Тема: Основні політико-ідеологічні доктрини сучасності. План лекції:

1. Сутність і класифікація політико-ідеологічних доктрин сучасності .

2. Лібералізм і неолібералізм: сутність, зміст.

3. Консерватизм і неоконсерватизм: сутність, зміст.

4. Стан і перспективи розвитку соціал-демократичного і комуніс­тичного рухів.

Література:

1. Піча В.М., Левківський К.М., Хома Н.М., Політологія, Київ «Каравела» Львів «Новий світ - 2000», 2010. Навчальний посібник.

2. Піча В.М., Хома Н.М., Політологія, навчальний посібник. Затверджено МОН України, Київ «Каравела» Львів «Новий світ - 2000», 2002.

3. Політологічний енциклопедичний словник за редакцією Ю.С. Шемшученка, В.Д. Бабкіна. Упорядники В.П. Горбатенко, А.Г. Саприкін, Київ, Видавництво «Гнеза», 1997.

4. Політологія за науковою редакцією Антоніни Колодій, Київ, Ельга Ніка-Центр, 2003.

Зміст лекції:

1. Сутність і класифікація політико-ідеологічних доктрин сучасності .

Термін «рух» вживається для характеристики суспільно-політичних процесів у вузькому і широкому значенні. В першому випадку йде мова про один із видів громадських об'єднань - масові громадські рухи. їм властива відсутність чіткої організаційної будови , зокрема фіксованого членства. Широке розуміння терміну «рух» охоплює усі види і форми громадських об'єднань, а також державні структури, офіційну державну політику певного політико-ідеологічного спрямування.

Замість поняття «суспільно-політичний рух», або «політичний рух», часто використовується поняття «політична течія», цим підкреслюється, що мова йде про певний напрям у політичному процесі. Та, оскільки, окремі спрямування е в кожному суспільно-політичному русі, термін «течія» доцільніше вживати для аналізу внутрішніх процесів у тому чи іншому русі. Суспільно-політичні рухи формуються двома основними шляхами. Перший пов'язаний з виникненням нових ідей, концепцій, ідеологій. Ідеї оволодівають масами, формуються групи прихильників політико-ідеологічних концепцій - клуби, організації, партії, партії при­ходять до влади. Початком другого шляху є стихійні форми економіч­ного, політичного, духовного протесту мас. Вимоги народу згодом тео­ретично обґрунтовуються, набирають характеру свідомого й організова­ного руху.

Суспільно-політичні рухи, можуть мати локальний, регіональний характер, бути загальнонаціональними, а також набувати міжнародного світового поширення. Дана тема присвячується аналізу основних світо­вих суспільно-політичних рухів.

Для всебічної характеристики певного політичного руху необхідно проаналізувати його ідеологічну і соціальну базу, організаційні форми, статути і програми відповідних партій, громадських організацій і рухів, їх політику, діяльність держави чи її органів, очолюваних представни­ками руху.

Для класифікації світових суспільно-політичних рухів сучасності використовують різні критерії: тип суспільства, за який ведеться полі­тична боротьба (ліберальний, християнсько-демократичний, соціал-демократичний, комуністичні рухи); форма державного правління й уст­рою (монархісти, республіканці, федералісти, конфедерате ™, анархісти); політична свобода особи і нації (демократичний, ліберально-демократичний, національно-визвольний рухи, рух за права людини); розв'язання глобальних проблем сучасності (екологічний, ан­тивоєнний та інші); методи політичної боротьби (реформістський, рево­люційний, екстреміський рухи); соціальна база руху (буржуазний, дрібнобуржуазний, робітничий, селянський, жіночий, молодіжний, сту­дентський рухи).

Англійський соціолог Е.Гіденс виділяє чотири типи суспільно політичних рухів.

Перший тип - трансформативні рухи, які направлені на ради­кальні зміни в суспільстві, частиною яких вони є. Ці зміни глибокі, всеохоплюючі і часто насильницькі.

Другий тип - реформативні рухи. Вони більш обмежені в праг­неннях, пов'язані з певними перетвореннями в суспільстві і спрямовані на зміну лише деяких сторін існуючого суспільного порядку.

Третій тип — рухи порятунку, що ставлять за мету звільнити людей від таких життєвих шляхів, які вважаються як гріховні, непра­вильні (наприклад, клерикальні рухи, різноманітні релігійні течії).

Четвертий тип - альтернативні рухи, спрямовані на досягнення часткових індивідуальних змін, зосереджені на усуненні якихось спе­цифічних, негативних рис людей.

Ідеологічні цінності, покладені в основу того чи іншого суспільно-політичного руху, служать основою ідеології і програмних настанов в діяльності політичних партій, об'єднань (наприклад політична ідеологія лібералізму є основою в діяльності ліберальних партій).