак¬ти¬ва¬ми.1 Відповідно до п. 1.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" нематеріальний актив – це об’єкти інтелектуальної, зокрема промислової, власності, а також інші аналогічні права, визнані в порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку. Такими нематеріальними активами визнаються:

- права користування природними ресурсами;

- права користування майном (права користування землею, крім права постійного користування землею, право на оренду приміщень тощо);

- права на об'єкти промислової власності (винаходи, корисні моделі, сорт рослин тощо);

- авторське право і суміжні з ним права;

- інші нематеріальні активи.

2. Сучасний стан та розвиток страхової відповідальності

Безпосередньою метою страхування відповідальності є страховий захист економічних інтересів потенційних носіїв шкоди іншим особам.

Страхування відповідальності включає в себе страхування цивільної відповідальності та страхування заборгованості.

Завдання страхування цивільної відповідальності полягає в тому, що страхова організація (страховик) бере на себе обов'язки по відшкодуванню збитків, причинених страхувальником третім особам, які відповідно до законодавства мають право вимагати відшкодування.

Можна виділити декілька основних видів страхування цивільної відповідальності:

- страхування відповідальності власників транспортних засобів;

- страхування відповідальності перевізників;

- страхування професійної відповідальності;

- страхування відповідальності за забруднення навколишнього середовища;

- страхування цивільної відповідальності підприємства за шкоду, причинену третім особам

Попри високу надійність різних форм забезпечення кредитів їх застосування часто буває незручним, важкодоступним і невигідним для учасників кредитних відносин. За цих умов найбільш доступною та надійною формою фінансового забезпечення інтересів кредиторів стає страхування.

Страхування кредитів базується на визнанні ризику неплатежу чи неплатоспроможності позичальників, який формується у процесі кредитування.

Страхування фінансової заборгованості включає в себе такі види страхування:

• страхування кредитів;

• страхування депозитів;

• страхування від втрати прибутку.

В умовах економічної і фінансової кризи знижується активність на страховому ринку. Для її активізації необхідною умовою є стабільність гривні, завершення процесів приватизації в основних галузях народного господарства. В умовах стабілізації економіки, зміни форм власності та механізму управління в державному секторі економіки потреба суб'єктів господарської діяльності у захисті своїх майнових інтересів та інтересів працівників від різноманітних ризиків зростає

Розвиток страхового ринку України потребує розв'язання проблем зі страхування життя, пенсійного медичного страхування та страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Перспективи розвитку страхової галузі вимагають докорінних змін у системі підготовки та забезпечення кадрами учасників страхового ринку. Збільшення обсягу страхових платежів вимагає додаткового збільшення чисельності працюючих на ринку страхування, залучення до роботи висококваліфікованих спеціалістів (менеджерів, актуаріїв, брокерів, страхових експертів, фінансових аналітиків, бухгалтерів, юристів та інших), добре обізнаних з теорією та передовою технологією страхування.

Розвиток українського страхового ринку об’єктивно супроводжуватиметься хворобами росту, які на різних етапах були характерні для провідних страхових ринків зарубіжних країн. Це в першу чергу недостатній фінансовий потенціал українських страховиків, низька технологічність здійснення страхових операцій, відсутність нормального конкурентного середовища як фактора постійного підвищення якості страхових послуг.

Одним з найважливіших напрямів розвитку і ефективного функціонування страхового ринку є забезпечення фінансової стійкості і платоспроможності страховиків і страхувальників.

Важливим напрямом залишається впровадження зарубіжного досвіду організації страхування і ефективного функціонування страхового ринку.

Таким чином, основні напрями розвитку і ефективного функціонування національного страхового ринку нерозривно пов’язані зі створенням конкурентного середовища і вдосконаленням його організаційної структури.