2. Зображення ‑ види, розрізи, перерізи, виносні елементи (гост 2.305-68)
2.1. Види
Вид ‑ це зображення видимої, зверненої до спостерігача частини предмету або деталі.
Основні види одержують шляхом ортогонального проекціювання предмету на шість внутрішніх граней куба (Рис. 5).
Головний вид aбo вид спереду.
Вид зверху.
Вид зліва.
Вид справа.
Вид знизу.
Вид ззаду.
Рис. 5. Розташування основних видів
Назву основних видів на кресленнях не приводять, якщо вони знаходиться у безпосередньому проекційному зв'язку.
На будівельних кресленнях допускається змінення назви, так замість головний вид ‑ фасад, замість видів зправа aбo зліва ‑ профіль. Крім того, незалежно від взаємного розташування видів, допускається написання назви і позначення виду без вказівки стрілкою напрямку проекціювання, якщо воно визначається назвою або позначенням виду.
Додаткові види ‑ утворюють шляхом проекціювання частини предмету на площини проекцій, які не паралельні жодній з шести граней кубу (Рис. 6). На кресленні додаткового виду напрямок погляду позначається стрілкою і літерою. Зображення додаткового виду супроводжується надписом "А" та знаком «повернуто» (Рис. 6).
Місцевий вид - зображення окремої, обмеженої ділянки предмету (Рис.6). Позначення місцевого виду на кресленні аналогічно позначенню додаткового виду.
Рис. 6. Додатковий вид Рис. 7. Місцевий вид
2.2. Розрізи
Розрізом називається, зображення предмету уявно розсіченого однією чи декількома площинами. У розрізі зображується те, що потрапило у січну площину і те, що за нею видиме.
В залежності від положення січної площини розрізи ділять на:
1) горизонтальні (січна площина паралельна до горизонтальної площини про-екцій);
2) вертикальні (січна площина перпендикулярна до горизонтальної площини проекцій), вертикальні в свою чергу діляться на фронтальні (січна площина паралельна до фронтальної площини проекцій) і профільні (січна площина паралельна до профільної площини проекцій);
3) похилі (січна площина не паралельна до жодної із основних площин проекцій).
В залежності від кількості січних площин:
1) прості – при одній січній площині;
2) складні ‑ при двох та більше січних площин.
У свою чергу складні розрізи бувають ступеневими, якщо січні площини розташовані паралельно між собою (Рис. 8) і ламаними, якщо вони перетинаються (Рис. 9).
Рис. 8. Ступеневий розріз Рис.9. Ламаний розріз
Крім цього розрізняють продовжні розрізи – січна площина розташована уздовж горизонтальної вісі предмету, aбo поперечні – січна площина перпендикулярна цій же вісі.
На кресленні положення січної площини позначають потовщеною розімкнутою лінією. Стрілками вказують напрямок проекціювання. Крім того, розріз позначають великими літерами: «А-А».
Якщо січна площина співпадає з віссю симетрії предмету і відповідні зображення знаходяться у проекційному зв'язку – січна площина та надпис не приводяться.
Для зображення окремої, вузько обмеженої частини предмету – використовують місцевий розріз (Рис. 10).
Місцевий розріз виділяють на зображенні суцільною тонкою хвилястою лінією.
При побудові розрізів симетричних деталей допускається суміщення виду і розрізу на одному зображенні. При цьому розріз розташовують зправа від вісі z і знизу від вісі x (Рис. 11. а, б).
Рис. 10. Місцевий розріз Рис. 11. (а; б) Поєднання половини виду з половиною розрізу