Дієслово

Дієслово — самостійна частина мови, що означає дію або стан чи процес і відповідає на питання що робити?, що зробити? У систему дієслова входять такі форми:

а) неозначена форма (інфінітив): прочитати, малювати, сміятися;

б) форми в дійсному, умовному та наказовому способах: прочитаю, малюватимуть, сміялися, прочитав би, малюва- ла б, сміявся б, прочитай, малюйте, смійся;

в) дієприкметник: прочитаний, малюючий, битий;

г) безособові форми на -но, -то: прочитано, мальовано, бито;

д) дієприслівник: прочитавши, малюючи, сміючись.

Усі дієслівні форми мають доконаний або недоконаний вид, е перехідними чи неперехідними. У них розрізняють дві осно- : основу інфінітива й основу теперішнього часу. Кожна з форм цієслова відповідає на певні питання, буває змінна або незмінна виступає тим чи іншим членом речення.

Перехідні й неперехідні дієслова

і. Після перехідних дієслів стоїть додаток, виражений імен- Іником у 3. відмінку без прийменника: зустрічати (кого?) друзів, будуть (що?) асфальт, розглянувши (що?) проект, готуючи

з?) вечерю, виконано (що?) розпорядження, нагороджено ікого?) воїна.

Додаток, залежний від перехідного дієслова, може стояти Ці в Р. відмінку без прийменника:

239

а) якщо перед дієсловами є частка не: не розроблено (чого?) заходів, не проклали (чого?) колії, не посадили (чого?) дерев, не запросили (кого?) депутата;

б) якщо дія переходить не на весь предмет, а тільки на його частину: принеси сіль (усю), принеси солі (частину), роз- вантажити цемент (увесь), придбав цементу (частину).

2. До неперехідних належать дієслова, що не мають при собі такого додатка: іти, працювати, дякувати (кому?), турбува- тися (про кого, що?).

2. Деякі дієслова, залежно від контексту, бувають то пере- хідними, то неперехідними: малює картину, вишиває рушник, співає пісню - перехідні; Юрась малює і пише, а Ганна виши- ває і співає - неперехідні.

Види дієслова

Дієслова можуть означати дію завершену й незавершену. За- лежно від цього вони поділяються на дієслова доконаного та недоконаного виду.

1. Дієслова доконаного виду вказують на початок, кінець або одноразовість дії і відповідають на питання що зробити? що зробив? що зррблю? (прочитати, прочитав, прочитаю).

Дієслова заговорити, вилетів, рушимо, заспівавши вказують на початок дії; прогуркотіти, прилетів, напишемо, сказаний, скошено, посивівши - на кінець дії; моргнув, гукнете, допомо- жуть, ударивши — на одноразовість дії.

Лише доконаний вид маютф дієслова із префіксами від-, за-, на-, по-, про-, роз-: відговорйти, віднести, заговорити, занести, наговорити, нанести, поговорити, понести, прого- ворити, пронести, розговорити, рознести.

2. Дієслова недоконаного виду не вказують ні на початок, ні на кінець дії або ж означають повторювану дію та відповідають на питання що робити? що робив? що роблю? що буду роби- ти? (рити, рив, рию, ритиму, буду рити).

Дієслова говорити, гуркочуть, летів, пишемо, розглядуваний, сіяний, сидячи - не вказують ні на початок, ні на кінець дії; стукати, моргав, гукаєте, відвідуючи, ударяючи - указують на повторюваність дії.

Лише недоконаний вид мають дієслова: бродити, володіти, гидувати, гордувати, грабувати, змушувати, зоріти, імпонува- ти, квартирувати, лихоманити, літати, марити, морозити, намагатися, піклуватися, потребувати, прагнути, силкувати- ся, тріумфувати.

240

3. Форми одного виду творяться від форм іншого виду за томогою різних засобів:

а) додаванням і відкиданням префіксів: світити — засві- тити, дружити - подружити, вабити - привабити;

б) заміною, додаванням чи відкиданням суфіксів: повто- рювати — повторити, допомагати — допомогти, грюка- ти - грюкнути, кінчати - кінчити;

в) чергуванням звуків у корені: збирати - зібрати, надсила- ти - надіслати;

г) зміною наголосу: розкидати — розкидати, скликати — скликати, вслухатися — вслухатися;

д) зміною коренів: брати - взяти, ловити — упіймати, за- ходити - зайти.

4. Окремі дієслова поєднують у собі значення як дбконано- ; так і недоконаного виду. До них належать дієслова із суфік- м -ува- ^переважно іншомовного походження: воєнізувати,

'арештувати, інтенсифікувати, наслідувати, організувати, телеграфувати, яровизувати, а також, веліти, женити.

Змінювання дієслів у теперішньому

сі та майбутньому часі доконаного виду

Дієслова в теперішньому часі та майбутньому часі доконаного виду змінюються за особами й числами. За характером особо- вих закінчень дієслова поділяються на першу, другу та архаїчну дієвідміни.

1. До І дієвідміни належать дієслова, що в закінченнях усіх осіб, крім 1-ї особи однини і 3-ї особи множини, мають -е (-є), а в 3-й особі множини - закінчення -уть (-ють)

Особа		Ода	Іина			Мне	Іжина
1 1-ша 2-га 3-тя	пиш-у пйш-еш пйш-е	•	малю- малю- малю-	ю ЕШ г	пйш пйш-ет пйш-уі	40 пе пь	МОЛІ малі малі	о-ємо о-єте Ь-ють
; 2. до І Осіб, крім а в 3-й ос	І дієвідї' 1-ї особ обі мно>	Ііни Й 0/ кин	належ. щини і й - зав	Іть діє 3-ї ос лнчен	,слова, оби мн ня -ать	ЩОВЗ ОЖИНИ > (-ЯТЬ	ЇКІНЧ , мак )	еннях усіх )ТЬ -Й (-Ї),
і	Особа			0/	рант
	1-ша 2-га 3-тя	ход ход хос	ж-у >-мш -ить	мовч- мовч- мовч-	У йш йть	сто-ю сто-ги сто-їп	І гь

Особа		Мвожвна
1-ша 2-га 3-тя	ход-имо ходите хбд-ять	мовч-имо мовч-ите мовч-ать	стоїм-6 сто-гте сто-ять

Примітка. За такими зразками відмінюються й діє- слова доконаного виду в майбутньому часі.

Проста форма цих дієслів утворюється додаванням префікса до форми теперішнього часу: читаю - прочитало, кажу - скажу, глянемо - розглянемо, будують - збудують, їду - поїду. Рідше вживаються безпрефіксні дієслова доконаного виду (переважно зі значенням одноразової дії): гукну, крикну, сяду, гляну й под.

З* До архаїчної дієвідміни належать дієслова дати, їсти, повісти та префіксальні похідні від них. Дієслова давати, відповідати належать до І дієвідміни.

Особа		Однина
1-ша	дам	ЇМ	повім
2-га	даси	їси	повіси
3-тя	дасть	геть	повість

Особа		Множина
1-ша 2-га	дамо дасте	їмо Осте	.повімо повісте
3-тя	дадуть	їдять	—

Примітка. У 3-й особі множини дієслово повісти та похідні від нього не вживаються, їхнє значення пере- дається іншими словами: повісти? розповісти — розка- жуть, доповісти - повідомлять тощо.

4. Дієслово бути в теперішньому часі в усіх особах має форму є. Лише в художній літературі вживаються також ар- хаїчні форми 2-ї та 3-ї особи: єсй, єсть, есте, суть.

У майбутньому часі дієслово бути має закінчення І діє- відміни: буду, будеш, буде, будемо, будете, будуть.

5. Для особових форм дієслова характерні такі особливості: а) ненаголошені е (е) та й (ї) в закінченнях звучать майже

однаково, а передавати слід голосний за належністю до дієвідміни: пишемо, читаємо, сушите, стоїте;

242

б) буквосполучення -шся у 2-й особі однини читається як [с'с'а] - учишся, пнешся, смієшся; буквосполучення -ться у 3-й особі однини й множини - як [ц'г4'й] - учиться, учаться, сміються;

в) у 3-й особі однини дієслова II дієвідміни обов'язково мають у кінці звук [т']г робить, просить, бачить, гоїть;

г) у 1-й особі множини в кінці виступає звук о: біжимо, будуємо, говоримо; форми без кінцевого о (біжим, будуєм, говорим) припустимі лише в поезії та в розмовній мові.

Примітка. Чергування постфіксів -ся, -сь у діє- словах теперішнього, минулого й давноминулого часу підпорядковано правилам милозвучності. Перед на- ступним приголосним слід уживати форми на -ся: ознайомлююся з документацією, перед голосним — на -сь: двері відчинились одразу, колись навчалась у Сорбонні.

Винятки:

65535. дієслова хотіти, сопіти, ревіти, іржати належать до І дієвідміни, а дієслова бігти, боятися, стояти, спа- ти - до II дієвідміни, хоч це й суперечить поданій вище умові;

65535. дієслово сукати може належати як до І дієвідміни (сукаю, сукаєш, сукає...), так і до II дієвідміни (сучу, сучиш, сучить...);

65535. іноді дієслова, подібні звучанням і близькі за значенням, залежно від їхнього звукового оформлення, можуть на- лежати до різних дієвідмін (слати — стелю, стелеш... стелють і стелити - стелю, стелиш... стелять).

Увага! При дієвідмінюванні відбувається чергуван- ня приголосних в особових формах:

а) у І дієвідміні приголосні змінюються в усіх особах однини і множини теперішнього чи майбутнього часу, якщо є чергування в 1-й особі однини - пж, з>ж, к>ч, х>ш, ош, т>ч, ст>щ, сющ (могти - можу, мазати - мажу, пекти - печу, колихати - колишу, чесати — чешу, хотіти - хочу, засвистати - засвищу, по- лоскати - полощу);

б) у II дієвідміні звукові зміни маємо лише в 1-й особі однини - д>дж, т>ч, з>ж, ош, зд>ждж, ст>щ (води- ти - воджу, тремтіти - тремчу, возити -вожу,

243

просити - прошу, їздити - їжджу, мостити ~ мощу). Виняток становить лише дієслово бігти (і похідні від нього: вибігти, перебігти, забігти і под.), у якому г чергується, з ж в усіх особових формах: бігти — біжу, біжиш, біжить, біжать (вибігти ~ вибіжу, вибіжиш і под.).

тнього

Творення форм майбут часу недоконаного виду

Дієслова майбутнього часу недоконаного виду мають про- сту (історично - складену) і складену форми. Відмінюються вони за такими зразками:

Особа	(	)днина
1-пш 2-га 3-тя	казатиму казатимеш казатиме	буду будеш буде	казати казати казати

Особа	М	ножина
1-ша 2-га 3-тя	казатимемо казатимете казатимуть	будемо будете будуть	казати казати казати

1. У простій формі після т пфед м завжди стоїть й (кінце- вий голосний неозначеної форми).

1. Складена форма утворюється поєднанням особових форм дієслова бути з інфінітивом недоконаного виду.

1. Проста і складена форми мають однакове значення.

Творення форм наказового способу

1. Аналітичні особові форми наказового способу 3-ї особи однини і множини доконаного і недоконаного виду утворюються від особової форми дієслова (3-ї особи однини і множини) додаванням модальної частки хай (нехай): хай (про)жив-е - хай (про)жив-уть, нехай спить - нехай сплять.

1. Спеціальні форми наказового способу творяться від основи теперішного часу. Для цього від 3-ї особи однини відкидається закінчення -е або -ить: пйш(е), підкресл(ить), помгрку[(й)е], пробач(ить), а потім:

244

а) під наголосом та після збігу приголосних додаємо осо- бові закінчення -й, -імо, -іть: пиши, пишімо, пишіть; підкресли, підкреслімо, підкресліть; ці закінчення збе- рігаються й тоді, коли наголос переходить на префікс: випиши, випишімо, випишіть;

б) приголосні д, т, з, с, я, н, ц, після яких зникає ненаго- лбшений голосний, пом'якшуються: трать, тратьмо, тратьте; злізь, злізьмо, злізьте;

в) зникає ненаголошений голосний також і після б, п, в, м, ж, ч, ш, щ, р: поклич, покличмо, покличте; сип, сипмо, сипте; повір, повірмо, повірте; став, ставмо, ставте.

Усі ці форми мають у 1-й особі множини закінчення -мо, 2-й особі множини - закінчення -те. 3. Для 1-ї особи однини форми наказового способу немає, І зрідка вживається розмовна аналітична сполука: хай я так ву або щоб я так жив (як формула божби).

Закінчення дієслів наказового способу

• Число	Особа	Під наголосом та після збігу приголосних	В інших випадках
к" КОднина й Множина • Множина	2-га 1-ша 2-га	-и -імо -іть	-(ь) П -(ь)мо -<ь)те

Дієслова пити, бити, вити зберігають кореневий голосний

: пий, бий,_г вий. ^Дієслово їсти має такі форми наказового

йособу: їж, їжмо, їжте, а доповісти, розповісти - доповідай,

зідай.

Форма 2-ї особи множини вживається також при ввічливо- ' звертанні до однієї особи: Порадьте, учителько, будь ласка,-

^засобові дієслова

Щ дієслова, змінюючись за способами й часами, не змінюються, 2, за особами, родами й числами. Вони вживаються або у формі [ особи однини, або у формі середнього роду та означають:

а) явища природи: розвидняється, дніє, похолодало, смер- кає, замело;

б) стан людини: морозить, лихоманить, не спиться, хочеть-

ся, кортить;

245

в) уявлення про долю: щастить, таланить, фортунить;

г) міру наявності чогось: не вистачає, бракує.

Ці дієслова виступають у ролі присудків у безособових ре- ченнях без підмета, але часто з додатком у Р., Д., 3. чи Ор. відмінках.

Безособова предикативна форма на -но, -то

1. Незмінювана форма дієслова твориться від пасивних дієприкметників шляхом заміни закінчення на суфікс -о: на- писаний — написано, забитий — забито, зроблений — зроблено, розглянутий - розглянуто.

Ця форма, як і безособові дієслова, уживається в ролі при- судка в безособових реченнях. При ній не буває підмета, але є прямий додаток, виражений 3. (чи Р.) відмінком без приймен- ника: рішення прийнято, звіт заслухано, усі роботи розгляну- то, помилок не помічено,

2. Використовувати форму на -но, -то треба замість пасивних дієприкметників, коли є потреба наголосити на дії, а не на ознаці.

Від форм пасивних дієприкметників вони відрізняються тим, що не змінюються і в реченні виконують тільки предикативну функцію: виступають головним членом безособового речення, наприклад: Усім надано рівні можливості.

Слід писати: Постанову прийнято одноголосна; а не По- станова прийнята одноголОсно; але: Бійці були виснажені після важкого бою.

3. Безособова форма виражає дію, минулу недавно: Останній урок закінчено, книжки здано. Якщо ж ідеться про давно закінчену або майбутню дію, то додається допоміжне дієслово було або буде: На нашому подвір'ї було посаджено кущі калини й горобини; Незабаром буде пущено нову лінію метрополітену.