5. Система показників використання основних засобів
Для характеристики використання основних засобів підприємства застосовується ціла система показників.
Узагальнюючими показниками, що дають найбільш повне, загальне уявлення про використання основних засобів у цілому є показники фондовіддачі і фондомісткості.
1. Фондовіддача (Фв) визначається за формулою:
де В - випуск продукції за певний період часу, тис. грн.;
Ф - середньорічна вартість основних засобів у даному періоді, тис. грн.
Даний показник характеризує зняття продукції з 1 грн основних засобів.
2. Фондомісткість (Фм) є показником, оберненим до фондовіддачі, тобто:
.
Фондомісткість показує вартість основних засобів, яка припадає на 1 грн випущеної продукції.
Фондовіддача і фондомісткість дають узагальнюючу, підсумкову характеристику використання основних засобів. Для більш детального аналізу і виявлення резервів поліпшення використання основних засобів застосовується ціла система показників.
Умовно всі показники використання, стану, руху і структури основних засобів можна об'єднати в такі групи:
- показники використання обладнання (активної частини основних засобів);
показники, що характеризують оснащення підприємства основними засобами;
показники стану і руху основних засобів;
- показники використання площ.
Крім того, часто виділяються групи показників, що характеризують продуктивність обладнання, знос основних засобів, реконструкцію і технічне переозброєння тощо.
6. Сутність нематеріальних активів та їх класифікація
Відповідно до "Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи" до нематеріальних активів відносяться немонетарні активи, що не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані і утримуються підприємством для використання протягом періоду, більше одного року (чи одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду.
Нематеріальні активи – не мають речової форми, вони невідчутні, але приносять доход або створюють умови для нормальної діяльності підприємства й отримання доходу. До них відносять права користування земельними ділянками, природними ресурсами, права на об'єкти промислової й інтелектуальної власності , ноу-хау, та ін.
Об'єктами інтелектуальної власності є результати інтелектуальної діяльності, до яких відносяться наукові праці, твори літератури, мистецтва, програми для ЕОМ, банки і бази даних тощо.
Виключні права на результати інтелектуальної діяльності, які можуть використовуватися у виробництві, відносяться до промислової власності. Це права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, фірмові найменування, товарні знаки, знаки обслуговування, торгові марки і т.д.
Ноу-хау (від англ. "знати як робити") виступає як знання, результати науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, технічний досвід, навички, методи, що не є загальновідомими і які можуть бути використані у виробничої і комерційної діяльності. Вони можуть відноситися до технології або організації виробництва, конструкції виробів, управління, економіки, фінансів тощо.
Ознаки, згідно з якими активи відносяться до нематеріальних, такі.
Головною особливістю нематеріальних активів є відсутність у них фізичної субстанції. Незважаючи на те, що, наприклад, ліцензії, патенти, авторські права, товарні знаки оформляються на папері, а комп'ютерні програми записуються на диски чи дискети, первинним і основним для них є інформація, а не її матеріальний носій.
Як друга ознака виступає термін корисного використання. Він повинен бути більшим року (чи операційного циклу, якщо останній перевищує один рік).
Крім того, вони також повинні бути відособлені і готові до використання.
Нематеріальні активи облічуються на балансі підприємства, якщо існує імовірність одержання економічних вигод (доходу, економії тощо) від них у майбутньому і якщо можна визначити вартість активу.
З метою упорядкування і класифікації нематеріальних активів "Положення" (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи" поєднує їх у наступні групи.
1. Права користування природними ресурсами (надрами іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище та ін.).
2. Права користування майном (право користування земельною ділянкою, право користування званням, право на оренду приміщень і т.д.).
3. Права на комерційні позначення, тобто знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки, фірмові назви тощо).
4. Права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, ноу-хау, захист від несумлінної конкуренції й ін.).
5. Авторські та суміжні з ним права (право на літературні і музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних і т.д.).
6. Інші нематеріальні активи (право здійснення діяльності, використання економічних та інших привілеїв).
З часом нематеріальні активи втрачають здатність приносити дохід чи створювати умови для виробничої або комерційної діяльності підприємства, тобто вони зношуються. У зв'язку з цим, як і до основних фондів, до нематеріальних активів застосовується амортизація, що дозволяє погашати їхню вартість. Таким чином, вартість нематеріальних активів поступово переноситься на собівартість продукції, що випускається.
Строк амортизації (і відповідно норми амортизації) визначаються підприємством самостійно на основі очікуваного періоду використання даного виду нематеріальних активів чи виходячи з терміну діяльності підприємства, але не більш 20 років.