1. Актуальність проблеми неблагополучної сім'ї, чинники формування її неблагополуччя.

Одну з найважливіших соціальних функцій сім'ї, від якостей виконання якої значною мірою залежить перспектива розвитку всього суспільства, складає виховання молодого покоління.

Але реалізація цієї функції, яка традиційно в будь-які часи зумовлювалася багатьма багатообразними чинниками (зокрема готовністю батьків до виховання, рівнем їх загальної і педагогічної культури, наявними матеріальними і побутовими умовами, наявністю і характером використання вільного часу, звичною субкультурою сім'ї, характером взаємин і ступенем взаємоузгодженості батьків в питаннях виховання, їх індивідуальними особливостями – темпераментом, моральними якостями, комунікативними здібностями, станом здоров'я, віком, досвідом виховання, ціннісними орієнтаціями, їх ієрархією, моральною атмосферою, що володарює в сім'ї, в цілому стилем внутрісімейного життя і тому подібне), у наш час додатково ускладнюється низкою нових чинників.

Вони викликані особливостями сучасного етапу суспільно-політичної і соціально-економічної трансформації українського суспільства, який додав такі труднощі у виконанні сім'єю своєї виховної функції, як певне знецінення моральних, духовних, цивільних ідеалів у значної частини членів суспільства, брак чітко певної загальнодержавної ідеології і стратегій сімейного виховання, повною мірою адекватних новим умовам, недостатньою підготовкою молоді до материнства і батьківства і тому подібне.

За цих обставин в суспільстві розповсюджується феномен неблагополучної сім'ї (з різними видами неблагополуччя), що вимагає від фахівців соціальних служб довершеного володіння технологією соціальної роботи з цією категорією клієнтів, уміння регулювати негативні процеси в сім'ї специфічними методами і засобами впливу, адекватними індивідуальним особливостям випадків, з якими доводиться працювати.

Робота соціального працівника з неблагополучними сім'ями ускладнюється ще і тим, що ознаки сімейного неблагополуччя іноді важко спостерігати ззовні, якщо вони не виявляються явно (наприклад, алкоголізм, аморальна поведінка батьків, погані житлові умови, недостатнє матеріальне забезпечення, конфліктність у взаєминах і тому подібне). У багатьох випадках за відсутності зовнішніх ознак, неблагополуччя характеризується браком взаєморозуміння між членами сім'ї, недоброзичливим зверненням і тому подібне. У цьому середовищі велика вірогідність розвитку життєвих ситуацій, коли особові психічні потреби дитини не задовольняються довгий час, що веде до бездоглядності, бродяжництва, ізоляції від нормально соціалізуючих однолітків і дорослих, поповнення категорії соціально занедбаних дітей і підлітків. Несформованість довірливих взаємин між батьками і дітьми, саме це є найбільш розповсюдженою проблемою, з якою звертаються батьки по допомогу до соціальної служби, типовими є скарги саме на труднощі взаємин з дітьми, особливо в підлітковому віці.

Неблагополучна сім'я в психолого-педагогічній літературі розглядається в першу чергу з погляду впливу свого морального потенціалу на розвиток і формування особистості дитини. Неблагополучна сім'я найчастіше є причиною появи соціально занедбаних дітей і підлітків з девіантною поведінкою. І хоча в таких сім'ях також зростають достатньо соціалізовані діти, але це швидше виключення, чим поширене явище.

Слід мати на увазі, що неблагополучну сім'ю не можна ототожнювати з сім'єю асоціальної. Поняття неблагополуччя розглядається саме з погляду завдань виховання дитини. Якщо асоціальна сім'я (де існує алкоголізм, наркоманія, злочинність і тому подібне) завжди є неблагополучною для дитини, то соціалізуюча сім'я може бути як благополучною, так і неблагополучною з погляду соціальних і біологічних інтересів дитини. Тобто, з погляду виконання інших соціальних функцій, окрім виховної щодо дитини, іноді сім'я може бути соціалізуючою. (Хоча це і нечасте явище, – швидше, там, де є неблагополуччя щодо виховання дитини, порушені і інші сімейні функції.) Але ця ззовні благополучна, за формальними ознаками достатньо соціалізуюча сім'я може бути для дитини неблагополучною, якщо стає причиною психічної напруги, навіть захворювання. Заперечення дитини може утілитися в небажані дії, ненормативну поведінку (бродяжництво, вибір поганих друзів, виникнення різних видів залежності, протиправні вчинки).

Отже, неблагополучними (іноді їх називають проблемними) щодо становища дітей прийнято визнавати сім'ї, які через різні причини повністю або частково втратили свої виховні можливості, внаслідок чого у них складаються несприятливі умови для виховання дитини.

Саме ці сім'ї в першу чергу складають об'єкт соціальної роботи. Сім'ї, які ведуть асоціальний спосіб життя, який має негативний вплив на інших членів сім'ї, які по віку не є дітьми і молоддю, не можуть розглядатися як об'єкт першочергової допомоги . Ними повинні займатися інші структури.

Сім'ї, які потребують уваги соціальних працівників, можуть бути класифіковані за такими несприятливими умовами виховання дітей:

- соціально-демографічними (неповні, багатодітні, сім'ї, що знаходяться в процесі розлучення і тому подібне);

- матеріально-побутовими (малозабезпечені, сім'ї, де є безробітні, і тому подібне);

- медико-соціальними (сім'ї де є інваліди, алкоголіки, наркомани, психічно хворі і тому подібне);

- психологічними і соціально-педагогічними (сім'ї, де простежується важка психологічна атмосфера, емоційно-конфліктні взаємини, педагогічна некомпетентність батьків і тому подібне);

- соціально-правовими (сім'ї, де спостерігаються криміногенні прояви способу життя, раніше засуджені і тому подібне).

Центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді при здійсненні соціального супроводу неблагополучних сімей керуються наказом Державного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді від 08.04.2002 р. "Про затвердження Порядку здійснення соціального супроводу неблагополучних сімей".

Практична соціальна робота з неблагополучною сім'єю ґрунтується на декількох головних процесах, які складають сутність етапів типового технологічного алгоритму роботи з клієнтом: визначення проблеми клієнта, розробка плану, реалізація намірів і оцінка результату. Визначення проблеми і розробка плану відбуваються на першому, підготовчому етапі роботи так само, як і вивчення ситуації, психосоціальна діагностика і документування даних.