Правильно
надати допомогу дати доручення провести змагання зробити наїзд здійснити огляд вести переговори
Хоча в наказах, розпорядженнях та інших документах при-
191
пускається форма наказового способу дієслова (.доручити, огля- нути та под.).
11. Іменник (додаток) після дієслів повідомляти, сповіщати ставити в 3. відмінку, а не в Д., наприклад:
неправильно правильно
повідомити студентові повідомити студента
сповістити інженерові сповістити інженера
Карпенку Б. Т. Карпенка Б. Т.
12. Уживання низки дієслів пов'язано з іменником, який повинен стояти в Р., а не в 3. чи Д. відмінку, наприклад:
неправильно
зазнати біду завдати шкоду пильнувати чистоту шкодувати гроші на освіту радіти перемозі
правильно
зазнати біди завдати шкоди пильнувати чистоти шкодувати грошей на освіту радіти з перемоги
Та це правило не варто застосовувати до іменників II відміни чоловічого роду однини, які мають закінчення -у, -ю, оскільки воно (закінчення) збігається з Д. відмінком, наприклад:
неправильно
запобігти вибуху було
неможливо рейтингу не варто
довіряти ремонту передувала
інвентаризація
правильно
запобігти вибухові було
неможливо рейтингові не варто
довіряти
ремонтові передувала £ інвентаризація
Але якщо буде зв'язок присудка, висловленого заперечним дієсловом, й додатка — іменника (предмета чи об'єкта), об'єкт ставиться переважно в Р. відмінку, наприклад:
неправильно
інструкція не гарантує
безпеку делегати не можуть
висловити свої погляди не варто починати оранку ми не припинимо боротьбу відповідь на це не
знаходили півроку
13. Іменники з дієсловами уживати в Р. відмінку з
правильно
інструкція не гарантує
безпеки делегати не можуть
висловити своїх поглядів не варто починати оранки ми не припинимо боротьби відповіді на це не
знаходили півроку
відмовлятися^ ухилятися слід приймеником, наприклад:
192
неправильно правильно
ухилятися навчання ухилятися від навчання
відмовлятися подорожі відмовлятися від подорожі
14. Прізвища, що дорівнюють назвам істот, предметів або явищ, уживати в поєднанні з ім'ям, назвою посади тощо: Викли- чи водія Зайця; Завершити дослід лаборантові Комарю.
Прикметник
- !
Прикметник називає ознаку, якість або властивість предмета, вища, істоти. За значенням прикметники поділяються на якісні, яосні й присвійні. Усі вони змінюються за родами, числами й відмінками, а якісні, окрім того, мають ступені порівняння.
Ступені порівняння якісних прикметників
Окрім звичайної форми, прикметник має ще два ступені порів- няння - вищий і найвищий.
1. Прикметники вищого ступеня вживаються зі словами за, , ніж, як, проти: Ваші факти є переконливішими, ніж їхні
аргументи; Цей контракт вагоміший від минулорічного.
2. Найвищий ступінь означає, що в одному предметі чи по- нятті є найбільше певної якості: Цей архів мав найбільший за обсягом, і кількістю стародруків матеріал пам'яток періоду Київської Русі.
Не утворюються ступені порівняння від якісних та присвійних прикметників: білозубий, гнідий, чалий, фіолетовий, світло-зе- лений, кисло-солбдкий, порожній, босий, архіскладний, мертвий, сліпий, німий; харківський, материн, морський, тітчин, степо- вий, Оксанин, Сизоненків, Андріїв.
Творення ступенів порівняння прикметників
Є дві форми ступенів порівняння прикметників: проста (пере- їдається одним словом) і складена (передається, двома словами).
1. Проста форма вищого ступеня порівняння твориться за допомогою суфіксів -іш- або -ш-.
Із суфіксом -іш- основа прикметника залишається без змін: Е тугий - тугііиий, різкий - різкіший, слизький - слизькіший, здоровий - здоровіший.