28. Розвито філософії в Росії ( кінець 19 -20ст.) загальна характеристика.

Російська філософія – порівняно пізніше утворення нашої національної культури, хоча передумови її далеко ідуть в глиб національної (ширше – слов’янської) історії. Однак передумови (до них ми віднесемо насамперед історичну свідомість і самосвідомість народу) ще не саме явище, вони лише підготовляють народження і розвиток його. Саме ж явище починається зі знаходження форми, адекватної своєму змісту. Російська філософія – це філософія попередження. Її лейтмотив – мора-льне вето на будь-який “прогрес”, будь-який соціальний проект, якщо вони розраховані на примус, насильство над особистістю. Провісне Слово великих гуманістів XIX сторіччя було звернено до нашому, XX ст. Але щоб бути зрозумілої і почутої нащадками, істина цього ясного і мудрого Слова повинна була бути доведена багатомільйонному народу “від противного”: повинні були пролитися не краплі, а ріки безневинної крові, долго не просихати моря сирітських і овдовілих сліз, повинні були звалити споруджені на хиткому піску відверненого умогляду штучні, антилюдські конструкції-монстри, розсіятися і відринути з людських душ помилкові, згубні фетиші і спокуси.

29.Поняття бяття та його структура.

Проблема буття — одна з перших проблем, які намагалась розв'язати філософія. Поняття «буття» дуже часто фігурує в нашій мові. Бо кожне речення можна, як це і робить логіка, звести до форми S є (не є) Р. Деякі речення, наприклад, «Троянда є червона», «Василь не є мільйонер» безпосередньо відповідають цій формі, інші, скажімо, «Дерево росте біля будинку» можна звести до неї («Дерево є таким, що росте біля будинку»). Зв'язка «є» означає «має буття». На цій підставі можна зробити висновок: все, про що ми ведемо мову, ми підводимо під буття або небуття, надаємо йому статус буття чи небуття. Філософія, на відміну від буденної свідомості, порушує проблему буття свідомо, намагається з'ясувати смисл, який людська культура вкладає в це поняття. Вчення про буття називається онтологією (грец. on, ontos — суще і logos — поняття, розум). Термін вживається у філософії з XVII ст., хоч сама проблема буття розглядалась з часів Парменіда. У різних філософських системах поняття «буття» набувало різного значення і визначалось через відношення його до таких понять, як «небуття (ніщо)» і «суще». Ніщо — це заперечення буття. Класична філософія визначала буття через протиставлення небуттю. В сучасній філософії, зокрема в екзистенціалізмі, буття визначають через суще. Під сущим філософи розуміють «оформлене», «обмежене», «визначене» буття, все те, що можна помислити в предметній формі. Річ, людина, атом, вітер, почуття, поняття — це суще, яке може мати буття або небуття. Виходячи з цих засад, можна розглянути існуючі концепції буття. Якщо під сущим розуміють тільки матеріальні речі (атом, камінь, рослина, тварина, людина, тощо), тобто світ розглядають як сукупність матеріальних речей і буття приписують тільки такому сущому, то в такому разі буття стає тотожним матеріальності. Бути — значить бути матеріальним. Єдність світу в його матеріальності, стверджував Ф. Енгельс, існує тільки матерія (Ленін). Звідси висновок, що нематеріальне суще (ідеї, духовні цінності тощо) мають несправжнє, меншовартісне буття