2. Окремо пишуться

а) прислівникові сполучення, що складаються з прийменни- ка (іноді із часткою) та іменника, у яких останній зберігає своє лексичне значення й граматичну форму: без відома,

268

без жалю, без кінця, без кінця-краю, без краю, без ладу, без ліку, без мети, без наміру, без потреби, без прокиду, без промаху, без просипу, без пуття, без сліду, без смаку, без сумніву, без толку, без тями, без уга- ву, без упину, без черги;

в(у) затишку, в(у)міру, в(у) нагороду, в(у)ногу, в обмін, в обріз, в(у) позику, в(у) цілості;

до біса, до вподоби, до гурту, до діла, до загину, до запитання, до краю, до крихти, до ладу, до лиха, до ли- ця, до міри, до ноги, до обіду, до останку, до пари, до пня, до побачення, до пори, до пуття, до речі, до реш- ти, до сих пір, до смаку, до смерті, до снаги, до сьогодні;

за кордон, за кордоном, за рахунок;

з болю, з відома, з діда-прадіда, з давніх-давен, з маху, з огляду, з переляку, з радості, з розгону;

з-за кордону;

на бігу, на біс, на вагу, на весну, на віки вічні, на вибір, на видноті, на відчай, на відміну, на відмінно, на віку, на гаму з, на голову, на диво, на дозвіллі, на жаль, на зло, на зорі, на зразок, на льоту, на мить, на ніщо, на око, на поруки, на прощання, на радість, на радощах, на руку, на самоті, на світанку, на скоку, на славу, на слово, на сміх, на совість, на сором, на ходу, на шкоду, на щастя, на чолі;

над силу; не з руки; ні на гріш;

під боком, під гору, під силу, під час, під вечір;

по весні, по закону, по змозі, по знаку, по можливості, по пам'яті, по правді, по силі, по совісті, по сусідству, по суті, по черзі, по честі, по щирості;

у вигляді, у вічі, у поміч, у стократ;

уві сні, через силу;

б) сполучення, що мають значення прислівників і склада- ються з двох іменників (числівників) та прийменників (або без них): від ранку до вечора, день у день, (і)з боку на бік, (і)з дня на день, один по одному, один в один, раз по раз, раз у раз, рік у рік, (і)з року в рік, сам на сам, час від часу, (і)з кінця в кінець, (і)з краю в край, (і)з ранку до вечора, честь честю, одним однб^ нога в ногу, один одинцем;

в) сполучення, що мають значення прислівників і складаються

з узгоджуваного прикметника (числівника, займенника)

269

й іменника: другого дня, таким чином, темної ночі, тим разом, тим часом Сале пшмчасом як);

г) прислівники, утворені сполученням прийменника з повним прикметником чоловічого чи середнього роду: в основно- му, (у)в цілому;

д) прислівники, утворені сполученням прийменника по зі збірним числівником: по двоє, по троє, по четверо тощо;

е) фразеологічні сполучення в ролі прислівників: дорогою душею, ні світ ні зоря, на віки вічні.

3. Через дефіс пишуться;

а) складні прислівники, утворені від прикметників і займен- ників за допомогою прийменника по із закінченням -ому або (-к)и: по-квзацькому (-ки), по-господарському (-ки), по-християнському (-ки), по-іншому, по-своєму, по-сусід- ському (-ки); також по-латйні;

б) складні прислівники, утворені від порядкових числівників за допомогою прийменника по: по-перше, по-друге, по- третє й т. д.;

в) неозначені складні прислівники з частками будь-, -«ебудь, казна-, -то, хтозна-: будь-де, будь-коли, будь- куди, де-небудь, куди-небудь, як-небудь, казна-шр, абй-то, так-то, хтозна-які

г) складні прислівники, утворені з двох однакових, синоні- мічних або антонімічних прислівників: далеко-далеко, ледь-ледь, ледве-ледве, ось-ось; одйн-однієінький, давним- давно, (у)щ>ешті-решт,фетггчйсто, гидко-бридко, повік- віків, зроду-віку, тишком-нишком, рано-вранці, часто- густо, (у)врядй-годй, десь-інде, десь-інколи, сяк-так; більш-менш(-е), видимо-невидимо Гале: одним одна, один одним, (у)все одно, (у)все рівно, кінець'кінцем, сама само- тою).

4. Через два дефіси пишуться складні прислівники, утворені повторенням часток або повторенням слова зі службовими компонентами всередині: будь-що-будь, віч-на-віч, (у)всьо- гб-на-всього, де-не-де, колй-не-кодй, пмч-6-плгч, хоч-не-хоч, як- не-як.

270