МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

НАУКОВО - НАВЧАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ

КАФЕДРА

МЕНЕДЖМЕНТУ ОРГАНІЗАЦІЙ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

до практичних занять з дисципліни

«Ринок інтелектуальної власності»

за темою: «Порядок укладання ліцензійного договору

та замовлення на фінансування наукових робіт»,

для студентів денної форми навчання

факультету «Менеджменту і маркетингу»

за спеціальністю «Менеджмент організацій»

ОКР: 8.050201 - магістр

Дніпропетровськ - 2009

Методичні рекомендації до практичних занять з дисципліни «Ринок інтелектуальної власності» для студентів факультету «Менеджменту і маркетингу» денної форми навчання зі спеціальності «Менеджмент організацій» / ДДАУ. Дніпропетровськ, 2010.- 12с.

У методичних рекомендаціях приведені завдання для практичних занять за темою:„Порядок укладання ліцензійного договору та замовлення на фінансування наукових робіт” та навчально-методична література з дисципліни «Ринок інтелектуальної власності».

Укладач: ст. викладач Байдак І.І.

Затверджено на засіданні кафедри менеджменту організацій

протокол № 5 від 10 вересня 2009 р.

Схвалено науково-методичною радою факультету «Менеджменту і маркетингу » ННІЕ, протокол № 3 від 15 вересня 2009 р.

Тема. ЛІЦЕНЗУВАННЯ І ПЕРЕДАЧА ТЕХНОЛОГІЙ

1. Основні поняття про ліцензування і класифікація ліцензійних договорів

2. Оформлення ліцензійного договору

3. Види ліцензійних платежів

4. Порядок розгляду ліцензійних договорів

5. Франчайзинг — один із способів реалізації інтелектуальної власності

6. Трансфер технологій

7. Навчально-методична література

1. Основні поняття про ліцензування і класифікація ліцензійних договорів

Для розвитку міжнародних економічних зв'язків характер­не розширення обміну науково-технічними досягненнями шля­хом торгівлі ліцензіями, причому це йде швидше, ніж торгів­ля звичайними товарами.

Ліцензія (лат. "Lісеntiа" - право, дозвіл) — надання за ви­значену винагороду прав на використання винаходів, промислових зразків, товарних знаків, захищених охоронними документами в Укра­їні і за кордоном юридичним чи фізичним особам.

Ліцензіар (продавець) — країна, фірма або людина, яка про­дає ліцензію, тобто дає дозвіл на використання винаходу або іншого науково-технічного дося­гнення.

Ліцензіат — країна, фірма або людина, яка здобуває ліцен­зію, тобто якій наданий дозвіл на використання винаходу або іншого науково-технічного досяг­нення.

Основні цілі продажу ліцензій:

• отримати гарантований прибуток;

• компенсувати грошові витрати на НДР, ДКР;

• завоювати частину ринку;

• обмежити кількість конкурентів;

• придбати партнера для подальшої спільної діяльності;

• отримати сприятливий податковий режим завдяки уступці ліцензії.

Форми реалізації технологій на світовому ринку різні:

1. передачі, продажу або надання прав на всі об'єкти промислової власності;

1. надання "ноу-хау" і технічного досвіду;

2. надання технологічних знань, необхідних для різних видів діяльності;

3. співпраці стосовно технічного змісту машин, обладнання і матеріалів;

2. надання інжинірингових послуг;

4. передачі технології в рамках науково-технічної і виробничої кооперації;

5. передачі технології в рамках інвестиційної співпраці.

Типи ліцензій — категорія переданих прав. За обсягом переданих прав:

• повні;

• виключні;

• одиничні;

• прості (невиключні);

• залежні (субліцензії).

Повні ліцензії передбачають передачу ліцензіатові монополь­них прав на використання винаходу (зразка, "ноу-хау") у всьому їх обсязі й економічно рівнозначні продажу патенту. У діловій практиці вони зустрічаються рідко й в ос­новному тоді, коли дрібні фірми й окремі особи уступають свої права великим компаніям.

За виключною ліцензією продавець (ліцензіар) надає лише одному продавцю (ліцензіатові) виключне право використання об'єкта угоди, а сам позбавляється права як на видачу, так і (в принципі) на самостійне використання об'єкта угоди.

Одинична ліцензія видається теж лише одному ліцензіату і виключає можливості видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об'єкта права інтелектуальної власності у сфе­рі, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості використання ліцензіаром цього об'єкта у зазначеній сфері.

При видачі одиничної ліцензії здійснюється обмеження прав ліцензіата в порівнянні з виключною ліцензією різними способами:

1. предметом ліцензії може бути в одному випадку тільки виробництво виробу, а в іншому — і виробництво, і продаж виробу (здебільшого на практиці);

2. використання об'єкта ліцензії може поширюється тільки на визначену територію;

3. кількісне обмеження (встановлений річний випуск — обсяг використання).

За договором про просту (невиключну) ліцензію Ліцензіар дозволяє Ліцензіатові в обговорених ме­жах використовувати об'єкт угоди, але залишає за собою пра­во самому використовувати його і видавати ліцензії третім особам.

Вибір типу ліцензії залежить від обсягу ринку країни прода­жу, характеру технології і господарської кон'юнктури. У краї­ни з невеликим внутрішнім ринком видаються звичайно ви­ключні ліцензії, тому що деякі ліцензіари можуть лише почати непотрібну конкуренцію і збити ціни, що від­іб'ється і на обсязі винагороди. Виключна ліцензія дається на товари з тривалим терміном морального старіння.

Прості (невиключні) ліцензії видаються на недовго живучі товари, товари масового попиту або в країни з ємним внутрі­шнім ринком. У цьому випадку декілька ліцензіатів швидше освоять ринок.

Ліцензія залежна (субліцензія) — ліцензія, яка видана Ліцензіатом (покупцем) іншій особі на право використання винаходу від імені Ліцензіата, що володіє повною або винятковою ліцензі­єю, якщо така видача не суперечить умовами ліцензійної угоди.

Ліцензійна угода — акт комерційної справи на купівлю-продаж ліцензії.

Ліцензійний договір — це консенсуальний і двосторонній договір, у якому ліцензіар зобов'язується передати право на використання об'єкта інтелектуальної власності іншій особі (ліцензіатові), що приймає на себе обов'язок виплачувати ліцензіарові обумовлені договором платежі і виконувати дії, пе­редбачені договором.

За способом охорони предметів (об'єктів) ліцензії ліцензійні договори поділяються на патентні і безпатентні.

До патентних відносяться договори, які передбачають пере­дачу прав на використання захищених патентами і свідоцтва­ми об'єктів промислової власності.

У рамках безпатентних ліцензійних договорів здійснюється пе­редача прав на науково-технічні досягнення і досвід, на які не видаються патенти ("ноу-хау", послуги типу "інжиніринг").

Бувають ліцензії добровільні (за двосторонньою уго­дою), примусові (якщо патентовласник не використав свій вина­хід протягом трьох років після видачі патенту, то компетентний орган надає право використовувати винахід зацікавленим осо­бам, за що вони вносять патентовласнику визначену плату), відкриті, обов'язкові.