Виклад – висвітлення основних положень доповіді (промови, повідомлення). Традиційна форма – поділ загального тексту на кілька взаємопов’язаних змістових частин. Усі питання слід висвітлювати збалансовано, однак не обов’язково приділяти кожному з них однакову кількість часу. Промовець може розвивати окремі думки по-різному: п

Причини, що викликають посмішку:

1. Вишуканість мовлення, що не відповідає темі.

2. Граціозність вираження думки, не адекватна ситуації.

3. Пікантність.

4. Дотепність.

5. Добродушне кепкування.

Квінтиліан

ояснювати, описувати, розповідати, доводити.

Найцікавішою формою викладу вважається розповідь про події, учасниками яких були люди, адже кожного з нас цікавить те, що відбувається з живими істотами.

Виклад може оживити ліричний відступ – коротка кумедна історія чи навіть анекдот, які треба вміло поєднати із загальним змістом виступу. Існує чимало інших засобів, які допоможуть пожвавити виступ: порівняння, прислів’я та приказки, цитати, приклади з життя та ін.

Увагу слухачів можна привернути запитаннями, на які поступово відповідає сам лектор. Запитання – одна з найзручніших форм активізації уваги.

Кінцівка – це повідомлення про закінчення виступу. Вона має зв’язок із початком. Складається закінчення з двох частин: узагальнення головних думок; підсумки, акцентування поставлених цілей, заклик до виконання певних дій. Закінчення хорошого виступу «сховане» вже у вступі. Як твердить Д. Карнегі, не можна закінчувати виступ словами: «Оце, напевне, і все, що я повинен сказати стосовно цієї проблеми. Тому я, мабуть, на цьому закінчу».

Тип закінчення виступу залежить від теми й аудиторії. Це може бути резюме головних питань; заклик до дії; поетичне закінчення; цитування тощо.

Про наближення закінчення виступу слухачів можна попередити – це дещо загострить їхню увагу, вони захочуть послухати узагальнення, підсумки. Після цього слід закінчити виступ протягом 2–3 хв. Закінчення визначає, що саме слухачі запам’ятають, візьмуть для себе з вашого виступу.

Важливо пом’ятати і про розподіл часу на окремі частини виступу. Психологи рекомендують приблизно 10–12 % загального часу присвячувати вступові, 4–5 % – закінченню, решту часу – основній частині.

Готуючи остаточний варіант виступу слід звернути увагу на такі питання:

– Чи сприятиме форма виступу встановленню контакту зі слухачами?

– Чи приверне їхню увагу початок виступу?

– Ви довели до відома слухачів поділ теми на окремі питання?

– Чи об’єднано абзаци й думки переходами, які допомагають слухачам краще орієнтуватися в матеріалі виступу?

– Чи супроводжуються основні думки й положення аргументами, прикладами, порівняннями тощо?

– Можливо, варто замінити абстрактні поняття конкретними, а загальні вирази вужчими термінами?

– Чи узагальнено наприкінці виступу основні думки й положення, є підсумки цих думок?

– Чи виразно сформульовано прикінцеві речення виступу? Чи відповідають вони його спрямованості?

Після того як ви підготували чорновий варіант виступу, зредагуйте його, вилучіть усе зайве. Після повної підготовки тексту або записів промови відкладіть їх на кілька днів. Коли згодом їх читатимете, то сприйміть із позиції слухачів. Вилучайте другорядні думки, але не приклади, порівняння. Не пееробтяжуйте слухачів значною кількістю інформації, зосередьте увагу на кількох головних питаннях, доведіть і проілюструйте їх.

Виголошуючи попередньо підготовлений текст, промовець враховує ситуацію, обставини, умови спілкування, пристосовуючись до яких, може дещо модифікувати текст, вносити в нього багато усномовних елементів, вдаватися до повторів. Після виступу доповідач може відповісти на запитання, дати додаткові пояснення, звичайно, подякувати за увагу.

Одна з форм комунікативної діяльності – презентація – персональне або опосередковане через засоби масової інформації представлення чогось нового – проектів, програм, товарів – з метою переконати слухачів та спонукати їх до певних дій. Це жанр публічного виступу, який спрямований на передачу групі осіб різної інформації. Сьогодні презентації є невід’ємною складовою ділових відносин, засобом переконання. Щодня відбуваються презентації нових компаній, товарів, передвиборних платформ, концепцій розвитку, соціальних і культурних програм, ін.

Часто нам необхідно подати інформацію у вигляді зручному для слухачів і такому, що відповідає певним естетичним нормам. Наприклад, за порівняно короткий час (25−30 хвилин) викласти проблему, пояснити складну теорему, переконати скептично налаштованих слухачів зробити певні інвестиції тощо.

Презентація – це комунікативний процес, тобто передача інформації певній аудиторії з певною метою і в певній формі. Це випробуваний засіб привернути увагу, переконати чи навчити аудиторію. Головне правило презентації – довести слухачеві, як за допомогою предмету презентації він може поліпшити своє життя. Надзвичайно важливо вміти обґрунтувати, що ваша ідея гідна підтримки.

Дослідники Мінесотського університету США стверджують: якщо ви проводите презентацію з використанням демонстраційних засобів, то ймовірність переконати аудиторію зростає на 43%.

Заздалегідь підготовлений демонстраційний матеріал дозволяє:

– викласти тему швидше (вам не доведеться витрачати час, виписуючи слова і числа, малюючи картинки);

– підтримувати зоровий контакт з аудиторією;

– справити враження більш підготовленого, бути впевненим.

Техніка підготовки презентацій передбачає певні універсальні загальноприйняті норми та правила, дотримання яких допоможе подати будь-яку ідею у найпривабливішій формі.