Туберкульоз лімфатичних вузлів

Частіше у дітей і підлітків.

Частіше – бронхіальні, шийні, мезентеріальні лімфовузли.

Л/вузли збільшуються, спаюються в конгломерати – щільні, бугристі.

Потім казеозний розпад, свищі, які довго не загоюються.

Лікування: консервативне. Загальне лікування туберкульозу.

Місцево: пункції вузлів, введення антибіотиків, фізіотерапія.

променистими грибами (актиноміцетами), які проникають в організм через ушкоджену шкіру і слизові.

Частіше шийно-лицевий, легеневий, кишковий.

Утворюються специфічні гранулеми із грануляційної тканини.

В центрі гранулеми навколо друз променистого гриба – нагноєння.

Утворюється каменистої щільності інфільтрат, який поступово розм’як-шується з утворенням фістул.

Виділення свищових ходів незначне, має характер тягучого гною, утри-мує друзи у вигляді щільних крупинок жовтуватого кольору з просяну зернину. Шкіра в ділянці інфільтрату темно-червоного або багрово - синюшного кольору з фіолетовим відтінком.

Захворювання хронічне. Висока температура до 39 ⁰С.

Лікування: імунізація: специфічні актинолізати в/м, препарати йоду, антибіотики, сульфаніламіди, фтивазид, рентгенотерапія.

Хірургічне лікування: розтин абсцесів.

Сифіліс кісток та суглобів

При вторинному сифілісі розвиваються періостити, зокрема уражу-ються кістки черепа, передня поверхня гомілки, груднина, ребра.

При третинному сифілісі розвиваються періостит, остит і остеомієліт. Крім того, вторинний і третинний сифіліс характеризується ураженням суглобів. При вторинному сифілісі виникають моно артрити і поліарт-рити, а при третинному – деструкція всіх тканин суглоба.

Лікування специфічне.

22

Карта орієнтовної основи дій (оод) роботи студентів з літературою

№	Основні завдання	Вказівки	Відповіді
1.	Гострі гнійні захворювання шкіри, судин, суглобів, кісток	Вивчити Скласти ситуаційну задачу на діагностику, надання невідкладної допомоги і лікування з відповіддю
2.	Туберкульоз легень	Повторити Описати клінічні прояви туберкульозу легень

Хірургічна інфекція

Інфекція – (від лат. іnfectio - зараження) – сукупність біологічних процесів, які відбуваються в макроорганізмі під час вторгнення в нього мікроорганізмів.

Хірургічна інфекція – захворювання і патологічні процеси, які спри-чинюють мікроорганізми, характеризуються утворенням вогнищ запалення, специфічними реакціями організму і на певному етапі розвитку потребують хірургічного лікування.

Класифікація хірургічної інфекції (в. І. Стручков, 1983 р.)

І. Гостра хірургічна інфекція:

1. Гостра гнійна інфекція (фурункул, карбункул, гідраденіт, абсцес, флегмона, бешиха, лімфангоїт, тромбофлебіт, остеомієліт, артрит, мастит та інш.)

2. Гостра анаеробна інфекція (газова гангрена, правець).

3. Гостра специфічна інфекція (сибірка сказ, дифтерія ран та ін.).

4. Гостра гнилісна інфекція.

ІІ. Хронічна хірургічна інфекція:

1. Хронічна неспецифічна інфекція (сепсис(.

2. Хронічна специфічна інфекція (туберкульоз, сифіліс, актиномікоз).

За клінічним перебігом розрізняють:

1. Гостру гнійну інфекцію: а) загальну; б) місцеву.

2. Хронічну гнійну інфекцію: а) загальну; б) місцеву.

3

За локалізацією ураження розрізняють:

а) інфекцію шкіри і підшкірної клітковини;

б) інфекцію покривів черепа та його вмісту;

в) інфекцію шиї;

г) інфекцію грудної клітка та органів грудної порожнини;

д) інфекцію очеревини та органів черевної порожнини;

е) інфекцію таза та його органів;

є) інфекцію кісток та суглобів.

За етіологією інфекція може бути:

а) стафілококовою;

б) стрептококовою;

в) пневмококовою;

г) колібацилярною;

д) синьогнійною;

е) змішаною.

Мікроорганізми, які проникли в організм, спричинюють гнійне запалення.

Прояви запалення залежать від анатомічних особливостей, функцій та кровопостачання органа, де розвивається процес. На прояви запалення впливає і загальний стан хворого.