5.4.Методика побудови й аналізу балансу робочого часу.

Фонд робочого часу і його використання знаходять свій відбиток у балансах робочого часу. Баланси робочого часу можуть бути складені в людино-днях і людино-годинах (табл. 5.4.1 та 5.4.2).

Таблиця 5.4.1

Баланс робочого часу в людино-днях.

Ресурси робочого часу	Людино-дні	Використання робочого часу	Люди но-дні
1 . Календарний фонд часу 2 . Святкові і вихідні дні 3 . Табельний фонд часу 4 . Чергові відпустки Максимально можливий фонд часу		1 . Відпрацьовано , усього 2 . Час не використаний з поважних причин - усього У тому числі : Відпустки Відпустки в зв'язку з вагітністю та пологами Через хворобу Інші неявки, дозволені законом 3 . Втрати робочого часу – усього в тому числі : Неявки з дозволу адміністрації Прогули Цілоденні простої Максимально можливий фонд часу

У лівій ресурсній частині балансу відбиваються календарний, табельний і максимально-можливий фонди часу. У підсумковому рядку балансу відбитий максимально-можливий фонд часу, тобто максимально можливий фонд робочого часу, який може бути відданий виробництву.

У правій частині показуються напрямки фактичних втрат робочого часу. Звичайно їх об'єднують у трьох групи: відпрацьовані людино-дні; час невикористаний з поважних причин (неявки) і втрати робочого часу, що включають людино-дні неявок з неповажних причин (прогули), неявки з дозволу адміністрації і цілоденні простої.

З метою аналізу балансу робочого часу звичайно користуються відносними показниками структури і динаміки. Це дозволяє робити зіставлення фактичних даних із плановими, а також з аналогічними показниками, обчисленими за попередні періоди часу або розрахованими по інших підприємствах, які випускають однорідну продукцію.

При аналізі балансу робочого часу можуть бути використані наступні показники структури робочого часу:

• питома вага в максимально-можливому фонді негативного часу;

• питома вага часу, який не використаний з поважних причин;

• питома вага втрат робочого часу.

У свою чергу можуть бути обчислені показники структури, що характеризують склад часу,який не використаний з поважних причин (у розрізі окремих причин), а також склад втрат робочого часу.

Структура максимально-можливого фонду робочого часу вивчається й у динаміці. Це дає можливість бачити результати заходів щодо збільшення частки відпрацьованого часу і зменшення частки часу, що невикористаний з різних причин.

Більш повну картину використання робочого часу відбиває баланс робочого часу в людино-годинах.

В теперішній час у статистичній звітності є дані для побудови балансу тільки по категорії робітників. У балансі відбивається не тільки час, який невикористаний на протязі цілих діб, але і час, який невикористаний внутрі робочої зміни (із розподілом по причинах).

Побудуємо баланс робочого часу в людино-годинах, орієнтуючись на дані нашого приклада (табл.5.4.2).

Таблиця 5.4.2

Баланс робочого часу в людино-годинах

Ресурси робочого часу	Людино- години	Використання робочого часу	Люди но- години
1 . Календарний фонд часу 2 . Святкові і вихідні дні 3 . Табельний фонд часу 4 . Чергові відпустки Максимально-можливий фонд часу		1 . Відпрацьовано (без понаднор- мового часу) 2 . Час, невикористаний з поваж- них причин усього 2.1. Протягом дня в тому числі : відпустки по навчанню; відпустки в зв'язку з вагітністю та пологами; через хворобу; інші неявки, дозволені законом. 2.2. Час, невикористаний з пова жних причин усередині робочого дня в тому числі : через хворобу; перерви матерів, що годують; виконання держзобов'язань, установлене законом; скорочення робочого дня підліткам. 3 . Втрати робочого часу простої цілоденні; простої внутрішньозмінні; прогули; запізнення і передчасний відхід із роботи; відпустки з дозволу адміністрації. Максимально-можливий фонд часу Відпрацьовано надурочно

Ліву сторону цього балансу представляє фонд робочого часу - підсумок балансу, одержуваний шляхом множення максимально-можливого фонду в людино-днях на встановлену законом тривалість робочого дня в годинах.

Основне значення в балансі робочого часу має його права сторона, що характеризує розподіл фонду робочого часу на три групи:

1. негативний час;

2. час, невикористаний з поважних причин;

3) втрати робочого часу. На відміну від балансу робочого часу в людино-днях у 2-й і 3-й групі показується фонд невикористаного часу як протягом цілого дня, так і всередині робочого дня.

Людино-години, відпрацьовані в понаднормовий час, показують за підсумком балансу, тому що понаднормові роботи виходять за рамки фонду робочого часу в людино-годинах і представляють штучне продовження робочого дня. Усунення їх з правої сторони балансу привело б до розбіжностей в підсумках першої групи правої і лівої сторони балансу, тобто до відсутності балансу.

В другій групі відбивається час, який невикористаний на виробництві з поважних причин. Слід зазначити, що час, розрахований в людино-днях, переводять у людино-години шляхом множення його на встановлену норму тривалості робочого дня.

У третій групі фіксуються втрати робочого часу в розрізі причин: цілоденні і внутрішньозмінні простої; втрати, зв'язані з порушенням трудової дисципліни (прогули, запізнення і передчасні уходи з роботи); відпустки з дозволу адміністрації . Час цілоденних втрат у людино-днях переводять у людино-години аналогічним способом.

Основні напрямки аналізу показників балансу робочого часу в людино-годинах наступні:

1. Визначення коефіцієнтів використання календарного, табельного і максимально-можливого фондів часу. Аналізуючи ці дані, можна визначити резерв робочого часу, що дорівнює різниці між фактично відпрацьованими людино-годинами і максимально-можливим фондом.

2. Статистика праці визначає економічний ефект, що можна одержати в частині додаткового випуску продукції і скорочення чисельності працівників за умови ліквідації втрат робочого часу.

3. Додатковий випуск продукції за умови ліквідації втрат робочого часу визначають шляхом множення втрат робочого часу в людино-годинах на середньогодинний випуск продукції за планом.

4. Можливе скорочення чисельності працівників за умови ліквідації втрат робочого часу визначається як частка від розподілу величини втрат робочого часу в людино-годинах на планову кількість людино-годин, що доводяться на одного середньоспискового працівника