Дієприкметник
Дієприкметник — особлива форма дієслова, що виражає
ознаку за дією і відповідає на питання який? яка? яке? які?
Ця форма дієслова поєднує в собі дієслівні ознаки з прикмет-
никовими, а саме:
— як і дієслово, називає дію, має доконаний чи недоконаний
вид, буває перехідним (пасивний) або неперехідним (ак-
тивний);
— як і прикметник, називає ознаку предмета, має форму
І відмінка, роду й числа.
1. Активні дієприкметники називають ознаку предмета, зу- мовлену дією того самого предмета: камінь лежить - лежачий камінь (недоконаний вид); дерево засохло — засохле дерево (доконаний вид).
2. Пасивні дієприкметники називають ознаку предмета, зу- мовлену дією іншого предмета: контролюють ситуацію — Контрольована ситуація (недоконаний вид); застосували ме- тод - застосований метод (доконаний вид).
Пасивні дієприкметники можуть називати ознаку предмета, зумовлену зворотною дією того самого предмета: дівчинка вдягла- ся - удягнута дівчинка, бабуся посміхнулася - усміхнена ба-
3. У межах кожного з них (активного чи пасивного) за ознаками часу розрізняють форми теперішнього і минулого Іасу. Форм майбутнього часу Дієприкметники не мають.
'варення і правопис дієприкметників
І 1. Активні дієприкметники минулого часу на -лий (-а,-е) доконаного виду творяться від основи інфінітива неперехідних дієслів доконаного виду за допомогою суфікса -л-: змарніти) - змарнілий, опа(сти) - опалий, спочй(ти) — спочилий, &рз(ти) —мерзлий. Суфікс -ну-, як правило, випадає: засох- %(ти) - засохлий, промокну(ти) — промоклий. 2. Активні дієприкметники теперішнього часу на -чий (-а, недоконаного виду творяться від основи 3-ї особи множи- теперішнього часу перехідних дієслів недоконаного виду за допомогою суфіксів -уч- (-ЮЧ-) (від дієслів І дієвідміни), -ач- І-) (від дієслів II дієвідміни) і родових закінчень -ий, -а,
247
-е: квітну(ть) - квгтнучий, співаюСть) - співаючий, зітха- ю(ть) - зітхаючий, лежа(ть) - лежачий. Ці форми в су- часній українській мові мають обмежене вживання.
не
можна говорити й писати:
навчаючий сина батько поважаюча себе людина говорячий промову депутат виконуючий пісню співак
треба говорити й писати:
батько, який навчає сина людина", яка себе поважає депутат, який виголошує промову співак, який виконує пісню
Слід писати й говорити: завідувач, а не «завідуючий»; ко- мандувач, а не «командуючий». Однак можливий вислів викону- ючий обов'язки, оскільки вислів має значення іменника.
Примітка. Форми на -лий недоконаного виду ма- ють значення прикметників, порівняйте:
недоконаний вид синію-ч-ий сивію-ч-ий Лежа-ч-ий |
доконаний вид посйні-л-ий посйві-л-ий залежа-л-ий |
3. Пасивні дієприкметники обох видів утворюються від ос- нови інфінітива перехідних дієслів за допомогою суфіксів -н-,
-ЄН- (-ЄН-), -Т-.
а) якщо основа інфінітива ^акінчується на -а (-я), -ува- (-юва-), -овува-, то до неї додається суфікс -н- (-ий, -а,
-е, -і): писа(ти) - писаний, читсКти) - читаний, посгя(ти) — посіяний, розпиля(ти) — розпйляний, зігна(ти) - зігнаний; оспівува(ти) - оспівуваний, за- гоюва(ти) - загоюваний, застосбвува(ти) — за- стосовуваний; суфікс -ува- (-юва-), якщо наголос пе- реходить на перший голосний, змінюється на -ова-: роздруку ва( ти)-роздрукований, реконструювати) ~ реконструйований, сформулювати)-сформульований, запрограмувати) - запрограмований. Відповідні ро- сійським пасивним дієприкметникам на -ом(мй), -ем(-ьій) форми в українській мові мають прикметникове значен- ня: невидимий, незримий, одержимий і под.;
б) якщо основа інфінітива закінчується на голосні -й, -і (-Ї) або приголосні, то формотворчим є суфікс -єн- (-єн-);
248
при
цьому кінцеві голосні основи випадають,
а приго-
лосні
здебільшого зазнають змін:
узгоджений
змушений
пилосошений
запряжений
печений
вражений
верчений
пущений
заспокоєний
загоєний
узгоди(ти)
змуси(ти)
пилососи(ти)
запряг(тй)
пек(тй)
врази(ти)
верті(ти)
пустй(ти)
заспокоїти)
загої(ти)
узгодж(у) —
змуш(у) —,
пшюс6ш(у) —
запряж(у) -
печ(у) —
враж(д) -
верч(у) - пущ(у)
заспоко[й(у)] -
заго[й(у)} -
Перед цими суфіксами після губних з'являється -я-
вловй(ти) - вловл(ю) - вловлений ,
купй(ти) - купл(ю) - куплений
зробй(ти) - зробл(ю) — зроблений
зломй(ти) — зломл(ю) — зломлений
в) якщо основа інфінітива закінчується на суфікс -ну чи на голосний, що належить до кореня, або на -р, то до такої основи (переважно односкладової), як правило, додаєть- ся су~фікс -т- (-ий, -а, -е, -і): припну(ти) — припнутий, взу(ти) - взутий, розбй(ти) - розбитий, нагрі(ти) — нагрітий, взя(ти) - взятий, м'я( ти)-м'ятий, вйтер- (ти) - витертий.
Від дієслів з основою інфінітива на -оро-, -оло-, а також із уфіксом -ну- можуть утворюватися паралельні форми дієприк- етників із суфіксами -т- і -єн-: пороти - поротий і порений, олбти — колотий і колений, молоти - молотий і мелений; тйсну(ти) - стиснутий і стиснений; верну(ти) - верну- ти і вернений; замкнуїти) - замкнутий і замкнений; кй- у(ти) — кинутий і кйнений; усуну(ти) — усунутий і усуне- Шй; зігну(ти) - зігнутий і зігнений.
Увага! У пасивних дієприкметниках -н- не подвою- ється: зроблений, намальований, зав'язаний, натхнений та ін.
4. Дієприкметники із часткою (постфіксом) -ся не утворю- иься. Якщо ж активний чи пасивний стан твориться від дієслова а -ся, то частка -ся відпадає: розчервонітися — розчервонілий,
249 •
намерзтися - намерзлий, зажуритися - зажурений, усміхну- тися - усміхнений, утомитися - утомлений, купатися - купа- ний.
Відмінювання і вживання дієприкметників
1. Усі дієприкметники змінюються за відмінками, родами й числами, як прикметники твердої групи.
Відмінки |
|
Однина |
|
н. р. д. 3. Ор. М. |
розквітлий розквітлого розквітлому як у Н. або Р. розквітлим (на) розквітлому (розквітлім) |
розквітле розквітлого розквітлому розквітле розквітлим . . .розквітлому (розквітлім) |
розквітла розквітлої розквітлій розквітлу розквітлою ...розквітлій |
Відмінки |
Множина |
Н. Р. д. 3. Ор. М. |
розквітлі розквітлих розквітлим якуН.абоР. розквітлими ...розквітлих |
Активні дієприкметники доконаного виду (на -лий) та пасивні (на -ний, -тий) уживаються без обмежень - нарівні з прикметниками: Вигляд він мав чудернацький, був якийсь наче підстрелений у своєму перетягнутому путом, поруділо- му від дощів сіряку (О. Гончар).
Активні дієприкметники недоконаного виду на -учий (-ючий), -ачий (-ячий) уживаються рідко й без залежних слів: Нудьгуючими очима дивився він на село (3. Тулуб). Не бійся гостя сидячого, а бійся гостя .стоячого (Л. те.).
Штучними сприймаються ті самі дієприкметники, коли їх ужито із залежними словами: Нудьгуючими від пересичення очима дивився він на село; Не бійся гостя, сидячого за столом, а бійся стоячого біля дверей.
•250
їх доцільніше замінити:
а) підрядним означальним реченням: Не бійся гостя, який сидить за столом, а бійся гостя, який стоїть біля дверей;
б) пасивним дієприкметником: Знудженими від пересичен- ня очима дивився він на село.