Подовження приголосних
1. Приголосні д, т, з, с, я, н, ж, ш, ц, ч подовжуються, коли вони стоять після голосного:
а) перед я, ю, і, є в усіх відмінках іменників середнього роду II відміни (крім Р. множини), що закінчуються на -я: насіння, колосся, волосся, зілля, гілля, бадилля, знаряддя, клоччя, роздоріжжя, сторіччя, піддашшя, а та- кож у похідних від них.
Якщо в Р. відмінку множини іменники середнього роду закінчуються на -ів, подовження зберігається: відкриттів, почуттів, життів;
б) перед я, ю, і, е в усіх відмінках деяких іменників чолові- чого, жіночого та спільного роду І відміни (за винятком Р. множини із закінченням -ей): баддя, Ілля, рілля, стат- тя, суддя (але: кутя, свиня, попадя);
в) перед ю в Ор, відмінку іменників жіночого роду однини III відміни, якщо в Н. відмінку основа їх закінчується на один м'який або шиплячий приголосний: віссю, даллю, міддю, міццю, намороззю, подорожжю, річчю, розкішшю;
г) перед я, ю у прислівниках -тлу навмання, спросоння, зран-
ня, попідвіконню, попідтинню;
д) перед є, ю у формах теперішнього часу дієслова лити (литися): ллє, ллю, ллєш, ллють, ллємо, ллєте, ллється, ллються та похідних, с
2. Подовження не відбувається:
а) у словах: отой, оцей, отут, отам, отепер, отоді, піти, дані, даний (але: данник, подання);
б) якщо в Ор. відмінку іменників жіночого роду III відміни м'який приголосний (зубний або шиплячий) стоїть не між двома голосними: більшістю, областю, жовчю, Керчю, фальшю, честю, радістю, кволістю, заздрістю, вірністю, молодістю, пошестю, швидкістю, смертю.
Викладене вище правило стосується також слів: пе- редмістя, тертя, повністю, зап'ясток, подільський Свід Поділля), трипільський Свід Трипілля), поліський (від Полісся), але даккський (від Дакка), прусський Свід Пруссія), філіппінський Свід Філіппгни).
140
Спрощення приголосних
1. Спрощення відбувається:
а) при відмінюванні та творенні слів, коли до існуючих зву- косполучень жд, зд, ст, рд додається звук -н-, -л-, -ц- (тоді
проривні д, т випадають):
ж (д) н тиждень - тижні, тижнів, тижнями
з (д) н проїзд - виїзний, об'їзний, проїзний
с (т) н якість - якісно, якісний; честь - чесний
с (т) л лестощі - облесливий, улесливо, улесливість
с (т) ц містити - місце, місцевість, місцина
р (д) ц серденько -серце, серцевина, серцевий
А також у звукосполученні с(л)н випадає л: масло, Масниця;
б) у групах приголосних зк, ск при творенні дієслів із су- фіксом -ну- та закінченням -е (випадає к):
з (к) н с (к) н
Винятки:
брязк - брязнуло, брязнути, брязне тиск - тиснуло, тиснути, тисне
стл кістлявий, пестливий, хвастливий
ста шістнадцять, зап'ястний, хворостняк
стс шістсот, буквалістський
скн випускний, вискнути, рискнути, тбскно
При відмінюванні цих слів та творенні похідних від них залишаються проривні т, к.
2. Спрощення не відбувається:
а) у словах іншомовного походження, що мають кінцеві при- голосні:
аґент — агентство, студент - студентський, гігант - гігантський; курсант - курсантський, парламент - парламентський
баласт — баластний, контраст - контрастно, нацист - нацистський, компост- компостна, форпост - форпостний, пацифіст - пацифістський
141
б) у групах приголосних:
невістка - невістці, невістчин,
артистка - артистці,
пустка - у пустці,
хустка - у хустці.
Зміни приголосних при їх збігу
1. При словотворенні приголосні звуки часто змінюються:
а) -цьк- на -чч- при творенні іменників із суфіксом -ин (а): донецький — Донеччина, вояцький — вояччина, ко- зацький - козаччина, німецький - Німеччина, гайдамаць- кий - гайдамаччина, турецький - Туреччина (але га- лицький - Галичина);
б) -ськ-, -ск- на -щ- за аналогічних умов: полтавський - Полтавщина, луганський - Луганщина, віск - вощина;
в) -ск-, -шк- на -щ- при творенні іменників та прикмет- ників із суфіксом -ан- (-ян-): віск - вощанка - воща- ний, піски - піщаний, дошка - дощаний;
г) -ск-, -ст- на -щ- при творенні форм дієслів II дієвідміни: вереск - верещати, верещу, верещить і т. ін.; простити - прощу, прощаю, прощаєш і т. ін. (але: простиш, про-
- стять і т. ін.); Л
д) -зк- на -жч- за аналогічних умов: брязк — бряжчати, бряжчу, бряжчиш і т. ін.;
е) -ськ-, -зьк- на -щ-, -жч- при творенні прізвищ на -енко,
-ук: Васько — Ващенко, Ващук, Ісько — їщенко, Іщук, Онйсько - Онйщенко, Онищук, Кузько - Кужченко, Водолазький - Водолажченко.
Примітка. Зубні д, т перед свистячими й шипля- чими на письмі зберігаються: учиться, коротший, льот- чик, молодший, погодься.
2. При творенні прикметників за допомогою суфікса -ськ- від географічних назв і назв народів приголосні на стику їх із твірною основою змінюються, змінюючи й самі суфікси:
142
Приголосні
або
гру
пи
приголосннх
(ДЗ)
Суфікс
-ськ(ий)
Змінюються на
-зьк(ий) -дзьк(ий)
Приклади
Кривий Ріг - криворізький Рига - ризький Прага - празький Запоріжжя - запорізький Париж - паризький Кавказ - кавказький француз - французький Лодзь - лодзький
°
-ськ(ий)
-ськ(ий)
-цьк(ий)
-ськ(ий)
турок - турецький Ніцца - ніццький грек - грецький Суец - суецький Вінниця — вінницький Гадяч - гадяцький
Одеса - одеський волох — волоський чех - чеський Сиваш - сиваський латиш - латиський
Винятки:
банґкбкський,
баскський, даккський,
ка-
захський,
ла-маншський,
меккський, нью-йбркський,
тюркський,
цюрихський.
3. Якщо твірна основа закінчується на д або т, то у вимові Відбуваються зміни, які, проте, на письмі не позначаються: людсь- кий, людство, заводський, братський, братство, інтелі- тський, багатство, кельтський, солдатський, солдатчи- рекрутчина, юннатський (юннат), але: хвацький (хват), Міський (місто), соцький (сотня).
Примітка. Якщо в кінці твірної основи після при- голосного є суфікс -к-, то при творенні прикметника цей суфікс випадає: П'ятихатки - п'ятихатський, Звени- городка - Звенигородський, Камчатка - камчатський.
143
а)
б)
в)
У вищому ступені прикметників і прислівників: г, ж, з із суфіксом -ш (ий) дає сполучення -жч (ий): дорогий - дорожчий, дорожче; дужий — дужчий, дужче; вузький - вужчий, вужче (але легкий - легший, легше); с змінюється на -щ (ий): високий - вищий, вище. Це стосується й дієслів, утворених від прикметників ви- щого ступеня: ближчати, вужчати, кращати й ін. та похідних від них іменників: підвищення від підвищити, подорожчання від подорожчати; к, ц (ь) - приголосні основи перед суфіксом -н- зміню- ються на ч, утворюючи -чн-: безпека - безпечний, без- печність, безпечно; вік — вічний, вічність, вічно; моло- кб - молочний; кінець - кінечний; сонце - сонячний, сонячність, сонячна; серце - сердечний, сердечна; око- лиця - околичний; яйце - яєчня, яєчний.
Винятки: дворушник, мірошник, рушник, рушни- ця, соняшник, торішній, сердешний (бідолашний).
Чергування приголосних І.При словозміні та словотворенні
|
Г— Ж^К— Ч, X— Ш |
у Кл. відмінку |
друг - друже, козак - козаче, волох — волоше |
при словотворенні |
друг - дружба, дружний, дружній, дружно, вік - вічність, вічний, вічно, пастух - пастушка, пастуший |
у дієслівних формах |
берегти — бережу, ткати — тчу, колихати - колишу |
|
Г— 3, Г— ДЗ, К— Ц, X— С |
у відмінкових формах іменника |
нога — нозі, лузги — луззі, дзиґа — дзйдзі, Мекка -Мецці, муха - мусі |
при словотворенні |
убогий - убозтво, грек - Греція, Карабах - карабаський |
144