Тема: Життєвий рівень населення

План

1. Життя трудових мас.

2. Буття номенклатурних верхів.

В 1970 80-х рр. уповільнюються темпи зростання реальних доходів тру­дящих. Це відбувалося в умовах, коли рівень заробітної плати в грошовому обчисленні зростав. У 1958 р. середньомісячна грошова зарплата робітників і службовців України становила 76,7 крб., а в 1980 — 155 крб. Середньомісячна оплата праці в колгоспах України становила в 1965 р. 49,8 крб., а в 1979 р. збільшилася до 108 крб. Однак це досить відчутне зростан­ня грошових доходів не вирішувало проблеми, бо супроводжувалося падінням купівельної спроможності карбованця внаслідок зростання цін на товари, різні послуги.

Все більше і більше товарів повсякденного вжитку попа­дало в розряд дефіцитних. Довгі черги за цими товарами були найхарактернішою рисою побуту радянських людей у 1970—80-х рр.

В італійському, фінському та німецькому одязі чи взутті все життя ходила лише незначна меншість. Для більшості було доступне лише низькоякісне, вітчизняне, а мільйони сільських жителів, окрім кирзових радянських чобіт і фуфайки, мало що бачили.

Складною залишалася житлова проблема, хоча у її розв'язання вкладалися мільярди карбованців. У 1965-1980 рр. в Україні було побудовано 5,6 млн. квартир, 25,2 млн. чоловік одержали житло. В республіці з'явилися нові міста: Вільногорськ, Нововолинськ, Світловодськ, Енергодар, Червоноград та інші.

Уже наприкінці 1970-х років у деяких місцевостях України рівень смертності перевищував народжуваність. Почалася так звана депопуляція. Започаткована вона була на Чернігівщині і поступово поширилася на всю Україну. Це вкрай нетипове, виключне для мирного часу, явище свідчило про надзвичайно глибоку кризу в суспільстві, наростання неблагополуччя у всіх його сферах.

Рада Міністрів і ЦК компартії мали спеціальні великі господарства, де без застосування мінеральних добрив і гербіцидів вирощувалася городина і фрукти. Ці екологічно чисті продукти реалізовувалися в їдальнях і буфетах вищих партійно-державних установ. Переробкою сільськогосподарської продукції для номенклатурних верхів займалися спеціальні закриті цехи.

Апаратникам Ради Міністрів, іншим керівникам за рахунок так званого резервного фонду видавалися на харчування спеціальні талони і вони мали можливість придбати м'ясо, молоко, картоплю, овочі тощо в спеціальних закритих магазинах за зниженими цінами.

Квартири найвищих керівників обслуговувалися штатними покоївками, що утримувалися державними інстанціями. Домробітниці, покоївки та інша домашня прислуга навіть були об'єднані в спеціальну профспілкову організацію, їх служба зараховувалася в трудовий стаж.

Керівники різних рівнів і члени їх сімей обслуговувалися у недоступних для основної маси населення медичних закладах, обладнаних найсучаснішим устаткуванням, забезпечених необхідними медикаментами, укомплектованих найбільш кваліфікованими спеціалістами.

Керівництво Комуністичної партії, котре постійно нагадувало про свої наміри побудувати справедливе суспільство, насправді створило суспільство соціальної нерівності.