4.2. Статистика складу робочої сили.

Діяльність окремого підприємства, галузі, економіці в цілому неможлива без робочої сили не тільки певної чисельності, але і певного складу. Склад працюючих впливає на найважливіші виробничі показники: рівень продуктивності праці, собівартість продукції, рівень оплати праці та ін.

В залежності від ознаки, що покладена в основу вивчення, склад працюючих може бути вивчений за допомогою різноманітних статистичних групувань. Розглянемо найважливіші з них.

У державній статистичній звітності з питань праці передбачено розподіл працівників на персонал

- зайнятий основною діяльністю, тобто персонал, який безпосередньо приймає участь в процесі виробництва, або обслуговує його;

- зайнятий неосновною діяльністю (в обслуговуючих та ін. господарствах), тобто персонал який не пов’язаний безпосередньо з основною діяльністю підприємства, з процесом виробництва.

В залежності від характеру і особливостей галузей матеріального виробництва групування працівників по ролі і участі в виробничому процесі має свої особливості.

На промислових підприємствах (об’єднаннях) персонал розподіляється на дві групи:

-промислово-виробничій персонал (персонал основної діяльності),

- персонал непромислових організацій, що знаходиться на балансі промислового підприємства (персонал неосновної діяльності).

У чисельність промислово-виробничого персоналу підприємства (об'єднання) включається:

- промислово-виробничий персонал промислових відособлених підрозділів;

- персонал відособлених підрозділів одиниць (науково-дослідних, конструкторських і технологічних організацій, обчислювальних центрів та інші);

- працівники управління, включаючи працівників відокремленого апарату об'єднання.

Виробничо-промисловий персонал в залежності від функцій, що він виконує, поділяється на шість категорій працівників: робочі, учні, інженерне технічні робітники (1ТР), службовці, молодший обслуговуючий персонал та працівники охорони.

Непромисловий персонал (персонал зайнятий в неосновній діяльності) поділяють за учасниками роботи в залежності від приналежності їх учасників до певних галузей економіки. Він включає: робітників відділу капітального будівництва (ВКБ), підсобних сільськогосподарських підприємств, житлово-комунального господарства, робітників столових, буфетів, робітників медичних закладів, редакцій заводських газет та ін. організацій непромислового характеру.

Розглянемо категорії промислово-виробничого персоналу більш детально.

Робітники - це особи, безпосередньо зайняті в процесі виробництва продукції, або ті, що не безпосередньо обслуговують цей процес (догляд за обладнанням, транспортування виробів, подача матеріалів до робочого місця і т.п.).

Учні - особи, що навчаються на виробництві той або іншій професії робочих, проходять індивідуальне або бригадне навчання на виробництві і отримують заробітну платню по спеціальній тарифній сітці учнів.

До інженерно-технічних працівників (ІТП) відносяться особи, зайняті підготовкою технологічного процесу, його керівництвом, особи, зайняті управлінням, контролем і т.п., якщо їх робота потребує спеціальних технічних знань. При цьому кожний робітник відноситься до ІТП, не за освітою, а в залежності від займаємої посади.

До категорії службовців відносяться робітники, що виконують адміністративно-господарчі, постачальницьку, канцелярські та облікові функції, що не потребують спеціальних технічних знань.

До молодшого обслуговуючого персоналу (МОП) відносять робітників, що виконують функції обслуговування, які не мають прямого відношення до виробничого процесу (прибиральники невиробничих приміщень, кур’єри, водії легкових автомобілів). Ця груп працівників відокремлена в самостійну категорію не стільки по характеру роботи, що виконується, скільки за ознакою дільниці, на котрій вони працюють.

До працівники охорони відносяться працівники усіх видів охорони в штаті підприємства.

Структура чисельності промислово-виробничого персоналу, що склалася в теперішній час, характеризується наступними даними робітники складають близько 80% загальної чисельності персоналу, учні біля 1%, ІТР-14%, службовці-3,5%. Розгляд цих показників в динаміці дозволяє зробити висновок про підвищення питомої ваги ІТР і зниження долі службовців. Ця тенденція є наслідком науково-технічного прогресу. За останні роки знизилась питома вага учнів, що пов’язано з розвитком системи професійно - технічної освіти робітників.

Найбільш глибоко вивчається категорія "робітники". В залежності від ролі в процесі виробництва розрізняють основних і допоміжних робітників. До основних (виробничих) відносяться робітники, безпосередньо зайняті виготовленням продукції, що приводять у дію виробниче обладнання, керують ним і контролюють його роботу. К допоміжним відносять робітників, що зайняті усіма видами обслуговування робочих місць (транспортуванням, складуванням, зберіганням, технічним контролем, ремонтом і т.п.). необхідно відзначити, що зі зростанням механізації та автоматизації виробництва спостерігається певна тенденція зниження чисельності основних робітників і зростання допоміжних. Значні резерви підвищення ефективності робочої сили є в галузі вантажно-розвантажувальних, транспортних робіт, що призводить до зниження чисельності допоміжних робітників.

В зв’язку з цим велике значення має групування робітників за ступеню автоматизації та механізації праці. Одночасний облік професійного складу робітників передбачає виділення наступних п’яти груп:

1. Робітники, що виконують роботу за допомогою апаратів, установок.

2. Робітники, що виконують роботу за допомогою машин, станків, механізмів, приборів та ін.

3. Робітники, що обслуговують машини, механізми, апарати та ін. але виконують роботу вручну (зайняті навантаженням і розвантаженням машин, механізмів, заправкою машин).

4. Робітники, що виконують роботу без застосування машин і механізмів і не пов’язані з обслуговуванням машин і механізмів.

5. Робітники, що зайняті вручну ремонтом і наладкою машин і механізмів.

На основі цього групування можна визначити зміни в складі робітників під впливом науково-технічного прогресу, виявити долю ручної праці та визначити шляхи її заміщення, механізації, виявити ступінь виконання завдань по скороченню використання ручної праці.

Велике господарське значення має вивчення складу робітників за рівнем кваліфікаційного фактору росту продуктивності праці. Під кваліфікацією робітника розуміють ступень його підготовленості до виконання робіт.

Мірою кваліфікації окремого робітника найчастіше слугує відповідний розряд по встановленій тарифній сітці. Узагальнюючою мірою рівня кваліфікації робітників є середній тарифний розряд.

Середній тарифний розряд можна обчислити за двома методами:

1. Як середню арифметичну із тарифних розрядів робітників, зважених за кількістю робітників кожного розряду.

2. З урахуванням тарифних ставок виходячи з даних про середній тарифний коефіцієнт.

Формула середньої арифметичної для розрахунку середнього тарифного розряду має вигляд:

,

де x_і - номер розряд а робітника,

f_i-число робітників даного розряду,

d_і-доля робітників даного розряду з їх загальній чисельності.

Для вирішення питання про те, в якій мірі робітники використовуються у відповідності з їх кваліфікацією, має значення співставлення середнього тарифного розряду робітників і середнього тарифного розряду роботи. При цьому тарифний розряд роботи показує якою має бути кваліфікація робітника для виконання певної роботи. Середній тарифний розряд роботи визначається за аналогічною формулою:

,

де y_і- номер розряду роботи.

f_і- людино-години відпрацьовані по кожному розряду,

d_і- доля людино-годин відпрацьованих по даному розряду в загальному відпрацьованому часі.

Якщо середній тарифний розряд робітників вище за середній тарифний розряд робот, це вказує на те , що працівники високої кваліфікації виконують роботу нищих розрядів.

Рівень кваліфікації дозволяє розподіляти робітників на висококваліфікованих, кваліфікованих і малокваліфікованих і визначати їх співвідношення на виробництві.

Не менш важливе значення має групування робітників і по іншим ознакам: тривалості стажу роботи, віком, статтю, освітою та ін. Ці групування базуються на даних одноразових обліків та спеціальних обстежень.

У будівельних підприємствах розрізняють такі групи персоналу:

- персонал, зайнятий на будівельно-монтажних роботах (персонал основної діяльності);

- персонал зайнятий неосновною діяльністю;

- персонал підсобних виробництв;

- в обслуговуючих та інших господарствах.

До будівельно-виробничого персоналу належать працівники, які зайняті на будівельно-монтажних роботах та в підсобних виробництвах; персонал зайнятий в обслуговуванні та інших господарствах , який безпосередньо бере участь в будівельному виробництві (включаючи господарства, які знаходяться на окремому балансі); працівники транспортних організацій; працівники управлінь виробничо-технологічної комплектації, контор, баз і складів матеріально-технічного постачання; працівники груп проектування організації робіт та проектних бюро (груп); працівники будівельних лабораторій; працівники дирекції підприємства, що будується, ВКБ (УКБ) підприємства, а також окремі працівники, які здійснюють технічний нагляд за будівництвом.

До персоналу зайнятого в підсобних виробництвах належать працівники:

-організаційно-відокремлених підсобних виробництв та господарств, що не перебувають на самостійному балансі; бетонного і розчинного виробництва, виробництва залізобетонних і бетонних виробів; блоків та будівельного каміння; цегляного виробництва; кар’єрів по видобутку і переробці каменю, щебеню, піску, гравію та глини; кузень; механічних, столярних, ремонтних та інших майстерень; лісопильного виробництва; лісозаготівель; електростанцій, паросилових установок та інших підсобних виробництв;

• зайняті в механічних, ремонтних та інших майстернях (крім авторемонтних), що перебувають на балансі будівельно-монтажних підприємств та виробничих одиниць.

До персоналу, зайнятого в сільському господарстві відносять:

-персонал, зайнятий в сільськогосподарському виробництві (персонал основної діяльності);

-персонал, зайнятий у підсобних промислових підприємствах;

-персонал, зайнятий в обслуговуючих та інших господарствах.

До персоналу, зайнятого в сільськогосподарському виробництві належать працівники:

- зайняті в рослинництві (рільництві, овочівництві, садівництві, на закладанні садів і вирощуванні багаторічних насаджень, докорінному поліпшенню луків та інше)

- зайняті в тваринництві (скотарстві, свинарстві, вівчарстві, птахівництві, рибництві, звірівництві, кролівництві, та ін. галузях тваринництва),

• зайняті поточним ремонтом будівель та споруд виробничого сільськогосподарського призначення (сховищ, ферм, складів та ін.);

-транспорту, що переважно обслуговує сільськогосподарське виробництво.

До персоналу, зайнятого в підсобних виробництвах відносяться працівники промислових підприємств, виробництв і ремонтних майстерень, що перебувають на балансі радгоспів (млини, круподерні та псодерні, виноробні та консервні заводи, підприємства по виробництву масла, сиру, молочної продукції, скотобійні майданчики і птахозабійні цехи, лісопильні, столярно-теслярські і деревообробні майстерні, цегельні заводи та інші підприємства по виробництву будівельних матеріалів, лісозаготівлі і заготівля дров та інші промислові виробництва, електростанції, майстерні по ремонту тракторів, сільгоспмашин та інших машин та устаткування), тощо, а також працівники транспорту, що обслуговують підсобні промислові підприємства, виробництва і ремонтні майстерні.

До персоналу, зайнятого в неосновній діяльності промислових підприємств (непромисловий персонал), будівельних організацій, радгоспів (персонал обслуговуючих та інших господарств), належать працівники:

-транспорту, що перебуває на балансі промислового підприємства, який повністю обслуговує непромислові організації (житлового господарства, комунальні підприємства, підсобні сільськогосподарські підприємства та ін. організації неосновної діяльності, а також лісосплав);

- транспорту (контор, баз, гаражів) будівельних підприємств, включаючи працівників транспорту, зайнятих експлуатацією, обслуговуванням та ремонтом транспортних засобів БУ, БМУ, РБУ, тощо;

-контор, баз і складів матеріально-технічного постачання, а також працівники, зайняті на вантажно-розвантажувальних роботах у складському та інших господарствах, включаючи розвантаження матеріалів із транспортних засобів на пріоб’єктних складах; персонал, зайнятий розміщенням замовлень на устаткування;

-інші.

Розподіл персоналу на зайнятий в основній і неосновній діяльності, в інших галузях економіки, здійснюється в аналогічному порядку. При цьому виділення персоналу, зайнятого в неосновній діяльності, проводиться при умові, що утримання його (на відміну від основного персоналу) здійснюється виключно за рахунок прибутку.