51.Суб’єкти політики.

Суб’єкти політики — це соціуми, а також створені ними установи, чия активна участь і практична діяльність спрямована на перетворення політичної та інших сфер життєдіяльності людини як відповідних суб’єктів політики.

Суб’єкт передбачає: наявність самих соціумів та їх організацій, здатних до політичної діяльності і створених з цією метою; цілеспрямовану активність; взаємозв’язок, взаємодію з об’єктом політики.

Об’єкти політики — явища політичної сфери в їх різноманітних проявах і зв’язках з усім громадянським суспільством.

У суспільстві суб’єктом і об’єктом політики можуть бути: людина, соціальна верства, організації, рухи, держава, суспільство в цілому.

Суб’єктом може бути кожний соціум, здатний творити політику. Він активний за своєю природою. Рушійною силою такої активності є політичний інтерес.

Суб’єкти політики також визначають, хто є головною особою, хто другорядною, а хто й масою, натовпом — пасивним суб’єктом маніпулювання.

Суб’єкт політики, впливаючи на інших людей, які стають для нього об’єктами політики, здатний також до самотворення, самоорганізації.

52. Поняття політичної еліти та еволюція теорій політичної еліти.

Еліта — з французької — це відібране, вибране краще. Поділ суспільства на виконавців, управлінців має місце при будь-якому політичному суспільстві. У демократичному суспільстві реальна база знаходиться в руках меншості. Різниця в тому, що при демократичній системі ця меншість може прийти до влади шляхом виборів. Організовану меншість, яка здійснює управління називають по-різному: політична еліта, або правляча еліта, правлячий клас, вище політичне керівництво. Політична еліта — це організована меншість, яка займає керівні посади в органах державної влади, політичних партіях, громадських організаціях. Вона впливає на здійснення певної політики країни.

Існування політичної еліти обумовлене такими факторами:

1.Психологічними і соціальними особливостями людей, їх неоднаковими здібностями, можливостями, бажанням приймати участь у політичній діяльності.

2.Закон поділу праці, який вимагає професійного зайняття політикою.

3.Високе соціальне значення управлінської діяльності і відповідне стимулювання цієї праці.

4.Практична неможливість здійснення всеохоплюючого контролю має за діяльністю.

5.Політична пасивність має, головні інтереси яких зовні політики. Політична еліта характеризується такими рисами: згуртованість, загальні ціннісні орієнтації, однорідність. Таким чином політична еліта не є простою сумою конкретних людей, яка формується в результаті вибору і на горі владної піраміди знаходяться ті люди, які відповідають певним вимогам. Політична еліта відіграє виключну роль у житті суспільства. Від діяльності еліти залежить напрямок політичного життя. важливою умовою діяльності політичної еліти є її авторитетність і легітимність. Якщо політична еліта не є легітимною (законною), то вона швидко втрачає свою соц. базу і владу. Якщо вона приходить до влади шляхом виборів, то вона має легітимний характер, але іноді політична еліта приходить до влади внаслідок перевороту, або революції, в цьому випадку вона прагне досягти легітимності.

53. Ф-ії і типологія політичних еліт

В залежності від характеру політичного режиму еліта набуває істотних відмінностей. Реально між крайнощами багато перехідних варіацій. В умовах бюрократизації демократичних режимів при формуванні ланок правлячої еліти основна вимога не ініціативність, а слухняність.

1. відкрита (істеблішмент) в демократичному суспільстві — спонтанний приплив нових членів. Вирішальний критерій — особисті досягнення в бізнесі, політиці та популярність. Добір — конкурсний, головна вимога — професіоналізм, вважається громадська думка саморегулювання.

2. закрита (номенклатура) в тоталітарному режимі — спонтанність виключається у формуванні, головне — відданість системі чи лідеру. Спосіб добору — кадрова політика партії, рішення з’їзду, ініціатива карається.