2.2. Виконання рішень Суду та контроль за їх виконанням

Згідно зі ст. 46 Конвенції, її сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

Остаточне рішення Суду передається Комітетові Міністрів, який здійснює нагляд за його виконанням. Якщо Комітет Міністрів вважає, що нагляд за виконанням остаточного рішення ускладнений проблемою тлумачення рішення, він може звернутися до Суду з метою надання відповідного роз’яснення. Рішення про звернення ухвалюється більшістю у дві третини голосів представників, які мають право засідати в Комітеті.

Якщо Комітет Міністрів вважає, що сторона відмовляється виконувати остаточне рішення у справі, в якій вона є стороною, він може, після формального повідомлення цієї Сторони і шляхом ухвалення рішення більшістю у дві третини голосів представників, які мають право засідати в Комітеті, звернутися до Суду з питанням про додержання цією Стороною свого зобов'язання.

Якщо Суд встановлює порушення додержання Стороною свого зобов'язання, він передає справу Комітету Міністрів з метою визначення заходів, яких необхідно вжити. Якщо Суд не встановлює порушення Стороною свого зобов'язання, він передає справу Комітетові Міністрів, який приймає рішення про закриття розгляду справи.

Якщо у процесі або за результатами розгляду справи було досягнено дружнього врегулювання, рішення Суду передається Комітетові Міністрів, який здійснює нагляд за виконанням умов дружнього врегулювання, викладених у рішенні. Детальніше етапи розгляду Судом справи та виконання рішення у справі розглянуто у Табл.1.

Слід зазначити, що за усю багаторічну практику Суду не було зафіксовано жодного випадку невиконання державами-членами Ради Європи рішень Суду [8]. Згідно зі ст. 8 Статуту Ради Європи, подібне невиконання може призвести до призупинення членства держави, і, зрештою, виключення держави зі складу Ради Європи на підставі рішення Комітету Міністрів [9].

Висновки

Європейський суд з прав людини є міжнародною судовою установою регіонального характеру, створеною на виконання Конвенції з захисту прав людини та основоположних свобод 1950 року та для контролю за її дотриманням державами-учасницями . Слід зазначити, что на сьогодні цей судовий орган втілює досить дієвий механізм із захисту прав людини на міжнародному рівні.

Позитивним явищем є деякий динамізм у розвитку та діяльності Суду, оскільки впровадження нової політики та концепцій, періодичне внесення змін до регламентів, забезпечення можливості безоплатного розгляду суду без необхідності бути присутнім на засіданні не лише свідчить про прагнення до вдосконалення регіональної системи захисту прав людини, але також перешкоджає застаріванню усієї системи, що неминуче призвело б до значного зниження ефективності діяльності Суду.

Також особливої уваги заслуговують «пілотні» рішення у справах. Із виникненням та інтенсифікацією розвитку цього явища, спостерігається деяка уніфікація процесу розгляду та результату вирішення по суті ідентичних справ, пов’язаних з внутрішніми неврегульованими проблемами держав-учасниць Конвенції. Таким чином, Суд збільшує вплив на національне законодавство держав, маючи на меті підвищення рівня дотримання прав і свобод людини не лише у декларативному сенсі, але і в реальному світі, на рівні усунення прогалин та невідповідностей у національному законодавстві, які, зрештою, призводять до порушення прав людини і основоположних свобод.