4. Методи оцінки

Кожному з підходів відповідає один або кілька мето­дів. Зв'язок між підходами і найбільш поширеними метода­ми зазначено в табл. 1.

Таблиця 1

Зв'язок між підходами для оцінки прав на ОПІВ і методами оцінки

Підходи	Методи
Витратний підхід	Метод прямого відтворення Метод заміщення Метод фактичних витрат Метод приведених затрат
Порівняльний підхід	Метод порівняння продажів
Дохідний підхід	Метод прямої капіталізації
	Метод дисконтування грошо­вих потоків
	Метод надлишкового прибутку
	Метод роялті
	Метод звільнення від роялті

Метод прямого відтворення полягає у визначенні вартості відтворення як суми витрат, що необхідні для ство­рення нової точної копії ОПІВ, що оцінюється. Ці затрати повинні ґрунтуватися на сучасних цінах.

Метод заміщення полягає у визначенні вартості за­міщення з подальшим відрахуванням суми зносу (аморти­зації). Принцип заміщення стверджує, що максимальна вар­тість власності визначається мінімальною ціною, яку необхідно сплатити при купівлі ОПІВ аналогічної корисності або з аналогічною споживчою вартістю.

Метод фактичних витрат передбачає підсумову­вання фактичних витрат і частіше за все застосовується для визначення балансової (бухгалтерської) вартості прав на ОПІВ з метою постановки їх на бухгалтерський облік.

Метод приведених витрат полягає у перерахунку фактичних минулих витрат на створення і підготовку до ви­користання об'єкта оцінки у поточну вартість, тобто у вар­тість на дату оцінки. На практиці цей метод використовують у випадках, коли нематеріальні активи (майнові права ОПІВ) мають соціальне значення, або використовуються в обо­ронних програмах, програмах безпеки державного або регі­онального значення.

Метод порівняння продажів є основним при порів­няльному (ринковому) підході. При наявності інформації про недавні продажі подібних об'єктів цей метод дозволяє ви­значити найбільш точну, так звану "справедливу" ціну.

Метод прямої капіталізації доходу використовують у випадку, коли прогнозується постійний за величиною і рів­ний за періодами дохід, отримання якого не обмежується у часі. Капіталізація такого доходу здійснюється шляхом поді­лу його на ставку капіталізації.

Розрахунок вартості прав на ОШВ за цим методом виконують за формулою:

, (1)

де RV — поточна вартість об'єкта оцінки;

СF — грошовий потік середньорічного доходу;

K — коефіцієнт капіталізації.

Метод дисконтування грошових потоків відносить­ся до групи методів непрямої капіталізації. Згідно з цим ме­тодом дійсна (сьогоднішня) вартість прав на ОПІВ вирахо­вується за формулою:

(2)

де:РV - дійсна вартість прав на ОПІВ;

t - періоди (роки), в які очікується отримання прибутку від ОПІВ;

C_t - грошовий потік, що генерується ОПІВ в періоді t;

i_t - ставка дисконту в періоді t, %.

Ставку дисконту можна визначити за формулою:

і _t=С_БР+(С_СР-С_БР).β, (3)

де: С_БР - безризикова ставка доходу, наприклад, від­сотки, що виплачуються за державними облі­гаціями;

С_СР - середньоринкова для даної галузі ставка до­ходу;

β -фактор ризику.

Якщо підприємство менш ризиковане, ніж середнє по галузі, то β < 1, а якщо більш ризиковане, то β > 1. В серед­ньому β = 0,8-1,2.

Метод надлишкового прибутку є різновидом методу дисконтування гро­шових потоків. Відмінність полягає у тому, що за грошовий потік приймається чистий надлишковий прибуток, генерований ОШВ у періоді t.. Слово "чистий" означає, що цей прибуток "очищений" від податків, а "надлишковий" - що це прибуток понад такого прибутку, який був би отриманий без використання ОПІВ.

Перш ніж починати оцінку, оцінювач повинен чітко визначити, що саме об'єктом оцінки. Ним може бути будь-який ОПІВ або група ОПІВ, наприкла винахід, корисна модель, промисловий зразок, торговельна марка, комп'ютер: програма тощо, які входять до складу технології. Оскільки об'єктом оціне є не сам результат інтелектуальної діяльності, а право на цей результат. : потрібно установити, чи існує таке право і кому воно належить. Наприкла. власник права не сплатив мито за підтримання чинності патенту вчасн і з цього моменту патент вважається недійсним, тобто право на винахід вз черпане достроково і зникає об'єкт оцінки.

Залежно від ідентифікованого ОПІВ і цілі оцінки вибирають базу оцінюнки, тобто вид вартості, визначений уже згаданим стандартом № 1. Це може бути ринкова або неринкова (спеціальна) вартість.

Вибір підходу до оцінки визначатиметься попередніми трьома крокам. Своєю чергою, вибір методу оцінки залежатиме від підходу. Бажано використати не один, а принаймні два методи, щоб підвищити надійність оцінки.

Після визначення вартості ОПІВ результати розрахунку повинні бути юрмлені у відповідному звіті. Якщо оцінка здійснена органом державної лади або органом місцевого самоврядування самостійно, то результати оформляються актом оцінки.

Незважаючи на складнощі з розробкою методу визначення первісної вартості ОІВ на основі прибуткового підходу, процес удосконалення нагромадженого методичного матеріалу триває. На наше переконання, найбільше підстав набути статусу офіційного має метод оцінки вартості ОІВ, що ґрунтується на початковому визначенні річного рейтингу кожного об'єкта як числового показника оцінки вигоди, яка очікується від його використання, за умов існуючої (біржової) ціни на продукцію, одержану протягом року з одиниці обсягу використання.

Згаданий річний рейтинг визначається за формулою:

Р_Р = О_Р-Ц_Р, (4)

де Р_Р — річний рейтинг ОІВ, грн/рік, грн/га, грн/гол.;

О_р — річний обсяг продукції при застосуванні ОІВ, т/рік, т/га, л/рік, л/гол.;

Ц_р — біржова ціна продукції, грн/т, грн/л.

Первісна вартість у запропонованому методі відображає потенціальну еко­номічну ефективність ОІВ від застосування його в параметрах рейтингу за весь термін дії охоронного документа, тобто:

П_В =Р_Р-Т, (5)

де П_В — первісна вартість ОІВ, грн;

Р_Р — річний рейтинг ОІВ, грн/рік, грн/га, грн/гол;

Т — строк чинності охоронного документа, роки.

Визначена за формулою (5) на підставі реальних економічних показників ефективності ОІВ первісна вартість відображається в бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи установи та розкриття цієї інформації у фінансовій звітності відповідно до вимог.

Справедлива вартість ОІВ має характер винагороди за право на їх засто­сування і визначається при передачі чи наданні прав власності на договір­них засадах, використанні права як пайового внеску до статутного капіталу спільного підприємства, передачі права під заставу тощо. У таких випадках справедлива вартість визначається первісною вартістю, за якою ОІВ оцінюється як нематеріальні активи. Очевидно, що ве­личина справедливої вартості залежить від рейтингу об'єкта, обсягу і терміну його використання та узгоджених відсотків винагороди (роялті):

С_В = Р_Р • О_С • Т_С • К, (6)

де С_в — справедлива вартість ОІВ, грн;

Р_р — річний рейтинг ОІВ, грн/рік, грн/га, грн/гол.;

О_с — запланований обсяг використання ОІВ, т/рік, га/рік, л/рік, л/гол.;

Т_с — запланований термін використання ОІВ або несанкціонований строк його застосування, роки;

К — розмір відсотків роялті за використання ОІВ.

Приклади застосування запропонованого методу

1. Здійснити оцінку ОІВ "Новий сорт пшениці":

врожайність — 8 т/га;

біржова ціна — 400 грн/т,

строк чинності охоронного документа — 30 років,

термін використання згідно з ліцензійною дою — 10 років в обсязі 1000 га щорічно,

роялті — 10 %.

Рейтинг сорту:

Р_р = О_р • Ц_р = 8 грн/рік, га; 8 грн/рік • 400 грн/т = 3200 грн/рік, га.

Первісна вартість сорту:

П_в = Р_р • Т = 3200 грн/рік • 30 років = 96 000 грн.

Справедлива вартість сорту:

С_в - Р_р • О_о • Т_о • К = 3200 грн/га • 1000 га/рік • 10 років • 0,1 = 3 200 000 = =3,2 млн грн.

Отже, рейтинг нового сорту пшениці становить 3200 грн/рік, га; первісна вартість, що відображається в бухгалтерському обліку нематеріальна активів, — 96 тис. грн, а справедлива вартість за 10 років використання з площі 1000 га щорічно — 3,2 млн грн. Ліцензіат надає ліцензіарові в нагороду за право використання нового сорту 3,2 млн грн одночасно у вигляді паушального платежу або 320 тис. грн у вигляді роялті щорічно протягом 10 років.

2. Здійснити оцінку ОІВ "Нова молочна порода великої рогатої худоби":

щорічний надій — 10 тис. л молока,

чисельність поголів'я — 500 корів

щорічно, ціна молока — 0,5 грн/л,

строк чинності охоронного документа — 20 років,

термін використання згідно з ліцензійною угодою — 10 років;

роялті — 10 %.

Рейтинг нової молочної породи:

Р_р = О_р • Ц_р = 10 000 грн/рік, гол., 10 000 грн • 0,5 грн/л = 5000 грн/рік, гоі

Первісна вартість:

П_в - Р_р • Т - 5000 грн/рік • 20 років = 100 000 грн.

Справедлива вартість:

С_в = Р_р - О_о • Т_с • К = 5000 грн/гол. • 500 гол./рік • 10 років • 0,1 = 2 500 000 = - 2,5 млн грн.

Отже, нова молочна порода великої рогатої худоби має рейтинг, який дорівнює 5 тис. грн. Первісна вартість становить 100 тис. грн, а справедлива -2,5 млн грн за використання щорічно 500 корів протягом 10 років. Ліцензіат у цьому разі повинен виплачувати щорічно ліцензіарові протягом 10 років 250 тис. грн роялті або ж одноразово 2,5 млн грн паушального платежу.

З наведених прикладів видно, що запропонований метод визначення первісної і справедливої вартості ОІВ на основі рейтингу кожного об'єкта ґрунтується на реальних показниках їх економічної ефективності. Метод теоретичні обґрунтований, універсальний, зручний у користуванні та може широке застосовуватись у сфері нормативного регулювання оцінки вартості ОІВ в агропромисловому комплексі країни.

Метод роялті передбачає підсумовування періоди­чних грошових потоків (надходжень) роялті, що генеруються за допомогою ОПІВ:

(7)

де: РV – роялті або дійсна вартість ОПІВ, грн;

t - періоди (роки);

С_t - грошовий потік в періоді t;

R_t - ставка роялті в періоді t, %.

Для попередніх розрахунків можна прийняти середнє значення R_t= 5%. Більш точно R_t можна знайти в таблицях, що враховують галузь економіки, вид продукції і серійність виробництва.

Метод звільнення від роялті передбачає дисконту­вання щорічних потоків платежів роялті. За цим методом:

(8)

Найчастіше за С_t приймають обсяг продажу товару, виготовленого з використанням ОПІВ у даному періоді. Це також може бути прибуток або навіть вартість основної си­ровини, що використовується для виготовлення продукту.

Популярністю застосування метод звільнення від роялті завдячує ще й тому, що існують таблиці стандартних ставок роялті в певних галузях промисло­вості, які можна використовувати для розрахунку ліцензійної винагороди, раблиці поправочних коефіцієнтів для стандартних ставок роялті залежно від різноманітних параметрів: обсягу прав, що передаються, наявності правової охорони, цінності об'єкта, чистих продажів ліцензійної продукції тощо.