3.4. Методика розрахунку коефіцієнтів інтенсивності зайнятості та безробіття.

Представлені вище методологічні визначення щодо розрахунку коефіцієнтів інтенсивності зайнятості та безробіття використовуються для виміру:

І/ розповсюдженості соціального процесу, що вивчається, в середовищі, в якому він породжується;

2/ для усунення впливу абсолютної величини населення на процес, що здійснюється.

Визначення коефіцієнтів інтенсивності дає можливість привести різні в часі та просторі величини до однієї основи та отримати показники типу "чисельність безробітних на 1000 чол. економічно активного населення", "чисельність зайнятих в економіці на 1000 чол. економічно активного населення" тощо. Розраховують коефіцієнти інтенсивності діленням абсолютної величини новоутворених соціальних сукупностей (зайнятих або безробітних) на економічно активне населення.

Загальні коефіцієнти інтенсивності зайнятості населення будуються за такою схемою:

К_зайн= З ₁₀₀₀ ,

(З+Б)

де К_зайн - загальний коефіцієнт зайнятості населення;

З - чисельність зайнятих в економіці;

Б - чисельність безробітних;

З + Б - чисельність економічно активного населення.

Аналогічно розраховується загальний коефіцієнт інтенсивності безробіття:

К_безр= Б ₁₀₀₀ ,

(З+Б)

де К_безр - загальний коефіцієнт безробіття;

3,Б,3+Б - відповідно, як і в загальному коефіцієнті зайнятості.

Основне призначення загальних коефіцієнтів інтенсивності зайнятості та безробіття населення полягає в якісній характеристиці соціальних процесів населення. На основі коефіцієнтів визначають рівень стану економіки в цілому, її окремих секторів галузей економіки тощо. Наприклад, високі коефіцієнти зайнятості населення та низькі коефіцієнти безробіття свідчать про стабільний економічний стан в країні, а низькі коефіцієнти зайнятості населення та високі коефіцієнти безробіття свідчать про кризові явища в економіці.

Інтенсивність соціального процесу стосовно до того чи іншого контингенту населення (чоловіків або жінок, міського чи сільського населення, робітників чи службовців та ін.), в якому той процес може відбуватися, вимірюють за допомогою спеціальних коефіцієнтів.

Загальна схема побудови спеціальних, коефіцієнтів інтенсивності зайнятості та безробіття така:

К^к_зайн= З ^к ₁₀₀₀ ,

(З+Б)

де К^к_зайн - спеціальний коефіцієнт зайнятості населення;

З^к - чисельність спеціального контингенту осіб зайнятих в економіці.

Загальна, схема побудови спеціальних коефіцієнтів безробіття така:

К^к_безр= Б^к ₁₀₀₀ ,

(З+Б)

де К^к_безр - спеціальний коефіцієнт безробіття;

Б^к - чисельність безробітних спеціального контингенту осіб.

Так, спеціальний коефіцієнт зайнятості жіночого та чоловічого населення розраховуються за такими формулами:

К^ж_зайн= З ^ж ₁₀₀₀ ; К^чол_зайн= З ^чол ₁₀₀₀ ,

(З+Б) (З+Б)

де К^ж_зайн і К^чол_зайн - відповідно коефіцієнти зайнятості жіночого і чоловічого населення;

З ^ж і З ^чол - відповідно чисельність зайнятих жінок та чоловіків.

Спеціальні коефіцієнти безробіття жіночого і чоловічого населення розраховуються відповідно:

К^ж_безр= Б ^ж ₁₀₀₀ ; К^чол_безр= Б ^чол ₁₀₀₀ ,

(З+Б) (З+Б)

де К ^ж і К ^чол - відповідно коефіцієнти безробіття жіночого та чоловічого населення;

Б ^ж і Б ^чол - чисельність безробітних жінок та чоловіків.

Через спеціальні коефіцієнти інтенсивності зайнятості та безробіття можна розрахувати загальні коефіцієнти інтенсивності зайнятості та безробіття:

К_зайн= К^ж_зайн + К^чол_зайн ;

К_зайн = З ^ж + З ^чол _1000;

(З+Б)

К_безр= К^ж_безр + К^чол_безр ;

К_безр = Б ^ж + Б ^чол _1000.

(З+Б)

Загальний коефіцієнт зайнятості слід розраховувати через спеціальний коефіцієнт зайнятості:

К_зайн= ^Ккзайн ,

d^к

де d^к - частка спеціальної групи населення в загальному числі зайнятих.

Наприклад, загальний коефіцієнт зайнятості дорівнює:

спеціальному коефіцієнту робітників поділеному на долю робітників у загальній кількості зайнятих:

К ^робітн_зайн= ^{К робітнзайн} ,

d ^робітн_зайн

де К ^робітн_зайн - спеціальний коефіцієнт зайнятості робітників;-:

d ^робітн_зайн - доля робітників у загальній кількості всіх зайнятих.

Загальний коефіцієнт безробітних має дорівнювати спеціальному коефіцієнту безробітних службовців поділеному на долю службовців у загальному числі безробітних:

К _безр= ^{К служббезр}

d ^служб_безр

^{де К служббезр} - спеціальний коефіцієнт безробітних службовців;

d ^служб_безр - питома вага службовців у загальній кількості безробітних.

Інтенсивність соціальних процесів (зайнятості та безробіття) в окремих групах, на які можна розчленовувати спеціальний контингент населення, оцінюється за допомогою часткових коефіцієнтів інтенсивності.

Будуються часткові показники інтенсивності зайнятості і безробіття за такою схемою:

_{Кхзайн =} ^Зх _1000;

З_х+Б_х

_{Кхбезр =} ^Бх _1000,

З_х+Б_х

_{де Кхзайн і Кхбезр} часткові коефіцієнти інтенсивності зайнятості та безробіття;

3_х, Б_х, - відповідно чисельність зайнятих і безробітних в окремій групі.

Типовим прикладом виділення часткових коефіцієнтів є групування спеціального контингенту зайнятого населення або спе­ціального контингенту безробітних та групи за віком: де х - вік.

Частковий коефіцієнт інтенсивності зайнятих до 25 років матиме такий вигляд:

К _{до 25 зайн} = ^{З до 25} 1000,

^{З до 25} + ^{Б до 25}

де К _{до 25 зайн} - коефіцієнт зайнятості осіб віком до 25 років;

^{З до 25} - чисельність зайнятих віком до 25 років;

^{Б до 25} - чисельність безробітних до 25 років.

Спеціальний коефіцієнт зайнятості або безробіття можна розрахувати таким чином:

К ^к _{х зайн} = ^{З к х} ₁₀₀₀;

^{З х} + ^{Б х}

К ^к _{х безр} = ^{Б к х} ₁₀₀₀,

^{З х} + ^{Б х}

де З ^к _х і Б ^к _х - відповідно зайняті та безробітні спеціального контингенту осіб в окремій групі. Схема побудови коефіцієнту інтенсивності чоловіків віком до 25 років така:

К ^чол _{до 25 зайн} = ^{З чол до 25} ₁₀₀₀;

^{З до 25} + ^{Б до 25}

коефіцієнт інтенсивності зайнятості всього населення в цій віковій групі має такий вигляд:

К _{до 25 зайн} = ^{З чол до 25} + ^{З ж до 25} _1000,

^{З до 25} + ^{Б до 25}

^{де З чол до 25} і ^{З ж до 25} - зайняті чоловіки і жінки віком до 25 років;

^{З до 25} + ^{Б до 25} - відповідно зайняте населення і безробітні віком до 25 років або ж у такому вигляді:

• відповідно коефіцієнти зайнятості чоловічого і жіночого населення віком до 25 років.

Спеціальний коефіцієнт інтенсивності, зайнятості та безробіття може бути розрахований як середньоарифметична зважена з часткових коефіцієнтів за формулами:

К ^к _зайн = ^{Σ К х зайнЗ х} _{1000 і} К ^к _безр = ^{Σ К х безрБ х} _1000,

^{Σ З х Σ Б х}

де К ^к _зайн і К ^к _безр - відповідно спеціальні коефіцієнти зайнятості безробіття;

^{К х зайн і К х безр -} часткові коефіцієнти зайнятості та безробіття.

^{З х} і ^{Б х} - чисельність зайнятих і безробітних в окремій групі

Спеціальний коефіцієнт зайнятості і безробіття можна представити і таким чином:

К_К =Σ К_х d_х,

де К_х - часткові коефіцієнти зайнятості і безробіття;

d_х - питома вага часткової групи в загальній чисельності часткового контингенту зайнятих або безробітних.

Наприклад, коефіцієнт безробіття чоловічого населення дорівнює сумі частних коефіцієнтів інтенсивності даного контингенту безробітних помноженого на питому вагу частної групи в загальній чисельності безробітних чоловіків.

К^чол_безр= К_х d_х,

де К_х - часткові або повікові коефіцієнти безробіття чоловічого населення;

d_х - частка чоловіків даної вікової групи в загальній чисельності безробітних чоловіків.

Оскільки спеціальні коефіцієнти - це середні з часткових коефіцієнтів, то рівень спеціального коефіцієнту залежить від величини коливання ознак часткових коефіцієнтів і від структурного фактора долі окремих груп у спеціальному контингенті населення. На частини же коефіцієнт питома вага своєї групи в спеціальному контингенті не впливає.

В міру переходу від загальних коефіцієнтів до спеціальних і далі, до частих, залежність коефіцієнтів інтенсивності від структурних факторів уповільнюється. Але, разом з тим, відповідно звужується сфера використання коефіцієнтів. Так, вікові коефіцієнти належать до порівняно вузького кола зайнятого населення або безробітних, однак вони вільні від впливу на їх рівень вікової структури економічно активного населення. А саме ця обставина надає їм особливої важності в зв’язку з великим-впливом віку людини на інтенсивність всіх форм руху населення. Функція віку в великій мірі впливає на зростання зайнятості, безробіття.

Незважаючи на те, що повікові показники значною мірою вільні від впливу повікової структури, вони залежать від інших структурних факторів як демографічних, так і соціально-економічних, що діють в середині вікової групи. Вікові коефіцієнти зайнятості та безробіття залежать від частки зайнятих в економіці або безробітних в кожній віковій групі. Так, віковий показник зайнятості в міру збільшення частки зайнятих в економіці зростає, а віковий показник безробіття знижується і т.п.

Запропонована система показників інтенсивності зайнятості та безробіття населення може використовуватися для узагальнення та порівняльного (динамічного, регіонального) дослідження процесів зайнятості і безробіття населення.

Соціальні явища руху населення полярно протилежні /зайнятість незайнятість/ і т.п. Для оцінки результативності соціальних процесів використовують коефіцієнти порівняння протилежних величин, які показують, у скільки разів сукупність або інтенсивність одного протилежного явища більше другого, наприклад, скільки зайнятих припадає на І безробітного і т.п.

Рівень зайнятості населення дорівнює:

К_зайн= З ₁₀₀₀

З+Б

Рівень безробіття населення визначається як:

К_безр= Б ₁₀₀₀

З+Б

В такому разі формула порівняння протилежних величин буде такою

_W= ^Кзайн = З _: Б ₌ З ,

К_безр З+Б З+Б Б

де W - коефіцієнт протилежних величин.

Коефіцієнт порівняння протилежних величин соціального руху населення суттєво доповнює коефіцієнти інтенсивності зайнятого та безробітного населення.

Цей показник дає можливість оцінити і порівняти ефективність зайнятості населення в різних аспектах: регіональному, галузевому і т.п. Чим вище значення цього показника, тим краще становище щодо ефективності використання трудових ресурсів матиме відповідний регіон, галузь економіки тощо.

Розділ 4. Статистика чисельності, складу і руху робочої сили.

1. Статистика чисельності робочої сили.

2. Статистика складу робочої сили.

3. Оцінка забезпеченості підприємств робочою силою.

4. Статистика вивчення руху чисельності робочої сили. Вимір сезонних коливань у її чисельності.

4.1. Статистика чисельності робочої сили.

Становлення ринкової економіки України і ринку праці потребує раціонального, ефективного розподілу та використання трудових ресурсів. Це у свою чергу передбачає облік чисельності та складу працівників, а також їх рух на кожному робочому місці.

Природно, що першочерговою задачею статистики чисельності працюючих являється визначення цієї чисельності та оцінка ступеня відповідності її встановленому плану (ліміту). Розрахунок показників чисельності працівників здійснюється статистикою в різних розрізах - по підприємству, галузі, відомству, економіці в цілому, по території і т.д.

Склад працюючих розрізняється в залежності від роду діяльності, функцій, що виконуються і цілого ряду інших ознак (статі, віку, освіти, та інше). Звідси друга задача статистики - глибоке вивчення складу працюючих.

Чисельність працюючих, що зайняті в різних галузях і підприємствах, може змінюватись під дією ряду факторів (прийом, звільнення, перехід з однієї категорії до іншої і т.д.). Звідси необхідність статистичного вивчення чисельності працюючих в динаміці - третя задача статистики.

Найважливішою задачею статистики є також подальша розробка методології застосування статистичних методів аналізу для виявлення резервів кращого використання чисельності працюючих.

Існування багатьох форм власності обумовлює особливості обліку чисельності працюючих на державних підприємствах і установах, з одного боку, у колективних господарствах, кооперативах та ін., з другого боку.

Розглянемо систему основних показників чисельності працюючих на всіх господарюючих суб'єктах незалежно від форм власності, які використовують найману працю (робочу силу).

Основним показником наявності робочої сили є облікова чисельність працюючих.

Облікова чисельність на дату - це показник чисельності працівників облікового складу на певну дату звітного періоду, наприклад, на перше або останнє число місяця, включаючи прийнятих та виключаючи тих працівників, які вибули в цей день.

Якщо підприємство на вказану дату не працювало, чисельність відображається станом на останній день роботи, що передував цій даті.

В обліковий склад працівників підприємства повинні включатися всі працівники, які прийняті на постійну, сезонну, а також на тимчасову роботу строком один день і більше, а дня зарахування їх на роботу. В обліковому складі працівників за кожний календарний день враховуються як фактично працюючі, так і відсутні на роботі з будь-яких причин, тобто усі працівники, які перебувають у трудових відносинах, незалежно від форми договору.

В обліковий склад включаються також працівники, які тимчасово не працюють на підприємстві з нижчезазначених причин:

• • через хворобу;

• • у зв'язку з виконанням державних або громадських обов’язків;

• • тимчасово залучені на с/г та інші роботи;

• • знаходяться в щорічних, щорічних додаткових, а також додаткових відпустках, що надані у випадках передбачених законодавством;

• • та інші.

Не включаються до облікового складу працівники, які не перебувають у штаті даного підприємства.

До них відносяться такі працівники:

• • залучені до виконання робіт за договорами цивільно-правового характеру, включаючи договір підряду;

• • прийняті до виконання разових спеціальних робіт: наприклад, консультації лікарів у медичних закладах, ремонтні роботи тощо;

• • прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств;

• • та інших.¹

В аналітичних цілях використовуються також так звані показники явочного і фактично працюючого числа робітників. Зазначені показники являються моментними і можуть бути розраховані на любий момент (добу) або період.

Явочне число (число з'явившихся) показує, скільки чоловік, спискового складу, з'явилось на роботу.

Число фактично працюючих - скільки чоловік з числа з'явившихся приступили до роботи.

Відмінність між явочним числом і числом фактично працюючих має місце у випадку цілодобового простою, коли працівники з'явились на підприємство, але по незалежній від них причині до роботи не перейшли.

Для характеристики чисельності працюючих за період розраховуються відповідні середні показники – середньооблікова, середньоявочна, середньофактична чисельність працівників. Необхідність визначення показників чисельності робітників за окремі періоди обумовлена вимогами економічного аналізу. Так, для розрахунку середньої продуктивності праці або середньої заробітної плати треба співставити об'єм продукції або фонд заробітної плати за визначений відрізок часу (інтервальні показники) з чисельністю працюючих за той самий відрізок часу.

Середньооблікова чисельність працівників за звітний місяць обчислюється шляхом підсумовування чисельності працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 (для лютого - по 28 або 29 число), включаючи святкові (неробочі) і вихідні дні і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.

Чисельність працівників облікового складу за вихідний або святковий (неробочий) день приймається на рівні облікової чисельності працівників за попередній робочий день. При наявності двох або більше вихідних чи святкових (неробочих) днів підряд чисельність працівників облікового складу за кожний з цих днів приймається на рівні чисельності працівників облікового складу за робочий день, що передував вихідним та святковим (неробочим ) дням.

Для правильного визначення середньооблікової чисельності працівників необхідно вести щоденний облік чисельності працівників спискового складу, який повинен уточнюватись на основі наказів (розпоряджень)про прийняття, переведення працівників на іншу роботу, припинення трудового договору тощо.

Чисельність працівників облікового складу за кожний день повинна відповідати даним табельного обліку використання робочого часу (форма № Т-13), на основі якого встановлюється чисельність працівників, які фактично з'явилися на роботу, та причини їх неявок.

Треба відзначити, що середньооблікову чисельність працівників можна отримати, якщо скласти число людино-днів явок і неявок на роботу за всі дні періоду та поділити їх на повне календарне число днів.

Необхідно мати на увазі, що при розрахунку середньооблікової чисельності не всі працівники, що числяться по списку, приймаються до уваги (це робиться з метою забезпечення сорозмірності динаміки продуктивності праці і заробітної плати). Наприклад, не включаються в спискову чисельність при розрахунку середньої:

а) жінки які знаходяться у відпусках по вагітності та пологах або в додатковій відпусці по догляду за дитиною до досягнення нею відповідного віку, передбаного чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку;

б) студенти та учні навчальних закладів, які проходять виробничу практику або на період літніх канікул і зараховані на робочі місця та посади;

в) студенти денних відділень навчальних закладів і аспиранти, які залучені науково-дослідним сектором цих закладів для виконання робіт, якщо вони зараховані на штатні посади;

г) студенти навчальних закладів, які працюють на підприємтсвах у складі студентських загонів (незалежно від профілю діяльності), якщо за ці роботи вони одержують заробітну плату;

д) учні відомчих професійних навчально-виховних закладів, учбово-курсових комбінатів, курсів, шкіл, тощо, що знаходяться на балансі підприємства, у випадках здійснення виплат (крім стипендій) з фонду оплати праці за виконану роботу.

е) Громадяни інших держав, які працюють згідно договорів на підприємствах, включаючи спільні, що розташовані на території України, незалежно від форм господарювання, якщо вони згідно із законодавством України одержують доход (заробітну плату);

ж) та інші.

Якщо підприємство починає свою діяльність і заповнює списки не з першого дня звітного періоду (наприклад, місяця), то суму облікових чисел ділять на число календарних днів в періоді. Таким чином, уникають повторного рахунку, і середньооблікове число працівників за галузями економіки може бути розраховано як сума середньооблікових чисел працівників підприємств даної галузі, а по регіону - як сума середньооблікових чисел працівників підприємств, що входять в даний регіон.

Таким чином, розрахунок середньооблікової чисельності працюючих може мати вигляд:

,

де - середньооблікова чисельність працівників за місяць;

Т- облікова чисельність працівників за кожну календарну добу місяця (за виключенням чисельності працівників, що не враховуються при визначенні середньооблікової чисельності);

Д- число календарних діб в місяці.

Середньооблікову чисельність за більший період часу (квартал, рік) на практиці розраховують за формулою простої середньої арифметичної: шляхом ділення суми середньооблікових чисел за відповідні місяці на їх кількість, тобто на 3 або на 12. (В цьому випадку допускається деяка похибка, так як тривалість місяців неоднакова. Більш точно середньооблікове число може бути отримано з урахуванням тривалості окремих місяців).

Середньоявочна чисельність визначається як відношення суми всіх явок на роботу за всі дні періоду на число робочих днів підприємства за цей період.

Середня чисельність фактично працюючих - це відношення суми фактично працювавших за всі дні звітного періоду (відпрацьованих людино-діб) на число діб роботи підприємства.

Останні два показники розраховуються тільки для категорії робітників.

Розглянемо визначення середніх показників чисельності робітників на прикладі.

Маємо наступні дані по підприємству, що вступило до експлуатації 21 червня (дані табельного обліку):

Числа місяця	Число робітників за списком	З'явилось на роботу	Фактично працювало
21	1100	1100	1100
22	1110	1110	1110
23	1115	1115	1115
24	1115	1110	1110
25	1112	1110	1100
26	Субота	-	-
27	Неділя	-	-
28	1114	1110	1100
29	1120	1115	1100
З0	1120	1100	1100
Разом	11130	8870	8835

Виходячи з приведених вище даних середньооблікова чисельність працюючих підприємства за червень складе:

11130 = 371 чол.

30

Середньооблікова чисельність за другий квартал:

11130 = 122 чол. Або 371 = 123,7 чол.

91 3

Середньооблікова чисельність за перше півріччя:

11130 = 61 чол. або 371= 62 чол.

181 6

Середньоявочна чисельність робітників:

8870 = 1109 чол.

8

Середня фактична чисельність робітників:

8835 = 1104 чол.

8

Середньооблікова чисельність робітників за червень, як показують розрахунки, менше середнього явочного. Такий результат отриманий в зв'язку з тим, що середньооблікова чисельність визначається в розрахунку на один календарний день звітного періоду, а середньоявочна - на один день фактичної роботи підприємства.

В цьому вигляді показники середньооблікової чисельності робітників не можна співставляти з показниками середньоявочної чисельності і середньої чисельності фактично працюючих робітників. Тому в аналітичних цілях (для розрахунку показників використання середньооблікової та середньоявочної чисельності) величину показника середньооблікової чисельності робітників розраховують виходячи з числа робочих днів в звітному періоді.

В даному прикладі середньооблікова чисельність робітників в дні роботи підприємства складе:

(1100 + 1110 + 1115 + 1115 + 1112 + 1114 + 1120 + 1120) = 8906 = 1113 чол.

8 8

Враховуючи це, коефіцієнт використання середньооблікової чисельності робітників буде розрахований наступним чином:

К _{вик. спис.}. ₌ Середня фактична чисельність ₌ 1104 ₌ 0,992 або 99,2%

^{Середньооблікова чисельність 1113}

(-0,8%)

Отримана величина показує, що за звітний період зі облікової чисельності працівників підприємства в середньому по різним причинам не працювало 9 чоловік (1104-1113), або 0,8% середньооблікової чисельності робітників.

Коефіцієнт використання середньоявочної чисельності робітників визначається:

К _{вик. явоч.} =Середня чисельність фактично працюючих ₌ 1104 ₌ 0,995 або

Середньоявочна чисельність 1109

99,5% (-0,5%)

Це означає, що щоденно не працювало в зв'язку з цілодобовими простоями 0,5% тих, що з'явились на роботу, тобто в середньому 5 чоловік (1104-1109).

Крім вищеназваних показників чисельності працівників розраховуються середньооблікова чисельність всього персоналу в еквіваленті повної зайнятості.

Методика розрахунку цього показника базується на перерахунку всього персоналу, який залучається до роботи у звітному періоді і отримував відповідну заробітну платню (доход) (як за відпрацьований робочий час, так і не відпрацьований, але оплачений) в умовну чисельність працівників, зайнятих виконанням роботи повний робочий день, виходячи з встановленої її тривалості.

Це означає, що працівники, які фактично відпрацювали менше встановленої норми робочого часу, перераховуються в еквівалент повної зайнятості (повного робочого дня).

Працівники, які перебували в оплачуваних щорічних або додаткових відпустках та в інших випадках збереження за ними повністю заробітної плати, включаються як ті, що повністю відпрацювали робочий час, тобто як цілі фізичні одиниці.

До середньооблікової чисельності працівників всього персоналу включається також умовна чисельність окремих категорій працівників, у тих випадках, коли немає можливості обрахувати її за днями явок на роботу, зокрема:

• чисельність надомників, працівників, які виконували роботу згідно договору підряду, та інших категорій працівників, по яких вести щоденний облік затрат робочого часу неможливо, розраховується шляхом ділення фактично нарахованих їм за звітний місяць коштів на оплату праці на середньомісячну заробітну плату одного працівника облікового складу, зайнятого в основній діяльності (за цей же місяць), перераховану в еквіваленті повної зайнятості;

• чисельність працівників, які не перебувають в обліковому складі (штаті) підприємства та залучені до роботи на підприємстві: згідно з спеціальними договорами з організаціями (на надання робочої сили, виконання громадських робіт в період вимушеного безробіття, на період залучення до праці хворих наркологічних відділень психіатричних (психоневрологічних установ), працівників ВТУ, та в інших випадках здійснення часткової оплати праці, тощо — визначається шляхом ділення фактично нарахованих за звітний місяць цим працівником коштів на оплату праці, на середньомісячну заробітну плату одного працівника облікового складу (за цей же місяць), перераховану в еквіваленті повної зайнятості.