1. Сутність поняття «соціальний супровід сім'ї», його завдання та функції, складові частини.

Соціальний супровід – робота, яка спрямована на здійснення соціальних опіки, допомоги та патронажу соціально незахищених категорій дітей та молоді з метою подолання життєвих труднощів, збереження, підвищення їх соціального статусу.

Супровід як вид соціальної роботи вимагає тривалого часу на здійснення такої роботи, оскільки він повинен враховувати:

- індивідуально-психологічні особливості окремих членів сім'ї, та сім'ї в цілому як системи; причини неблагополуччя;

- наслідки сімейного неблагополуччя для кожного члена сім'ї окремо;

- комплекс сімейних проблем, які розв'язуються командою фахівців в співпраці з кожним членом сім'ї;

- неможливість однією послугою відновити сімейне благополуччя: це вимагає тривалої роботи з напрямом сім'ї на саморозвиток і самостійне рішення проблем;

- необхідність працювати з сім'єю в різних умовах: вдома, в ЦССДМ, спільно з вчителями дітей, в мікросередовищі (з сусідами, на вулиці, з близькими родичами і тому подібне), що вимагає дотримання законності при соціальній інспекції сім'ї, конфіденційності, особистої етики;

- особливості сімейних відносин: "батько - діти", "мати - діти", "діти - діти", "чоловік - дружина", розподіл влади в сім'ї, що вимагає системного і індивідуального підходу до роботи з сім'єю;

- ситуацію в сім'ї: складну, кризову, термінальну і тому подібне, що вимагає різних тактик і методів роботи з сім'єю.

Змістом соціально-педагогічного супроводу є послуги сім'ї і окремим її членам, які направлені на досягнення мети соціальної роботи і вирішення завдань супроводу. Ці послуги забезпечують:

- реалізацію прав людини в сім'ї;

- реалізацію прав члена сім'ї в сім'ї;

- різносторонній розвиток особистості дорослого і всебічний розвиток дитини.

Така спрямованість супроводу означає урахування її особливостей як соціального інституту, соціальної системи, первинного колективу. Тому соціальний супровід своїми окремими завданнями щодо сім'ї повинен ставити:

- навчання членів сім'ї дотриманню і реалізації прав людини і прав членів сім'ї, захисту прав своєї сім'ї в суспільстві;

- формування у членів сім'ї життєвих сімейних умінь та навичок, які дозволяють їм без сторонньої допомоги захищати свої права і, на цій основі, - створювати самостійно умови для свого особистого розвитку і розвитку сім'ї в цілому;

- формування в сім'ї здорового сімейного способу життя через включення в позитивні відносини, діяльність, спілкування;

- відновлення сімейних відносин і збереження цілісності сім'ї.

Реалізація цих завдань супроводу вимагає виділення та визначення функцій супроводу в системі соціальної роботи, основних засобів його здійснення, визначення прав членів сім'ї в сім'ї, прав людини у сім'ї, і самої сім'ї в суспільстві, життєвих сімейних умінь та навичок. Визначення цих понять повинне спиратися на міжнародні стандарти прав людини, вітчизняне законодавство, основи педагогіки, соціології сім'ї, теорії влади, особистості, колективу.

Зміст соціального супроводу визначає закон України "Про соціальну роботу з дітьми і молоддю" як соціальний патронаж, соціальну опіку і соціальну допомогу.

Соціальний патронаж – це надання соціальних послуг (переважно за місцем проживання) індивідуальних клієнтів і груп ризику, який полягає в постійному соціальному нагляді, регулярних відвідинах їх житла соціальними і іншими працівниками, надання їм необхідної економічної, соціально-побутової, лікувально-профілактичної допомоги. В системі соціальної роботи соціальний патронаж передбачає соціальну інспекцію сімей, які взяті під супровід, надання їм соціально-економічних, соціально-медичних послуг, розподілення (за наявності) гуманітарної допомоги серед цих сімей. Соціальну інспекцію сімей доцільно здійснювати за угодою (контрактом) між сім'єю і соціальним працівником, в якій відвідини сім'ї обмовляються як право соціального працівника. Угода дозволяє: не порушувати права людини на недоторканність житла і невтручання в особисте життя; підтверджує добровільність ухвалення послуг клієнтом і у разі відмови від інспекції означає порушення угоди, отже, відмова від супроводу неблагополучної сім'ї з боку клієнта. Соціальна інспекція дозволяє здійснювати роботу з неблагополучною сім'єю як з системою, комплексно (різними фахівцями), дозволяє перевірити ефективність супроводу і роботи сім'ї над собою. Тому відмова від нього приводить до роботи з окремими членами сім'ї, що ускладнює супровід, дозволяє працювати не над причиною, а над наслідками неблагополуччя. Отже, соціальна інспекція у супроводі неблагополучної сім'ї виконує такі функції, виділені на основі функцій соціальної роботи:

- діагностичну;

- захисну;

- профілактичну;

- комунікативну;

- соціально-педагогічну;

- соціально-медичну;

- психологічну.

Розкриємо функції інспектування сім'ї.

Діагностична функція полягає у вивченні особливостей сім'ї, ступеня і спрямованості впливу на них мікросередовища, постановці та уточненні соціального діагнозу, виявленні змін в сім'ї під впливом соціального навчання.

Захисна функція полягає в наданні допомоги членам сім'ї в реалізації прав, втручанні в сім'ю при грубому їх порушенні (разом з силовими структурами, СДН).

Профілактична функція спрямована на:

- запобігання негативним явищам в сім'ї;

- здійснення вторинної превенції – виявленні ризику для членів сім'ї і наданні їм необхідної соціально-педагогічної і медико-психологічної допомоги;

- здійснення третинної превенції: попередження тих явищ, які вже мали місце (насильство різних видів і тому подібне), через допомогу в інтеграцію людини в сім'ю, налагодження сімейних відносин з ухваленням того, що відбулося.

Соціально-педагогічна функція передбачає виявлення інтересів членів сім'ї (пізнавальних, спортивних, художніх, культурних і тому подібне), урахування їх в соціальному навчанні, залученні до їх реалізації в різних закладах, суспільствах, педагогічну корекцію сімейних відносин.

Психологічна функція передбачає роботу психолога щодо адаптації членів сім'ї до нового способу життя, ситуації реадаптації, корекції сімейних відносин.

Соціально-медична функція передбачає профілактику захворювань, збереження здоров'я, оволодіння основами здорового способу життя, підготовку до сімейного способу життя; організацію працетерапії (для інвалідів, спільно з центрами зайнятості, дефектологами).

Комунікативна функція – встановлення контакту з сім'єю, організація обміну інформацією щодо рішення проблем сім'ї, вироблення єдиної моделі соціальної дії (співпраці з сім'єю), організація сприйняття сім'єю соціального педагога і членами сім'ї один одного, здійснення впливу на сім'ю, окремих членів, інформування і консультування щодо рішення проблем окремих її членів.

Соціальна опіка – це представлення соціальним працівником інтересів сім'ї (чи її члена) в органах влади, різних установах. Тобто йдеться про представництво сім'ї, яке може бути індивідуальним і класовим. Соціальна опіка здійснюється, коли:

- сім'я вже здійснювала спроби вирішувати свої проблеми через звернення в органи влади, але безрезультатно;

- надана державою допомога не вирішила проблем сім'ї;

- коли член сім'ї, проблеми якого є приводом звернення до соціального працівника, недієздатний;

- коли проблеми сім'ї є нетиповими, відсутній законодавчо-нормативний механізм їх рішення (помер або захворів батько-вихователь ДБСТ, прийомний батько/мати і тому подібне).

Соціальна опіка здійснюється над прийомними, неблагополучними сім'ями, "молоддю з груп ризику", неповнолітніми самотніми матерями, сім'ями, де діти або молодь – інваліди.

Ці категорії сімей вимагають особливого неспокою, оскільки соціальна опіка вирішує питання, які викликані нетрадиційною (порушеної або неповної) структурою сім'ї, компенсує (як державна гарантія прав дітей і сім'ї) цю структуру (допомога в оздоровленні дітей, реалізації їх права на творчість і тому подібне, третинна превенція насильства в сім'ї і ін.)

Соціальна опіка виконує такі функції у супроводі сім'ї:

- прогностичну (аналіз можливого розвитку подій, процесів, вироблення моделей соціальної поведінки, пропозиції, рішень);

- захисну (захист прав людини в сім'ї і суспільстві, прав членів сім'ї в сім'ї; сім'ї в суспільстві через забезпечення умов для реалізації цих прав);

- профілактичну (на основі прогностичної і захисної розробляються заходи щодо підтримки сім'ї: залучення до роботи груп підтримки, дітей, організація вуличної роботи, клубів, волонтерського руху);

- соціально-медичну (напрям через суд на примусове лікування члена сім'ї, на оздоровлення дітей);

- соціально-педагогічну (допомога в реалізації прав дітей з малозабезпечених сімей на творчість (у платних студіях, школах, клубах), організація дозвілля, свят, конкурсів, клубів за інтересами і тому подібне);

- комунікативну (встановлення контакту сім'ї з фондами, організаціями, центрами, установами, організація обміну інформацією між сім'ями з подібними проблемами);

- організаційну (організація сімей в суспільні об'єднання для лобіювання рішення своїх проблем на законодавчому рівні; консультування лідерів організацій з проблем її освіти підтримка їх ініціатив, залучення їх до соціальної реклами).

Соціальна опіка може проводитися в таких формах:

- усна: консультування членів сім'ї з їх проблем залученими фахівцями, соціальними працівниками; постановка проблем сім'ї і обговорення шляхів їх рішення на конференціях, форумах, "круглих столах", засіданнях координаційної ради з супроводу сімей; сесіях рад народних депутатів; участь в парламентських слуханнях з питань молоді і сімей;

- письмова: звернення до різних установ, які мають можливість і досвід вирішення проблем сім'ї; загальні накази різних установ щодо рішення проблем сім'ї; пропозиції щодо вдосконалення нормативної бази і тому подібне.

Соціальна допомога сім'ї в системі соціальної роботи передбачає виконання наступних функцій:

- організаційну (створення і організація роботи груп взаємодопомоги, підтримки, клубів і тому подібне; напрям волонтерів, залучення фахівців і організацій для надання адресних послуг сім'ї; організація соціального навчання членів сім'ї);

- діагностичну (вивчення сім'ї в макросередовищі, постановка групою фахівців соціального діагнозу сім'ї);

- прогностичну (вироблення моделі рішення проблем);

- захисну (роз'яснення людських прав у сім'ї і прав членів сім'ї в сім'ї, попередження про відповідальність за їх порушення);

- профілактичну (попередження негативних явищ в сім'ї, розпаду сім'ї через інформування, консультування, соціальну рекламу);

- соціально-медичну (профілактика захворювань, розпаду сім'ї, формування здорового способу життя через соціальну рекламу, соціальну освіту, консультації фахівців, роботу груп взаємодопомоги і тому подібне);

- соціально-психологічну (виявлення інтересів і нахилів членів сім'ї, профорієнтація, соціальне навчання, допомога в самореалізації і розвитку інтересів дітей і членів сімей через інформування, консультування, соціальну рекламу закладів і організацій, які ці питання компетентні вирішувати);

- психологічну (корекція сімейних відносин);

- комунікативну (встановлення контакту з клієнтом, організація обміну інформацією і впливи на клієнта; волонтера на клієнта; вироблення єдиної стратегії взаємодії умов роботи, виведення контракту на супровід у письмовій формі).

Отже, реалізація всіх завдань, які ставить перед собою соціальний супровід сім'ї, вимагає виділення функцій супроводу, основних засобів його здійснення, визначення прав членів сім'ї у родині, прав людини в сім'ї і самої сім'ї в суспільстві, життєвих умінь і навичок. Визначення цих понять повинно спиратися на міжнародні стандарти прав людини, вітчизняне законодавство, основи педагогіки, соціології сім'ї. теорії влади, особистості, колективу.