Вступ

Сучасне оновлення змісту медичної освіти вимагає підвищення ефективності навчальної діяльності студентів. У загальній системі підготовки медичних працівників фізіологія є самостійним напрямком, який має свою логіку побудови, своє коло питань, свою методологію. Тому важливо продумати такі форми і методи її організації, які б забезпечили високу пізнавальну активність студентів, дали можливість підвищити їх рівень знань і умінь. Зростаючий розрив між обсягом знань, призначених для вивчення і можливістю їх засвоєння може бути подоланий, головним чином, шляхом розвитку розумових здібностей студентів, формування в них здатності самим регулювати процес засвоєння нових знань і підвищення ефективності навчання. При обмеженні навчального аудиторного часу виникає необхідність навчати студентів самостійно працювати у позааудиторний час. Тому на самостійну позааудиторну роботу студентів спеціальності «Сестринська справа» денної форми навчання виділяється 30 годин, вечірньої форми – 30 годин.

Керівництво і контроль за виконанням студентами самостійної роботи здійснюється викладачем.

Самостійна позааудиторна робота, як і кожен вид навчальної роботи потребує методичного і матеріально-технічного забезпечення.

Згідно кожної теми, що розглядається на практичних заняттях, деякі питання виносяться на самостійне опрацювання. Відповідно до них розроблені методичні рекомендації які допоможуть студентам правильній послідовності і з найменшою затратою часу виконати завдання. У методичних рекомендаціях також вказуються питання чи вправи для самоконтролю у вигляді тестових завдань, вправ, ситуаційних задач.

Тематичний план самостійної роботи студентів

з навчальної дисципліни «Фізіологія»

для студентів спеціальності «Сестринська справа»

І рівня підготовки I курс І семестр

(денна та вечірня форма навчання)

№ з/п	Тема заняття	К-сть год.
1.	Історія розвитку фізіології	2
2.	Саморегуляція функцій в організмі	2
3.	Фізіологія іонних каналів і помп	2
4.	Фізіологія нервових волокон, їх трофічна функція	2
5.	Визначення функціональних показників фізичного розвитку. Антропометрія	2
6.	Інтегративна функція ЦНС	2
7.	Кровопостачання мозку. Поняття про ліквор, гематоенцефалічний бар’єр	2
8.	Електро- та ехоенцефалографія як методи дослідження ЦНС	2
9.	Вікові зміни функцій ЦНС	2
10	Вікові зміни вегетативної нервової системи	2
11	Фізіологія бінокулярного зору та бінаурального слуху	2
12.	Больова чутливість, механізми її забезпечення.	2
13	Пам’ять, механізми пам’яті	2
14	Фізіологія сну	2
15	Вікова фізіологія статевих залоз як ендокринних органів	2
	Всього	30

Тема №1: «Історія розвитку фізіології»

Актуальність: Будь-яке наукове пізнання, в тому числі пізнання життєвих явищ, зокрема фізіологічних процесів, відбувається поетапно: пізнання зовнішніх властивостей явищ та їх змін, встановлення закономірностей у цих зовнішніх властивостях досліджуваних явищ. На цій стадії дослідження знання здобуваються переважно методом спостереження.

Коли наука накопичує достатньо спостережень, настає друга стадія пізнання, виникає питання про причини, які визначають певні властивості, про механізми закономірних процесів, які були встановлені на першому етапі пізнання.

Щоб з’ясувати причину того чи іншого явища, вже не досить тільки спостереження. Потрібний активніший метод дослідження – експеримент. Експеримент є основним методом дослідження у фізіології.

Який же шлях пройшла фізіологія як експериментальна наука?

Мета: ознайомитись з основними етапами розвитку фізіології як експериментальної науки, основними відкриттями різних напрямків фізіології.

Конкретні цілі:

• вміти пояснити роль технічного прогрессу у розвитку фізіології як науки

• знати основні відкриття фізіологічного, загальнобіологічного та неврологічного напрямків фізіології

• вміти назвати основні відкриття у фізіології та імена вчених, що їх зробили;

• знати методи, застосування яких сприяло розвитку фізіології як експеримен-тальної науки.

Питання до підготовки

1. Становлення фізіології як експериментальної науки.

2. Становлення фізіології як самостійної науки у середині ХІХ століття, її подальший розвиток.

3. Українська фізіологічна школа.

Література

Основна

1. Фізіологія. За ред.В.Г.Шевчука.-Вінниця:Нова Книга,2012.-С.16-23.

Додаткова

1. Фізіологія людини .Вовканич Л.С., Бергтраум Д.І.-Л.:ЛДУФК,2011.-Ч.І._С.14-16

Інформаційний матеріал

Виникнення фізіології тісно пов’язане з медициною. Перші відомості про фізіологічні функції людини і тварин зустрічаються ще у античну епоху у працях Гіппократа та Аристотеля. Класик античної медицини Клавдій Гален (130-201 рр.н.е) започаткував розтин (вівісекцію) тварин, завдяки чому довів, що кров рухається не лише по венах, але й по артеріях, з’ясував участь міжреберних м’язів і діафрагми у дихальних рухах.

В ажливим етапом у становленні фізіології прийнято вважати 1628 рік, коли англійський лікар і фізіолог В.Гарвей опублікував свою книгу, у якій довів, що кров рухається від серця по артеріях, а до серця – по венах, і що постійна течія крові зумовлена скороченнями серця. Тому 1628 рік вважають роком, коли виникла фізіологія людини і тварин. Гарвей не знав, як кров переходить з артерій у вени. Це питання розв’язав італійський вчений М.Мальпігі (1628-1694), який відкрив кровоносні капіляри, описав еритроцити крові, альвеолярну будову легень.

У науці ХVII-XVIII ст. переважав описово-анатомічний напрям, але вже тоді робились спроби впровадити у фізіологію методи фізики і хімії. Переломним моментом стало винайдення приладів, за допомогою яких можна було б об’єктивно реєструвати дані експериментальних досліджень. Внаслідок використання специфічних приладів стало можливим проведення експерименту у два етапи: 1) – отримання високоякісних записів; 2) – аналіз отриманих даних (пізніше, не відволікаючись). Крім того, стало можливим одночасне проведення реєстрацій декількох показників.

З позицій механіки Р.Декарт описав у 1644 р. рефлекторний акт, хоча термін «рефлекс» запропонувавпізщніше Г.Прохазка. У 1738 р. англійський вчений С.Гейлс визначив величину кров’яного тиску у коня, започаткувавши дослідження гемодинаміки.

З 1738 р. фізіологію як самостійну дисципліну почали читати в Санкт-Петербурзькому університеті. М.В.Ломоносов у цей період сформулював трикомпонентну теорію кольорового зору, дав першу класифікацію смакових відчуттів, сформулював закон збереження речовин і енергії. Наприкінці XVIII ст. італійський вчений Л.Гальвані відкрив біоелектричні явища і разом з К.Маттеучі дослідив процеси збудження.

У XIXст. Відбулось відокремлення фізіології від анатомії та гістології. У цей час Й.Мюллер вивчав рефлекторну діяльність спинного і довгастого мозку, Г.Гельмгольц запропонував резонансну теорію слуху, теорію тетанічних скорочень скелетних м’язів, виміряв тривалість поодинокого скорочення, швидкість поширення нервового імпульсу.

І.М.Сєченов відомий як «батько» російської фізіології. Він створив вчення про гази крові, виявив явища сумації та гальмування у ЦНС, сформулював центрально-нервову теорію втоми та поняття про активний відпочинок. У 1863 році була опублікована його книга «Рефлекси головного мозку», у якій він обґрунтував рефлекторну природу психічної діяльності людини. Видатним учнем І.М.Сєченова був Н.Є.Введенський, який досліджував процеси збудження і гальмування, відкрив явище оптимуму, песимуму подразнення, парабіозу. Продовжувачем праць Н.Є.Введенського був А.А.Ухтомський, який, зокрема, увів у фізіологію поняття «домінанти».

О собливо великий вплив на розвиток фізіології мали праці І.П.Павлова, який створив вчення про вищу нервову діяльність, досліджував серцево-судинну систему та фізіологію травлення. Він впровадив у фізіологію метод хронічного експерименту. Такі методи дослідження лягли в основу синтетичної фізіології, тобто фізіології цілісного організму. У 1904 р. І.П.Павлову за роботи в галузі фізіології травлення була присуджена Нобелівська премія.

На початку ХХ століття значні успіхи були досягнуті у галузі електрофізіології, коли голандському вченому В.Ейнтховену (1903), а потім А.Ф.Самойлову вдалось зареєструвати електричний потенціал серця і стандартизувати умови реєстрації електрокардіограм. В.В.Правдич-Немінський (1912) уперше зареєстрував електричний потенціал головного мозку, тобто є засновником методу електроенцефалографії. Великий вклад внесли Д.А.Орбелі та А.Г.Гінецинський, які довели трофічну функцію симпатичної нервової системи. В напрямку ендокринології значні досягнення мають Б.М.Завадовський, Л.С.Штерн, Г.Н.Кассіль. В фізіології травлення – Б.П.Бабкін, Г.В.Фолдьборт, І.П.Разенков. А.Ходжкін і Е.Хакслі (1952) сформулювали сучасну мембранну теорію біоелектричних потенціалів. Е.Хакслі та Дж.Хенсон (1954) сформулювали теорію скорочення скелетних м’язів.

Значний внесок у фізіологію зробили українські вчені П.Г.Богач (дослідив центральні та периферичні механізми регуляції діяльності органів травлення), М.Ф.Шуба (виявив електричний зв’язок між гладком’язовими клітинами шлунково-кишкового тракту), П.Г.Костюк, О.О.Кришталь та ін..

Загалом у розвитку фізіології сьогодні спостерігається її подальша диференціація і спеціалізація, використання точних кількісних методів дослідження на всіх рівнях організації живого із застосуванням обчислювальної техніки, теорії інформації, автоматичного регулювання. Аналітичний підхід до вивчення життєдіяльності організмів поєднують з синтетичним, який дає можливість з’ясовувати функціональну цілісність організмів, просторово-часову організацію фізіологічнихз процесів, складних актів поведінки людини і тварин.

Завдання № 1. Скласти хронологічну таблицю основних відкриттів фізіології.

№ з/п	Ім’я вченого	Дата створення	Визначні відкриття

.

Завданн 2. Пояснити, яким чином розвиток техніки сприяв формуванню фізіології як експериментальної науки. Навести приклади.

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Завдання 2. Дати відповіді на питання. Розв’язати ситуаційні задачі.

1. Фундаментом експериментальної фізіології стало відкриття замкнутого кола кровообігу, яке зробив:

А. Гален

В. Гальвані

С. Гарвей

D. Гельмгольц

Е. Гольджі

2. За роботи у якій галузі фізіології І.П.Павлов одержав Нобелівьку премію?

А. Дослідження серцево-судинної системи

В. Вчення про умовні рефлекси

С. Вчення про вищу нервову діяльність

D. Дослідження фізіології травлення

Е. Запровадження у фізіологію хронічного експерименту

3. До 80-х років ХІХ ст. фізіологія була аналітичною наукою. Відкриття у той час нових методів дослідження стало основою синтетичної фізіології. Виберіть ознаки, що характеризують фізіологію як синтетичну науку:

А. Фізіологія органів, що синтезують біологічно активні речовини.

В. Фізіологія цілісного організму.

С. Застосовує методи з використанням. синтезованих речовин.

D. Застосовує метод хронічного експерименту.

Е. Наука, що вивчає синтез речовин у організмі.