Тема: Проголошення незалежності України. Розпад срср.

План

1. Наростання політичної кризи.

2. Проголошення незалежності України.

3. Розпад СРСР.

1. Наприкінці 1980-х рр. КПРС та КПУ охопила криза. Вона поступово втрачала свій авторитет в народі, політичну ініціативу. Її керівництво намагалося залишити все по-старому. У вересні 1989 р. померлого В. Щербицького змінив В. Івашко, який невдовзі переїхав до Москви, де став заступником Генерального секретаря ЦК КПРС. Компартію України очолив С. Гуренко.

Партії національно-демократичного спрямування виступали за незалежну Українську державу. Ком. партія України стояла на протилежних позиціях.

Під тиском радикальних сил 16 липня 1990 р. Верховна Рада України прийняла Декларацію про державний суверенітет України, у якій проголошені основні принципи внутрішньої і зовнішньої політики держави.

2. На Всесоюзному референдумі 17 березня 1991 р. > 70% населення України висловилося за збереження оновленої федерації на основі дотримання Декларації про державний суверенітет України. Почалася підготовка нового варіанту союзного договору. Реакційні сили, що виступали за збереження СРСР як єдиної держави, 19-21 серпня 1991р. організували путч у Москві.

Українське керівництво, зокрема Верховна Рада, зайняло вичікувальну позицію. Верхівка КПУ та більшість місцевих органів влади і партійних комітетів підтримали заколотників.

Після придушення путчу 24 серпня 1991 р. Верховна Рада України прийняла Акт про державну незалежність України.

30 серпня 1991 р. діяльність КПУ була заборонена. (Оновлена КПУ створена у 1993 р. Очолює її П.Симоненко). Частина членів колишньої КПУ у жовтні 1991 р. створили Соціалістичну партію України. Очолює її О. Мороз.

Прийнято Закони «Про громадянство України», «Про державний кордон». Підняття 4 вересня над будинком Верховної Ради синьо-жовтого національного прапора започаткувало нову державну символіку. (Її офіційно затвердять у 1992 р.)

3. 1 грудня 1991 р. відбувся Всеукраїнський референдум, на якому 90,3% громадян України підтримали Акт про державну незалежність. Цього ж дня було обрано першого Президента незалежної України – Л. М. Кравчука. (Інститут президентства запроваджено Законом України від 5 липня 1991 р.). До кінця грудня незалежність України визнали 68 держав.

8 грудня 1991 р. президенти Росії і України Б. Єльцин і Л. Кравчук та голова парламенту Білорусії С. Шушкевич прийняли рішення про створення Співдруж-ності Незалежних Держав (СНД). Україна виступила проти перетворення СНД на нове державне утворення.

21 грудня 1991 р. в Алма - Аті керівники інших республік (за виключенням Прибалтики і Грузії) підписали Декларацію про СНД.

25 грудня 1991 р. Президент СРСР М. Горбачов пішов у відставку. СРСР припинив своє існування.

Тема: Державотворчі процеси.

План.

1. Розбудова владних структур.

2. Діяльність Верховної Ради.

3. Створення української армії.

4. Прийняття Конституції України.

1. Ключовими завданнями державотворення стала розбудова державних структур, формування основних гілок влади – законодавчої, виконавчої та судової – в центрі і на місцях.

Вищий законодавчий орган – Верховна Рада. Обирається на чотири роки, 450 народних депутатів. Кабінет Міністрів  вищий орган виконавчої влади. Кабмін займається розробкою та вирішенням практичних питань управління, діяльності народного господарства.

Складовими частинами судової влади є Верховний суд, загальні, арбітражні, військові суди, Генеральна прокуратура, Конституційний суд.

Главою держави та виконавчої влади є Президент України. На його подання Верховна рада затверджує склад Кабміну та Прем’єр-міністра. В 1992-1994рр. у всіх областях, містах Києві та Севастополі було введено посаду представників Президента – вищих посадових осіб виконавчої влади.

2. Обрана ще в радянські часи, весною 1990р., Верховна Рада ХІІ скликання працювала до весни 1994р. Значна частина депутатів залишалася на старих комуністичних позиціях, гальмуючи реформи. За 1990-94 рр. ВРУ 12 скликання прийняла близько 400 законів та понад 1100 різних постанов і рішень. Але механізмів їх реалізації розроблено не було. Тому значна частина рішень ВРУ не діяла. Відсутнім був і контроль за виконанням прийнятих рішень.

3. З проголошенням незалежності почався процес творення власної армії. Було створено МО України, яке очолив генерал авіації К. Морозов. У 1993 р. прийнято воєнну доктрину. Загальна чисельність армії визначалася у кількості 400-420 тис. чоловік замість 1,5 млн., що служили в Україні у радянські часи. Прийнято закон про ЗСУ. Оголошено про без’ядерний і позаблоковий статус України. Вивезено або знищено ядерну зброю.

Створювалися спеціальні підрозділи військ внутрішньої служби та конвойної охорони МВС, Національної гвардії, частин спеціального призначення, СБУ.

Армія хворіла тими же болячками, що і усе суспільство: незадовільне матеріальне становище і постачання усім необхідним, десятки тисяч офіцерських сімей, не забезпечених житлом. Кілька разів Президент Л. Кравчук підвищував оплату праці військовим, але інфляція швидко з’їдала ці прибавки.

4. 17 жовтня 1990р. Верховна Рада прийняла рішення привести діючу Конституцію у відповідність до Декларації про державний суверенітет України. У червні 1991р. парламент створив Конституційну комісію. Конституційний процес затягнувся на 5 років. Нову Конституцію України було прийнято 28 червня 1996р. Вона складається з преамбули, 15 розділів і 161статті.

У Конституції окреслено відносини держави і громадянина, їхні права і взаємні обов’язки. Прийняття цього документу внесло стабільність у політичне життя українського суспільства і зміцнило міжнародний авторитет молодої держави.