МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
Чернігівський державний інститут економіки і управління
В.Б. Дудко
Маркетинг закупівель
Конспект лекцій
Чернігів 2013
Рецензенти:
Карпенко Ю.М., кандидат економічних наук, доцент кафедри маркетингу Чернігівського державного інституту економіки і управління;
Рябова Т.А., кандидат економічних наук, доцент кафедри маркетингу Чернігівського державного інституту економіки і управління.
Рекомендовано Вченою Радою ЧДІЕУ
для використання в навчальному процесі
Протокол № ____від «___» _____________ 2013 р.
Дудко В.Б.
Маркетинг закупівель: конспект лекцій. – Чернігів: ЧДІЕУ, 2013. – 54 с.
У конспекті лекцій розглянуті питання управління матеріальними ресурсами, їх руху через підсистеми економічного об’єкту, показано взаємозв’язок ринку збуту з підсистемою постачання. Особлива увага приділяється інерційності економічної системи, яка впливає на запаси матеріальних ресурсів у підсистемах підприємства.
Для студентів економічних спеціальностей вищих закладів освіти ІІІ-IV рівнів акредитації
Тема 1. Маркетинг закупівель як система наукових знань та область практичної діяльності.
Зміст курс маркетинг закупівель (МЗ).
Наукові основи МЗ.
Системи категорій.
Основні елементи і принципи МЗ.
Зміст курсу мз.
МЗ – діяльність, що направлена на матеріальні ресурси, які рухаються через підсистеми економічного об´єкту в режимах , що висуває ПЗ.
Будь-який економічний об´єкт складається як мінімум із трьох підсистем :
постачання, збуту, управління; виробнича система – із чотирьох, четверта підсистема – виробнича.
Ресурси системи можуть існувати у двох станах:
- потоковому;
- запасах.
Зобразимо класичну схему розташування виробничої економічної системи між ринками (рис. 1.1.).
ПУ, ПП, ПВ, ПЗ – підсистеми: управління, постачання, виробництва, збуту;
І
П,
ФП, МП – інформаційні, фінансові,
матеріальні потоки;
-
зображення запасів;
- рух ресурсів системи.
Рис. 1.1. Класична схема розташування виробничої економічної системи між ринками
Економічна система - деяка цілісність, що складається з підсистем, кожна з яких виконує свою функцію: ПП- постачає матеріальні ресурси (МР); ПУ – переробляє МР; ПЗ – реалізує МР; ПУ – здійснює управління економічною системою.
Ресурси системи – сума трьох видів потоків (МП, ФП, ІП), а також їх запасів, які належать системі на правах власності.
Ресурси системи можуть виражатись у грошовому еквіваленті.
Матеріальні ресурси системи – матеріальні потоки, а також їх запаси, які належать системі на правах власності.
Ресурсний потенціал системи – ресурси, що можуть бути залучені системою в господарський обіг у даний час
Генератором закупівель, тобто їх кількості і якості, виступає ринок збуту через ПЗ.
Маркетологи належать до ПУ, вони досліджують і впливають на ринок збуту. Інформацію щодо обсягів поставок та їх термінів виконання з ПЗ на ринок збуту маркетологи передають менеджерам з продаж. Менеджери з продаж замовляють вищезгадані обсяги у ПВ та ПП з урахуванням часового фактору, у свою чергу, ПВ затребує у ПП сировину, матеріали, напівфабрикати для виробництва. Таким чином, ПП формує закупки.
Одна закупка – частина МР, яку поставляє ПП в систему за певний період часу, вона складається з елементів постачання.
Закупівля – логістичний процес по забезпеченню закупками економічної системи.
Отже, МЗ – це зворотній зв´язок між виходом і входом економічної системи.
Наукові основи мз.
МЗ, в основному, будується на знаннях з предметів: маркетингу, менеджменту, логістики, технології виробництва, якщо система виробнича.
Менеджмент наголошує на п´яти функціях:
Планування – усвідомлення цілі майбутньої діяльності і складання алгоритму дії на перспективу.
Організація – забезпечення майбутньої і планової діяльності всім необхідним.
Управління – вміння дотримуватись алгоритму дії.
Контроль – забезпечення зворотнього зв´язку між елементами системи.
Мотивація – система цінностей для учасників, які виконують вищезгадані функції.
Ефективна діяльність (мінімальні витрати ресурсів, в тому числі і часу) ґрунтується на дотримуванні законів.
Закон – відображення ефективних і сталих зв´язків, які проявляються в природі, суспільстві та людському мисленні.
Розглянемо закони, які відносяться до МЗ:
Закон композиції.
Відображає необхідність вмілого поєднання цілей елементів системи і підпорядкування цих цілей одній головній.
Закон пропорційності.
Передбачає встановлення певної пропорцій між частинами цілого.
Закон найменших.
Структурна стійкість цілого визначається його найменшою стійкістю однією з частин цього цілого.
Закон онтогенеза.
Визначає, що кожна система в своєму розвитку проходить фази життєвого циклу: зародження, становлення, стагнації, згасання.
Закон синергії. Полягає у тому, що властивість організаційного цілого перевищує арифметичну суму властивостей кожного із елементів окремо.
Закон інформаційності – підпорядкованості.
Встановлює, що в організаційному цілому упорядкованість залежить від наявності екзогенної (зовнішньої) та ендогенної (внутрішньої) інформації.
Закон єдності аналізу та синтезу.
Полягає у тому, що процеси: розділення, спеціалізації необхідно доповнювати протилежними процесами: з´єднання, кооперації, інтеграції.
Ціль аналізу – найбільш повне і глибоке вивчення системи, яке
досягається при розділенні цілого на складові частини, складанням цільових функцій, коли аргументами виступають складові системи, а також вивчення їх взаємоз´язку.
Синтез – це процес об´єднання в єдине ціле частин, властивостей, відносин, що виокремлюються за допомогою аналізу.
Закон самозбереження.
Будь – яка система намагається зберегти себе як цілесне утворення і відповідно економно витрачати свої ресурси.
Виживання системи тісно пов´язане з поняттями:
Рівновага – це стан системи, що визначений набором її параметрів, при яких вона рухається до визначеної мети.
Стійкість – це здатність системи зберігати рівновагу при зміні параметрів потоків на вході і виході системи.
Розрізняють стійкості:
а). стійкість першого роду, коли система здатна повернутись у першопочатковий стан після виходу з рівноваги.
б). стійкість другого ряду, коли система виходить із стану рівноваги для переходу на нову траєкторію свого розвитку.
Нестійкі системи – це системи, які не можуть перейти у новий стан або ж повернутися у першопочатковий після припинення дії негативних факторів.