- •1.Філософія,її предмет та роль у суспільстві.
- •2. Світогляд,його сутність та структура.
- •3. Історичні типи світогляду.
- •4. Структура і функції філософії.
- •5. Філософія древнього світу та її особливості.
- •6. Антична філософія та етапи її розвитку.
- •7. Філософія Платона – засновника об’єктивного ідеалізму.
- •8. Філософія Сократа та її значення.
- •9.Аристотель і його місце в філософії.
- •10. Атомістичний матеріалізм( Демокрит, Епіку, Лукрецій,Кар).
- •11. Філософія еллінізму (епікуреїзм, стоїцизм та скептицизм).
- •12. Філософія середньовіччя (схоластика: номіналізм і реалізм).
- •13. Філософія епохи Відродження та її особливості.
- •14.Філософська революція Нового часу.
- •15.Емпіризм. Ф.Бнкон, т. Гоббс.
- •16. Раціоналізм. К. Лейбніц, б. Спіноза, р. Декарт.
- •17. Класична німецька філософія та її рол в історії філософії і культури.
- •18. Філософія і. Канта.
- •19. Філософія г. Гегеля.
- •20. Філософія л. Фейєрбаха.
- •21. Філософія епохи Просвітництва (ф. Вольтер, ж-ж. Руссо, ш. Монтексье).
- •22. Сутність філософії марксизма.
- •23. Сучасна західна філософія: загальна характеристика.
- •24. Ірраціоналізм як основна тенденція розвитку західної філософії другої половини 19 – 20 ст..
- •25. Філософія г.Сковороди.
- •26. Розвиток філософії в Україні в 19 – 20 ст..
- •27. В.І.Вернадський і створення наукової картини світу.
- •28. Розвито філософії в Росії ( кінець 19 -20ст.) загальна характеристика.
- •29.Поняття бяття та його структура.
- •30.Проблема субстанції. Матерія і дух.
- •31.Матерія та її атрибути(рух, прості, час).
- •32.Рух як спосіб існування матерії.Форми руху.
- •33.Буття людини,його основні форми.
- •34.Поняття діалектики, та її історичні форми.
- •35.Закони діалектики:загальна характеристика.
- •36.Діалектика як метод і практична дія.
- •37.Категорії одиничного та загального.
- •38.Категорії причини та наслідку.
- •39.Категорії змісту і форми.
- •40.Категорії сутності і явища.
- •41.Категорії можливості і дійсності.
- •42.Категорії необхідності і випадковості.
- •43.Принципи системності та його світоглядне і методологічне значення.
- •44.Принципи детермінізма.
- •45.Природа і суспільство,їх діалектичний зв'язок єдність іпротиріччя.
45.Природа і суспільство,їх діалектичний зв'язок єдність іпротиріччя.
Проблема "природа і суспільство" по-різному вирішується різними філософськими течіями. Наприклад, об'єктивні ідеалісти ігнорують зв'язок суспільства з природою, розглядаючи історію людства не як розвиток матеріального виробництва на землі, а як розвиток світового розуму, абсолютної ідеї. Суб'єктивні ідеалісти саму природу вважають комплексами людських відчуттів. Представники натуралістичного напряму в соціології (географічний детермінізм) вважають, що джерело розвитку суспільства перебуває за його межами. Одні з них стверджували, що доля народів і держав зумовлені кліматом (Ш. Мон-теск'є), інші перебільшували значення річок і морів, абсолютизували вплив інших природних факторів на суспільний прогрес (Г. Бокль). Матеріалісти усіх часів визнавали природу джерелом, з якого вийшли людина, суспільство. З точки зору діалектико-ма-теріалістичного світорозуміння людина пов'язана з природою (географічним середовищем) як соціальний суб'єкт, як суспільство, яке є продуктом взаємодії людей. З кількісного боку суспільство визначається його чисельністю, а з якісного — характером стосунків між людьми. Суспільство — це сукупність людей, пов'язаних стійкими зв'язками.Природа (географічне середовище) і суспільство утворюють діалектичну єдність. Вона полягає в тому, що соціальна форма руху матерії є вищою формою руху, яка (як і інші) підпорядковується дії законів діалектики.У системі "суспільство — природа" кожна із сторін впливає одна на одну. Але ця взаємодія не однозначна. Більш рухомим, активним елементом цієї системи виступає суспільство.Розглянемо процес взаємодії суспільства і природи з діалекти-ко-матеріалістичноїточки зору. Природає колискою, середовищем життєдіяльності людини, єдиним джерелом, звідки вона черпає все необхідне для свого існування.На початковій стадії розвитку суспільство привласнювало готові продукти природи (плоди рослин, результати полювання на тварин та ін.). В подальшому воно навчилося перетворювати природу й використовувати родючість землі, вугілля, нафту, метали як засоби праці.Природні умови можуть прискорювати або уповільнювати розвиток суспільства, впливаючи на його продуктивні сили, їх розміщення, розселення людей, на форми трудової діяльності, зумовлюючи певні цикли в житті людини (зміна дня й ночі, пори року). Але вони можуть впливати на людей і негативно, інколи знищувати плоди цивілізації (землетруси, повені, засухи та ін.).Проте в системі "природа — суспільство" вирішальним фактором є суспільство.Результати впливу людини на природу на сучасному етапі розвитку проявляються в наслідках науково-технічної революції (НТР), сутністю якої є революційний стрибок у розвитку продуктивних сил суспільства. НТР — це революція в науці та її техніко-технологічних застосуваннях: в енергетиці (перехід від традиційних джерел енергії до використання атомної), в матеріалах (створення штучних, синтетичних матеріалів), в технології (автоматизація, комп'ютеризація, роботизація і таке ін.).Все це ускладнює екологічну ситуацію на земній кулі.
