4. Собівартості окремих виробів
обчислення обчислення собівартості окремих виробів називається калькулювання.
Калькулювання собівартості дозволяє:
- визначити базу для встановлення ціни на виріб;
- здійснювати оцінку і аналіз витрат на виробництво продукції і виявляти резерви зниження її собівартості;
- розраховувати рентабельність виробів і тим самим встановлювати доцільність їхнього випуску і т.д.
Собівартість одиниці продукції визначається у розрізі статей калькуляції. Для правильного виконання розрахунків важливе значення має вибір об'єкту калькулювання і калькуляційної одиниці.
Об'єкт калькулювання – це конкретна продукція, робота, послуга, вид діяльності, собівартість яких визначається. Як об'єкт калькулювання можуть виступати: виріб, виробниче замовлення, продукт, тощо.
Калькуляційна одиниця є вимірником об'єкту калькулювання. Власне вона складає одиницю вимірювання кількості конкретної продукції, робот або послуг, у розрахунку на які обчислюється собівартість (виріб, група однорідних виробів, типовий представник групи, вузол, деталь, 1т металу, 1 куб. м газу, 1 кВт. ч електроенергії, 1 Г кал. тепла і т.д.).
Для визначення собівартості продукції складається калькуляція - документ, який містить перелік витрат, згрупованих за статтями калькуляції. Перелік та склад статей підприємства встановлюють самостійно з урахуванням типової номенклатури статей та особливостей свого виробництва.
В додатку приведена калькуляція для визначення виробничої собівартості та калькуляція для розрахунку відпускної ціни (див додаток).
5. Структура собівартості продукції
Структура собівартості продукції відображає склад затрат та їх питому вагу у собівартості продукції.
Структура виробничої та повної собівартості продукції в укрупненому вигляді може бути представлена таким чином (див. рис. 1).
Рис. 1. Структура виробничої та повної собівартості продукції
Відповідно до призначення та місця виникнення витрат розрізняються такі види собівартості.
Технологічна собівартість - це затрати на здійснення технологічного процесу.
Цехова собівартість становить затрати цеху на виготовлення продукції.
Виробнича собівартість відображає затрати підприємства на виготовлення продукції.
Повна собівартість – це затрати підприємства на виготовлення та реалізацію продукції.
6. Основні фактори зниження собівартості продукції
Фактори зниження собівартості - це рушійні сили (різні можливі технічні, організаційні, економічні рішення) або причини зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції.
1. Зміна обсягу виробництва. Збільшення випуску та реалізації продукції призводить до зменшення витрат на один виріб за рахунок скорочення умовно-постійних витрат.
До умовно-постійних витрат, як вже відзначалося (див п. 9.2), відноситься амортизація устаткування. Але оскільки змінення відносних розмірів амортизаційних відрахувань пов’язане, перед усім, з ефективністю використання основних засобів, то вплив даного фактору на рівень затрат розраховується окремо.
2. Зміна відносних розмірів амортизаційних відрахувань. Більш раціональне використання обладнання, механізмів, виробничих площ приводить до зростання випуску продукції за тих самих основних засобів і зменшенню величини амортизаційних відрахувань, що приходяться на один виріб. До того ж приводить і зменшення основних виробничих засобів за рахунок реалізації непотрібного та зайвого обладнання.
3. Зміна структури (номенклатури та асортименту) продукції. Внаслідок організації випуску нової продукції, зняття з виробництва застарілих виробів, а також через неоднакові темпи збільшення обсягів виробництва різних виробів, змінюється питома вага окремих видів продукції в загальному її випуску, тобто мають місце так звані структурні зрушення. Оскільки різні вироби мають різну частку затрат у своїй ціні, то навіть при стабільних цінах і собівартості усіх виробів внаслідок структурних зрушень змінюються обсяг товарної продукції та загальна сума затрат.
4. Зміна технічного рівня виробництва. Зниження або збільшення затрат у даному випадку може бути зумовлене:
- впровадженням нових або вдосконаленням існуючих технологічних процесів, механізації та автоматизації виробничих процесів;
- розширенням масштабів використання нової техніки;
- застосуванням нових видів сировини та матеріалів, поліпшенням їх використання;
- зниженням трудомісткості виробів;
- вдосконаленням конструкцій виробів, підвищенням якості та поліпшенням технічних характеристик виробів і т.д.
5. Зміна організації виробництва та умов праці. Зменшення або зростання затрат при цьому можуть статися внаслідок:
- введення нових виробництв, цехів і агрегатів;
- зміни рівня спеціалізації та кооперування виробництва;
- змін в організації виробництва та праці;
- змін в обслуговуванні виробництва;
- змін в організації управління виробництвом;
- змін в умовах матеріально-технічного забезпечення;
- усунення зайвих витрат і збитків тощо.
6. Зміна природних умов та способів видобутку корисних копалин. Величина витрат в даному випадку визначається:
- вмістом корисної речовини в руді, що добувається;
- рівнем використання попутних компонентів в мінеральній сировині;
- коефіцієнтом погашення горнопідготовчих робіт, витратами на рекультивацію земель;
- способами видобутку і збагачення мінеральної сировини.
Крім вказаних, можуть мати місце і інші фактори, зумовлені рівнем технічного розвитку підприємства, його галузевою приналежністю, специфікою виробництва тощо.
Перераховані фактори використовуються для кількісної оцінки впливу різних рішень і змін на рівень витрат на виробництво та реалізацію всієї продукції у цілому. При цьому вони пояснюють причини не тільки зниження, але і збільшення собівартості продукції.