- •Лекції з навчальної дисципліни «Соціальний супровід клієнта»
- •Визначення поняття «сім'я», її функцій.
- •2.Типологія сім'ї.
- •3. Сутність соціальних проблем сучасної сім'ї.
- •4. Напрямки соціально-педагогічної роботи з сім'єю.
- •Сутність поняття «соціальний супровід сім'ї», його завдання та функції, складові частини.
- •Основні категорії сімей, які потребують супроводу.
- •Етапи проведення соціального супроводу.
- •1. Діяльність центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді з підтримки сімей.
- •Типова технологія соціальної роботи з сім'ями-клієнтами в діяльності цсссдм.
- •Порядок здійснення соціального супроводу сімей в діяльності центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.
- •1. Виявлення неблагополучних сімей для супроводу в системі цсссдм:
- •Законодавство України з соціального захисту сім'ї.
- •Закон України «Про соціальні послуги»
- •Розділ і. Загальні положення.
- •Розділ іі. Допомога у зв'язку з вагітністю та родами.
- •Розділ ііі. Одноразова допомога при народженні дитини.
- •Розділ IV. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
- •Розділ V. Допомога на дітей, які знаходяться під опікою та піклуванням.
- •Розділ VI. Допомога малозабезпеченим сім'ям з дітьми.
- •Раздел VII. Відповідальність місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, закладів, організацій та громадян.
- •Влаштування дітей у прийомну сім'ю.
- •Прийомні батьки, їх права та обов’язки.
- •Матеріальне забезпечення прийомної сім'ї.
- •Захист прав дитини як основа соціального захисту сім'ї.
- •Права дитини в Конституції України.
- •Громадянське право.
- •Права дитини в громадському процесі.
- •Права дитини в шлюбно-сімейному законодавстві.
- •Позбавлення батьківських прав
- •Аліментні обов’язки батьків та дітей.
- •Всиновлення.
- •3. Нормативно-правове забезпечення діяльності центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді як основного суб’єкту соціального супроводу сім'ї.
- •Розділ і. Загальні положення
- •Розділ іі. Здійснення соціальної роботи з дітьми та молоддю.
- •Розділ ііі. Відповідальність за порушення в сфері соціальної роботи з дітьми та молоддю.
- •Актуальність проблеми створення і соціального супроводу приймальної сім'ї.
- •2.Технологія соціального супроводу прийомної сім'ї.
- •3. Механізми взаємодії фахівців в ході соціального супроводу прийомних сімей і будинків сімейного типу.
- •1. Актуальність соціального супроводу сім'ї з дітьми з обмеженими можливостями.
- •Традиційні технології, форми і методи роботи з такими сім'ями.
- •3. Патронаж і соціально-реабілітаційна робота з сім'ями, в яких виховуються діти з обмеженими можливостями.
- •1. Актуальність проблеми неблагополучної сім'ї, чинники формування її неблагополуччя.
- •2. Етапи здійснення соціального супроводу неблагополучної сім'ї.
- •3. Організація соціального навчання членів неблагополучної сім'ї.
- •Актуальність проблеми домашнього насильства.
- •2. Характеристика видів і форм жорстокого поводження з дітьми.
- •3. Функції і повноваження органів і установ щодо захисту дітей від жорстокої поведінки і насильства в сім'ї.
- •1. Актуальність проблеми соціального супроводу сім'ї, з неповнолітніми, які повернулися з місць позбавлення волі.
- •Фази і етапи реалізації соціального супроводу клієнта.
- •Література
1. Актуальність проблеми соціального супроводу сім'ї, з неповнолітніми, які повернулися з місць позбавлення волі.
Сьогоднішній стан суспільної моралі серед інших чинників характеризується і таким, що за роки кризових явищ в економіці, поглиблення розшарування суспільства на багатих і бідних значною мірою втрачено важелі формування світогляду молодого покоління.
Одвічні заповіді "не убий", "не вкради", "полюби ближнього" і тому подібне недостатньо затверджуються в свідомості дітей, підлітків і молоді як з боку сім'ї, так і з боку державних і суспільних інститутів суспільства. Навпаки, відбувається масова пропаганда культу сили, грошей, здобутих будь-яким шляхом, ідеалізація і романтизація злочинного світу. Засоби масової інформації надмірно насичені матеріалами, які демонструють насильство, протиправні вчинки, які залишаються не покараними адекватно мірі звершених злочинів, часто безкарними взагалі. Все це створює у значної частини молодих людей уявлення про вседозволеність будь-якої поведінки, широкі можливості швидкого збагачення кримінальним способом.
Формування такого "криміналізованого" менталітету - не остання причина того, що питома вага молоді у складі засуджених впродовж останніх років невпинно росте, і сьогодні молоді люди вже складають значно більше половини всіх засуджених в країні за рік - 58%
За даними Державної доповіді про положення молоді в Україні за підсумками 2002 р., якщо в 1992 р. було засуджено 11,6 тис. неповнолітніх, то в 2002 р. - вже 20 тис.
Природно, такий стан молодіжної злочинності не може задовольнити суспільство, що зумовлює відповідні завдання правоохоронним органам, державним і громадським організаціям, причетним до рішення проблем молоді. Враховуючи, що профілактика злочинності значною мірою пов'язана з профілактикою рецидиву, одним з важливих завдань є створенням умов для ресоціалізації неповнолітніх і молоді, які відбули покарання і повернулися з місць позбавлення волі.
Значна частина цієї роботи доводиться на систему соціальних служб для молоді, і на сьогодні вже розроблена відповідна нормативно-правова база. У 2003 році Державним центром соціальних служб для молоді спільно з Державним департаментом України з питань виконання покарань затверджено Положення про порядок взаємодії центрів соціальних служб для молоді і виховально-трудових колоній щодо здійснення соціального супроводу засуджених, які відбувають покарання у виховально-трудових колоніях, та осіб, які звільнилися з них. Але ефективно реалізовувати завдання, які з'являються перед ЦСССДМ, вельми складно. Адже саме неповнолітні і молодь складають ту частину звільнених з місць позбавлення волі, яка найчастіше, порівняно з дорослими звільненими, опиняється у важкій життєвій ситуації. Це зумовлено двома категоріями проблем.
По-перше, це ряд негативних соціальних чинників юридичного і матеріального характеру - відсутність, як правило, власного житла, майна, достатньої освіти, конкурентоздатної професії, досвіду спілкування і відстоювання своїх прав в численних інстанціях, брак придбаних впродовж попереднього життя на волі міцних соціальних зв'язків, які б допомогли в рішенні проблем, які з'являються після звільнення з місць відбування покарань.
По-друге, ця відсутність достатнього життєвого досвіду, сформованих соціально-психологічних стереотипів, сталих навичок дотримання загальноприйнятих соціальних норм поведінки, які полегшують адаптацію до життя на волі. Все це зумовлює неабиякі труднощі легалізації і придбання прийнятного соціального статусу, проблеми в працевлаштуванні, подальшому навчанні, відносинах з оточенням.
Подолання відмічених труднощів і проблем потребує цілеспрямованої скоординованої роботи багатьох державних установ і громадських організацій щодо ресоціалізації і соціальної адаптації молодих людей, які повертаються з місць позбавлення волі, і однією з найважливіших ланок цієї роботи стають ЦСССДМ. Але для того, щоб діяльність соціального працівника щодо соціально-психологічної допомоги і соціального супроводу відміченої категорії молоді була ефективною, він повинен мати чітке уявлення про доцільні напрями, передові технології і методики соціальної роботи в цій сфері.
Структуру об'єкту соціальної роботи за даним напрямом складають три категорії клієнтів: неповнолітні (у віці від 14 до 18 років), які повернулися з місць позбавлення волі; молодь (у віці від 18 до 28 років), яка повернулася з місць позбавлення волі; представники соціального оточення (перш за все, батьки, діти яких повернулися з місць позбавлення волі).
Природно, це найбільш узагальнене ділення. У практичній роботі соціального працівника виникатиме потреба глибше розуміти соціально-демографічні і індивідуально-типологічні особливості молоді, що знаходиться в конфлікті із законом.
Мета соціальної роботи з вищезазначеними категоріями клієнтів ЦСССДМ - допомогти неповнолітнім і молоді пройти процес ресоціалізації і адаптації після звільнення з місць позбавлення волі, стать громадянами своєї країни, знайти своє місце в житті.
Ця мета повинна досягатися через реалізацію таких завдань:
- допомогти неповнолітнім і молоді оволодіти основами законодавства України з питань забезпечення їх прав, виконання громадянських обов'язків з урахуванням інтересів і потреб звільнених, надати знання щодо механізмів застосування чинного законодавства;
- сприяти діяльності державних органів і громадських організацій щодо реалізації їх функцій щодо практичного рішення соціальних проблем відміченої категорії молоді;
- переконати молодих людей, звільнених з місць позбавлення волі, в необхідності активних дій щодо ресоціалізації і адаптації до нових умов життя, довести їх ефективність, показати шляхи і механізми цієї діяльності;
- визначити основні соціальні проблеми, які виникають у неповнолітніх і молоді після повернення з місць позбавлення волі;
- здійснювати соціально-психологічне консультування з проблем міжособистісних стосунків серед неповнолітніх і молоді, звільнених з місць позбавлення волі;
- вести роботу з батьками і найближчими родичами цієї категорії молоді щодо сприяння рішенню соціально-психологічних проблем, які чекають клієнтів після звільнення з місць позбавлення волі.
Основним очікуваним результатом соціальної роботи з неповнолітніми і молоддю, які повернулися з місць позбавлення волі, повинне стати придбання прийнятного соціального статусу особи, формування відчуття психологічного комфорту клієнтів від ведення способу життя, сумісного із загальноприйнятими в суспільстві нормами і правилами.
Засобами досягнення очікуваних результатів виступають процеси ресоціалізації і соціальної адаптації колишніх засуджених.
Ресоціалізація направлена на відновлення у клієнтів якостей, необхідних для нормальної життєдіяльності в суспільстві, засвоєння відповідних цінностей і соціальних ролей, придбання потрібних навичок. Вона передбачає застосування комплексу заходів за двома напрямами: ресоціалізація свідомості особистості (відновлення позитивної системи цінностей, знань, переконань, установок і тому подібне) і ресоціалізація діяльності (відновлення позитивних навичок, умінь, стилю спілкування і тому подібне). Суть процесу ресоціалізації полягає у відновленні соціального статусу, втрачених соціальних навичок, переорієнтації особи на забуті позитивні стосунки з людьми, види діяльності, референтні групи суспільства.
Соціальна адаптація в даному випадку розуміється як пристосування до нового соціального середовища не на основі втрачених цінностей, властивостей і навичок, а завдяки формуванню нових, яких з різних причин у людини донині не було. Виходячи з визначення соціальної технології як послідовності певних подій, процес соціальної адаптації відміченої категорії клієнтів відбувається в три етапи:
- етап орієнтації, коли здійснюється ознайомлення з незвичайним соціальним середовищем;
- оцінний етап, коли особа диференціює компоненти власного соціального досвіду і способу життя згідно з установками і ціннісними орієнтаціями, які раніше склалися, на прийнятні і ті, що відхилятимуться враховуючи нові можливості щодо умов, форм і способів діяльності. Природно, позитивна диференціація здійснюватиметься лише за умов виникнення нових позитивних можливостей. Сприяння створенню таких можливостей стає на цьому етапі одним з основних завдань соціального працівника;
- етап сумісності, на якому об'єкт соціальної роботи досягає стану адаптованого до нових умов життя.
Засобами і методами реалізації технології ресоціалізації і адаптації є соціальна допомога, надання соціальних послуг, соціальний супровід і тому подібне. Вибір адекватних методів втручання, конкретизація їх змісту зумовлюються індивідуальними особливостями ситуації клієнта. Але поряд з тим, що кожна ситуація індивідуальна, основні соціальні проблеми відміченої категорії молоді багато в чому схожі.
