Кореляція розрізів свердловин і побудова зведеного (типового або нормального) розрізу родовища

МЕТА І ЗАВДАННЯ РОБОТИ

Метою роботи є отримання студентами практичних навичок проведення кореляції розрізів свердловин та побудови зведеного (типового, нормального) розрізу родовища.

Завданням роботи є складання схеми кореляції розрізів свердловин за виданим завданням та побудова зведеного (типового, нормального) розрізу родовища.

Основні ТЕОРЕТИЧНі положення

За результатами проведеного комплексу геолого-геофізичних досліджень складаються розрізи пробурених свердловин. У них відображають послідовність залягання гірських порід, які відрізняються між собою часом утворення, літологічним складом, колекторськими та іншими властивостями.

У міру накопичення даних при подальшому розбурюванні площі чи родовища проводиться більш детальна розбивка розрізів свердловин на окремі свити, пачки, горизонти та пласти.

При вивченні геологічної будови, підрахунку запасів, проектуванні та аналізі розробки родовища необхідно знати, як змінюються по площі і розрізу окремі стратиграфічні одиниці та продуктивні пласти. Для цього проводять кореляцію або співставлення розрізів пробурених свердловин, суть якої полягає в прослідковуванні по площі однойменних свит, горизонтів і пластів, виясненні їх витриманості, умов залягання, постійності складу, товщини та ін.

Кореляцію розрізів свердловин можна проводити за різними ознаками: біостратиграфічними (макро- або мікрофації і флора), хроностратиграфічними (вміст акцесорних мінералів, форма зерен, забарвлення, характерні включення у породі та ін.), літогенетичними (склад порід, ємнісно-фільтраційні властивості порід та ін.).

На родовищах, що розробляються, основну інформацію про продуктивний розріз отримують за комплексом геофізичних досліджень в свердловинах (ГДС), тому при кореляції ці дані беруться за основу і доповнюються даними відбору і дослідження керну, випробування свердловин та ін.

Виділяють три види кореляції: регіональну, загальну та детальну (зональну). Під регіональною кореляцією розуміють співставлення розрізів свердловин, пробурених в межах декількох площ або цілого регіону; під загальною – співставлення розрізів свердловин, пробурених у межах однієї якої-небудь площі або родовища; під детальною – (або зональною, за термінологією М.А. Жданова) – співставлення між собою частин розрізів свердловин, які належать до продуктивної товщі або окремого продуктивного пласта.

Для проведення будь-якого виду кореляції необхідно насамперед виділити в розрізах свердловин опорні (маркуючі) горизонти або репери.

Р е п е р о м називають витриманий за площею і за товщиною пласт, який за промислово-геофізичними характеристиками або іншими ознаками різко відрізняється від вище і нижче залягаючих порід.

Підсумковим документом кореляції розрізів свердловин є кореляційна схема, яку будують в масштабах 1:200, 1:500, 1:1000 та 1:2000 (рис. 3.1).

За результатами кореляції складають зведений (нормальний або типовий) розріз родовища, де відображено середній розріз, що характерний для більшості свердловин (рис. 3.2). При нормальній тектонічній будові складають один розріз, при блоковій – декілька. Нормальний розріз складають при проведенні пошуково-розвідувальних робіт, типовий – при масовому розбурюванні родовища видобувними, нагнітальними і іншими свердловинами. На нормальному розрізі показують істинні товщини, на типовому вертикальні (рис. 3.3). Перерахунок вертикальної товщини пласта на істинну проводиться за рівнянням:

h_n = h_b Ч cosa, (3.1)

де h_n – істинна (нормальна) товщина пласта, м;

h_b – вертикальна товщина пласта, м;

a – кут падіння пласта.

Для складання нормального (або типового) розрізу родовища слід ретельно проаналізувати розрізи всіх пробурених свердловин, виділити спочатку пласти-репери, а потім основні пласти і пропластки, які в них містяться; визначити товщину кожного із них і на їх основі скласти середній нормальний (або типовий) розріз.

ПОРЯДОК ПОБУДОВИ

Побудова зведеного розрізу родовища проводиться в наступній послідовності:

1 На аркуші паперу проводять горизонтальну лінію - лінію с п і в с т а в л е н н я. Перпендикулярно до неї викреслюють колонки свердловин. Останню колонку (праворуч) викреслюють для середнього розрізу.

2 По лінії співставлення проводять покрівлю (або підошву) пласта-репера в кожній свердловині, а потім послідовно викреслюють умовними позначеннями кожен виділений в свердловині пласт і прошарки, відкладаючи їх