III. Галузь науки, з якої присуджуються наукові ступені: соціальні комунікації, історичні науки.

27.00.03 – Книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство

I. Формула спеціальності:

Галузь науки, яка вивчає історію, теорію та практику книговидавничої, книготоргівельної, бібліотечної, бібліографічної діяльності, розвиток та функціонування бібліотечно-інформаційних систем і комунікацій.

II. Напрями досліджень:

. теоретичні та методологічні засади розвитку книгознавства, бібліотекознавства, бібліографознавства;

. історія книги, редакційно-видавничої справи, книжкової торгівлі, статистики друку в Україні і за кордоном;

. історичний розвиток бібліотек та документально-інформаційних систем, закономірности їх родо-видового поділу в конкретно-історичних умовах розвитку суспільства, окремих регіонах країни і світу;

. періодизація становлення та розвитку книжкової, бібліотечної та бібліографічної справи як галузей науково-практичної діяльності;

. типологія, класифікація та систематизація бібліотечних фондів, розвиток науково-практичних засад процесів комплектування, управління фондами, створення науково-пошукового апарату, обслуговування користувачів, забезпечення збереження і використання фондів та інформаційних ресурсів;

. розвиток книгознавчої, бібліотекознавчої та бібліографічної думки; біографічні та біобібліографічні дослідження;

. процеси формування, аналітико-синтетичної обробки та науково-інформаційного аналізу бібліотечних фондів та електронних ресурсів бібліотек, інформаційних потоків;

. бібліотечна інформологія, бібліометричні та наукометричні дослідження в інформаційних масивах;

. інформаційні сервіси та інформаційний менеджмент бібліотек;

. інформаційно-аналітична діяльність бібліотек та документально-комунікаційних установ;

. мережева взаємодія бібліотек, документально-комунікаційних структур та комунікацій в глобальному інформаційному просторі;

. книгознавча, бібліотечно-інформаційна освіта та підготовка кадрів для документально-комунікаційних установ;

. міжнародне співробітництво в книжковій, бібліотечній, бібліографічній та інших галузях документально-інформаційних комунікацій в Україні і за кордоном.

III. Галузь науки, з якої присуджуються наукові ступені: соціальні комунікації, історичні науки.

27.00.04 – Теорія та історія журналістики

І. Формула спеціальності:

Галузь науки, яка вивчає теорію, історію, сутність, процеси, організаційні форми та структури журналістики в системі соціокомунікативної діяльності, феномен масової інформації та засоби її розповсюдження, соціокультурні підвалини взаємодії засобів масової комунікації з соціумом.

ІІ. Напрями досліджень:

• теорії, методологічні засади та міждисциплінарні дослідження засобів масової комунікації;

• масова інформація в системі соціальної інформації, міжкультурна комунікація і комунікативістика;

• глобальні інформаційно-комунікаційні процеси;

• вітчизняна і міжнародна практика у галузі інформаційної політики й інформаційного обміну;

• журналістикознавство як дослідження текстів, аудиторії та інституцій у системі наукознавства та гносеології;

• історія журналістики і журналістикознавства;

• зарубіжна журналістика і журналістикознавство;

• засоби масової комунікації, їх класифікації, змістовно-функціональні, техніко-технологічні та інші типологічні особливості;

• типи, види, жанри журналістських повідомлень;

• електронні засоби масової комунікації в системі соціальних комунікацій суспільства;

• інформаційно-аналітична діяльність засобів масової комунікації;

• інформаційно-когнітивні процеси передачі і сприйняття повідомлень засобів масової комунікації;

• правові й етичні норми та професійні стандарти в журналістській професії;

• види, форми, типи, моделі редакційної діяльності;

• аудиторія засобів масової комунікації, її потреби й особливості сприйняття інформації;

• комунікаційні ефекти взаємодії засобів масової комунікації й аудиторії, концепції, методи і технології медійного впливу;

• специфіка організації управління засобами масової комунікації;

• економіко-організаційна діяльність засобів масової комунікації;

• система підготовки кадрів для засобів масової комунікації.

ІІІ. Галузь науки, з якої присуджуються наукові ступені: соціальні комунікації.

27.00.05 – Теорія та історія видавничої справи та редагування

І. Формула спеціальності:

Галузь науки, яка вивчає теорію, історію, методологію, організацію та технологічне забезпечення видавничої діяльності та редагування, їх структурно-функціональні трансформації в умовах електронного середовища.

ІІ. Напрями досліджень:

• теоретико-методологічні засади, історія та сучасні тенденції розвитку видавничої справи;

• державна політика та законодавство у видавничій діяльності;

• управління, економіка та статистика у видавничій справі;

• ринкові моделі видавничої діяльності;

• стандартизація у видавничій справі;

• теорія, методика та специфіка редагування різних типів видань;

• соціально-функціональні, конструктивні, знакові, поліграфічні та художньо-технічні характеристики видань;

• інформаційне забезпечення редакційно-видавничої діяльності;

• мережеві електронні ресурси та технології у редакційно-видавничій діяльності;

• теоретико-методичні та організаційні засади функціонування видавництв, у т.ч. електронних;

• організація друку в Україні та за кордоном;

• міжнародне співробітництво у видавничій справі;

• підготовка кадрів для редакційно-видавничої справи в Україні та за кордоном, розроблення та впровадження нових професійних стандартів підготовки кадрів для видавничої діяльності.

ІІІ. Галузь науки, з якої присуджуються наукові ступені: соціальні комунікації.

27.00.06 – Прикладні соціально-комунікаційні технології

І. Формула спеціальності:

Галузь науки, яка вивчає історію, теорію, методологію, організацію, становлення прикладних комунікаційних технологій в системі соціальної діяльності (в науці, політиці, виробництві, культурі, освіті тощо).

ІІ. Напрями досліджень:

• історія, теорія та методологія формування інформаційних середовищ взаємодії суб’єктів соціальної діяльності;

• соціально-комунікаційні технології позиціювання суб’єктів соціальної діяльності в суспільстві (зв’язки з громадськістю, реклама, іміджмейкінг, бізнес-комунікації тощо);

• комунікаційний образ суб’єктів суспільних відносин;

• використання засобів масової комунікації при здійсненні зв’язків з громадськістю;

• управління прикладними соціально-комунікаційними технологіями;

• організація діяльності служб та агенцій (зв’язків з громадськістю, рекламних агенцій тощо);

• спеціалізовані PR-технології (політичні, консалтингові, журналістські);

• публічні зв’язки з державними структурами;

• прес-стратегія та форми її реалізації в соціально-інформаційному середовищі;

• концепція іміджмейкінгу;

• маркетингові комунікації;

• аналітична підтримка PR-діяльності;

• соціальне проектування комунікаційної дійсності, реалізація соціально-технологічних програм;

• етичні й правові аспекти в системі прикладних соціально-комунікаційних технологій;

• прикладні соціально-комунікаційні технології в управлінні проблемами й кризами;

• підготовка кадрів у галузі прикладних соціально-комунікаційних технологій, розроблення та впровадження нових професійних стандартів підготовки кадрів.

ІІІ. Галузь науки, з якої присуджуються наукові ступені: соціальні комунікації.

27.00.07 – Соціальна інформатика

І. Формула спеціальності:

Галузь науки, яка досліджує соціально-комунікаційні структури як об’єкти інформатизації, закономірності розвитку автоматизованих технологій відповідно до предметно-об’єктних трансформацій у сфері соціальних комунікацій, виявляє особливості процесів інтелектуалізації суспільної діяльності й інтелектуальної обробки інформації та знань.

ІІ. Напрями досліджень:

• теорія та методологія соціальної інформатики;

• інформаційне суспільство та інформаційно-комунікаційний простір;

• сучасні концепції і закономірності розвитку соціальної інформації;

• інформаційна інфраструктура суспільства та її трансформації;

• інформатизація соціальних комунікацій; інформаційні потреби суспільства;

• технології формування, організації та використання інформаційних ресурсів, інформаційний менеджмент;

• формування та розвиток інформаційно-когнітивних технологій;

• стандартизація та системи управління якістю у сфері соціальної інформації;

• інформаційно-комерційна діяльність документально-інформаційних систем;

• інформаційний аудит та консалтинг;

• інформаційно-комунікаційні засоби передачі повідомлень у суспільстві;

• інформаційно-пошукові ресурси і стратегії в системі засобів масової комунікації;

• дослідження тенденцій розвитку та концептуально-змістовне моделювання програмних, апаратних, лінгвістичних засобів для автоматизованих систем у соціально-комунікаційних структурах і галузях;

• організаційно-функціональні, програмно-технологічні, лінгвістичні засоби системно-мережевої взаємодії та пошуку в документально-інформаційних системах;

• інформаційно-пошукові системи та мови в соціально-комунікаційних структурах;

• методи формалізації предметних галузей та інформаційне моделювання, організація знань;

• інформаційно-аналітичні структури, їх функції в системі соціальних комунікацій та соціального управління;

• методика, організація та технологія інформаційно-аналітичної діяльності, інформаційний моніторинг.

ІІІ. Галузь знань, з якої присуджуються наукові ступені: соціальні комунікації.

Таблиця 1

Методи документознавчих досліджень

Рівень	Найменування сукупності методів	Види методів
1 рівень	Діалектико-матеріалістичні (загальнофілософські) методи	Категорії теорії пізнання: аналіз і синтез, індукція і дедукція, порівняння, узагальнення, ідеалізація, сходження від абстрактного до конкретного тощо
2 рівень	Загальнонаукові методи	Емпіричні методи: опис, спостереження, експеримент, моделювання. Теоретичні методи: системний підхід, діяльнісний підхід, функціональний підхід, типологічний підхід
3 рівень	Спеціально-наукові методи	Логічні, соціологічні, математичні методи, історичний підхід, бібліографічний, бібліометричний (наукометричний) метод.
4 рівень	Методи, специфічні для низки споріднених наукових дисциплін	Функціональний, аналітико-тематичний, структурно-типологічний, топографічний методи. Соціально-комунікаційно-інформаційний, документологічний підходи
5 рівень	Конкретні методи документознавчих досліджень	Методи вивчення документів: структурно-функціональний аналіз, розуміння, осмислення, джерелознавчий аналіз, статистичний аналіз, психологічний аналіз тощо. Методи вивчення діяльності комунікаційних посередників або споживачів інформації: спостереження, самоспостереження, експеримент, соціологічне опитування, експертна оцінка. Методи обробки одержаних даних

(Джерело: Швецова-Водка Г.М. Документознавство [Текст] : навч. посіб. – К.: Знання, 2007. – 398 с.)