5.6 Джерела статистичних даних з використання робочого часу.

Основною формою державної статистики про використання робочого часу є Ф.№ 3-ПВ "Звіт про використання робочого часу". У формі приводяться відпрацьовані фактично за період з початку звітного року людино-години, а також відпрацьовані надурочно. Представлені невідпрацьовані людино-години за різними причинами, з них тривалістю понад три місяці підряд. Вищеназвані показники представляють за місяць, квартал, півріччя, дев’ять місяців, рік.

5.7. Статистичні методи виявлення резервів поліпшення використання робочої сили.

Для багатьох підприємств що здійснюють різні види економічної діяльності, витрати, повязані з використанням живої праці, складають досить помітну, а іноді і більшу частину всіх витрат на виробництво. У зв'язку з цим, питання, пов'язані з виявленням і використанням резервів економії витрат живої праці, набувають важливого практичного значення.

Очевидно, що керівник підприємства у всіх випадках, коли мова йде про використання найманої робочої сили, зацікавлений в більш повному використанні максимально можливого фонду робочого часу, шляхом скорочення тих елементів невідпрацьованого часу, на величину яких керівництво підприємств може здійснити цілеспрямований вплив.

Виявити ці елементи досить просто шляхом аналізу даних звітних балансів робочого часу в людино-днях і порівняння таких балансів за розрахункові періоди часу (від кварталу до кварталу і від року до року), а також зіставлення доступних для керівника підприємства даних про стан справ в області використання робочої сили в окремих підрозділах підприємства.

При такому порівняльному аналізі досить ефективним виявляється конструювання еталонної моделі шляхом відбору і об'єднання найкращих показників, досягнутого окремими підрозділами підприємства.

Наприклад, по трьох цехах підприємства є дані про структуру максимально-можливого фонду робочого часу (в процентах), приведені в графах 1-3 табл.5.7.1. За цим даними сконструйований "еталонний" цех шляхом об'єднання найкращих показників, досягнутих кожним з цехів (гр. 4 табл.5.7.1).

Об'єднання даних відбувається при умові, що процентні величини можна трактувати і як розподіл 100 одиниць сукупності за окремими групами. У даному прикладі при заповненні графи 4 табл. 5.7.1 застосовувався наступний прийом: по елементам, величина яких безпосередньо не залежить від адміністрації (строки 1, 3 і 4), в еталон включені середні дані, по рядку 2 використана експертна оцінка, по рядку 5 найменша з фактично досягнутих величин, втрати робочого часу (строки 6 і 7) в еталон по зрозумілих причинах взагалі не включені. Рядок 8 табл. 5.7.1 в графі 4 визначений як різниця 100% і сум показників по перших семи рядках.

Таблиця 5.7.1

Розподіл максимально можливого фонду робочого часу в цехах підприємства

Номер рядка	Елементи максимально- можливого фонду робочого часу, %	Цех №1	Цех №2	Цех №3	“Еталон ний” цех
А	Б	1	2	3	4
1	Відпустки з навчанню	1,3	1,0	0,3	0,9
2	Відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами	15,3	10,5	5,2	7,0
3	Неявки через хворобу	2,1	3,4	2,9	3,0
4	Інші, дозволені законодавством неявки	0,4	0,5	0,3	0,4
5	Неявки з дозволу адміністрації	1,1	2,8	1,7	1,1
6	Прогули	0,1	-	0,3	-
7	Цілозмінні простої	-	0,1	-	-
8	Фактично відпрацьовано людино-днів	79,7	81,7	89,3	87,6
	Всього	100,	100,	100,	100,0

Такий прийом може бути рекомендований для практичного використання тому, що дані обліку явок та неявок у людино-годинах, як правило, є достатньо достовірними, так як базуються на даних табельного обліку явок та неявок персоналу на роботу. Інша справа, коли керівник підприємства має потребу у достатньо достовірних даних про використання робочого часу робітниками у межах робочих змін. Такі дані необхідні адміністрації для розрахунків та уточнення норм виробітку (нормативів затрат робочого часу на одиницю праці кожного виду), вивчення фактичного навантаження робочих протягом робочої зміни, виявлення причин недовикористання загальної величини змінного фонду робочого часу тощо.

У зв'язку з відсутністю достатньо достовірної інформаційної бази у рамках постійно здійснюваного на підприємстві оперативного, бухгалтерського та статистичного обліку для вирішення перерахованих вище задач доводиться звертатися до спеціально організованих обстежень (одночасним або періодично повторювальним несуцільним спостереженням).

Для цілей технічного нормування та контролю за правильністю обліку встановлених норм найчастіше звертаються до організації хронометричних спостережень. Сутність таких спостережень в тому, що спеціально виділений спостерігач (хронометрист) на протязі певного періоду часу детально фіксує у завчасно розробленому спостережному листі витрата часу робітника на виконання окремих операцій (при необхідності тут виділяють навіть окремі переходи, окремі елементи процесу, що спостерігається: взяти деталь, встановити на верстат, провести обробку, замінити і т.д.) і на перерви, що виникають як за вини робітника, так і через незалежні від нього причини. При розробці норм часу (виробітку) враховують тільки час виконання операції (технологічну трудомісткість), а також підготовчо-заключне та допоміжне (якщо за умовами технології його неможливо співставити з часом виконання технологічних операцій).

Метод хронометражу є достатньо точним, навіть у тих випадках, коли одиницею обліку витрат часу є хвилини та секунди. Однак цей метод потребує великих витрат праці спостерігачів, так як один хронометрист не взмозі одночасно фіксувати витрати робочого часу більш ніж у одного-двох робітників.

Менш точним, але потребуючим значно менших витрат спостерегачів є метод проведення фотографій робочого дня (ФРД). При таких спостереженнях напротязі робочої зміни фіксуються тільки перерви в роботі з виділенням їх причин. В такому випадку один спостерігач може на протязі зміни скласти декілька фотографій та контролювати роботу до 10-12 чоловік в залежності від особливості технологічного процесу та розташування робочих місць. Різновидом ФРД є самофотографії робочого дня, коли реєстрацію перерв у роботі та їх групування за певних причин доручають самому робітнику. У цьому випадку витрати на організацію спостережень мінімальні, але й небезпека отримання недостовірної інформації достатньо велика. Крім того при реєстрації перерв у роботі за методом фотографії та самофотографії робочого дня перерви протяжністю менш ніж 5 хвилин, як правило, не враховуються.

Як хронометраж, так і ФРД не можуть на практиці охоплювати всіх зайнятих на зміні робітників, тому вони відносяться до класу несуцільних спостережень. Отримані дані завжди містять в собі деякі помилки як випадкового, так і систематичного характеру, величину яких достатньо об'єктивно оцінити неможливо.

У цьому розумінні великими перевагами володіє статистичний метод моментних спостережень, в основі якого лежить фундаментальне положення теорії вірогідності та математичної статистики.

Сутність методу моментних спостережень в тому, що він є вибірковим у часі та суцільним за обсягом об'єктів спостереження у просторі. На практиці організація моментного спостереження потребує розробки формуляру спостережного листка, в якому заздалегідь передбачені елементи робочого часу, що підлягають фіксуванню: робота, очікування напарника, перерва для відпочинку і т.п. визначаються припустимі середня та гранична похибки вибіркових оцінок, які отримуються в результаті спостережень, та на основі цього розраховується необхідна для забезпечення заданої точності кількість спостережень (моментів). Потім планується маршрут, по якому буде рухатися спостерігач в процесі фіксування стану кожного об'єкту спостереження у відповідний момент часу. Звідси визначають час, витрачений на один обхід; кількість обходів, необхідних для отримання необхідної кількості спостережень, та, нарешті, загальну кількість спостережень, що забезпечують отримання у практично приємні строки.

Саме тому, що спостерігач фіксує стан об'єкта (верстата, працівника) в окремі моменти часу, все спостереження є вибірковим у часі; оскільки спостерігач в процесі обходу фіксує стан всіх об'єктів, які він фіксує, це спостереження є суцільним у просторі.

Форма листа спостереження залежить від мети спостереження та особливостей складу трудових процесів, що підлягають спостереженню (наприклад, робітника-верстатника або продавця за прилавком магазину). Необхідна кількість моментних спостережень, що забезпечує отримання результатів заданого ступеню точності, визначається за формулою:

,

де n - кількість спостережень моментів;

К - орієнтовний коефіцієнт корисного використання змінного часу;

Δ - припустима точність результатів спостережень у долях одиниці або процентах;

t - коефіцієнт довірчої вірогідності, що приймається як рівний 2 (вірогідність отримання вірного результату 0,954). Припустиму похибку вибірки зазвичай приймають рівній 0,05 (5%).

Якщо недостатньо достовірних даних про величину К, то її приймають за 0,5, так як саме цій величині відповідає максимум добутку К(1 - К) - дисперсії долі, від величини якої залежить похибка вибірки.

Припустимо, що в результаті моментного спостереження треба отримати дані про доцільно використаний робочими цеху час (у зміні зайнято 100 чоловік) та про втрати робочого часу з виділенням основних причин. Попередніх даних про використання робочого часу немає, тому у розрахунках приймаємо К = 0,5. Припустиму похибку вибірки встановимо у розмірі не більше 5%, коефіцієнт довірчої вірогідності t приймемо рівним 3. Тоді необхідна певна кількість спостережень (n) складатиме:

= 900 спостережень (моментів)

Оскільки на зміні зайнято 100 робітників, кожного робітника необхідно охопити спостереженням на протязі зміни 9 разів (900:100)., тобто на протязі зміни необхідно здійснити 9 обходів. Нехай тривалість одного обходу становить 20 хвилин. Тоді на протязі 8-годинної зміни спостерігач зможе здійснити 24 обходи (60*8/20). Звідси виходить, що цілком достатньо одного спостерігача, а резерв часу можна використовувати для збільшення кількості обходів, що підвищить точність кінцевих результатів, або встановить між обходами інтервали часу, що у загальній сумі не перевищує 300 хв. або 5 год. Оскільки моментне спостереження є вибірковим та аналогічним випадковій вибірці, точне спостереження постійного часу обходу та перерв між обходами не є обов'язковим.

По закінченню моментного спостереження та звіту даних (записів) у листах спостереження отримують вибіркові характеристики структури за елементами фонду змінного часу у розрахунку на одного робітника. Припустимо, що за даними 1000 записів (моментів) отримано, що в результаті несвоєчасної доставки матеріалів на робочі місця у 0,5 % випадків зафіксований простій робітника (що відповідає 5 людино-моментам), а час корисної праці визначається в 90 % людино-моментів. Використовуючи наведену вище формулу, можна визначити середню похибку вибірки. У нашому прикладі вона складатиме для оцінки частки корисного часу:

або 0,95%

Звідси гранична похибка вибіркової частки складатиме (з ймовірністю 0,997): 3*0,0095 = 0,0285. Також можливо з повною ймовірністю (ймовірність похибки 0,3 %) стверджувати, що справжнє значення частки корисно використаного часу у змінному фонді знаходиться у межах :

0,90 - 0,03 < 0,90 <0,90 + 0,03, тобто складає від 87 до 93 %

Зазначимо, що середня похибка вибіркової частки простоїв робітників через відсутність матеріалу буде значно меншою:

Треба зазначити, якщо оцінки середньої вибіркової долі є достатньо достовірними, то дані листів спостереження за окремими робітниками (або іншими об'єктами - верстатами, агрегатами) фіксують їх стан на певний момент та в силу випадкових обставин можуть схиблювати дійсний стан справ. Тому дані про окремі об'єкти моментного спостереження ні в якому разі не слід використовувати для прийняття яких-небудь управлінських рішень, навіть для простого їх оприлюднення.

Наприклад, припустимо, що кожні 30 хвилин робітник зупиняє верстат для зміни робочої деталі, період обходу співпадає за загальною тривалістю з періодом зміни робочої деталі на верстаті. Внаслідок цього, на протязі усіх обходів спостерігач зафіксує, що конкретний робітник на протязі всієї зміни займався тільки змінної робочої деталі свого верстату і взагалі не займався корисною працею. Абсурдність такого висновку достатньо очевидна, а похибка тим часом зустрічається досить часто.

Слід зробити ще одне зауваження. З формули граничної похибки вибіркової частки

,

виходить, що при рівній кількості спостережень зменшення отриманих значень вибіркової долі при незмінному рівні довірчої вірогідності призводить для зменшення середньої та граничної похибок, тому не слід включати у листи спостереження великої кількості окремих позицій, які характеризують поелементну структуру змінного фонду часу.

Більш детально про застосування методу моментних вибіркових спостережень буде розглянуто в наступному параграфі.