Подовження та подвоєння приголосних

В українській мові подовжуються приголосні д, т, з, с, ц, л, н, ж, ч, ш.

Подовження приголосних виникає внаслідок уподібнення наступного [й] до попереднього м’якого приголосного: стаття (статьйа), суддя (судьйа) і под.

Подовження відбувається у деяких іменниках І відміни (рілля, суддя); іменниках середнього роду ІІ відміни (життя, волосся, колося); в О. в. іменників ІІІ відміни, основа яких закінчується одним приголосним (крім губних та р): миттю, тінню, але кров’ю, матір’ю.

Також приголосні подовжуються в особових формах дієслова лити (ллю, ллєш, ллє, ллють), а також у словах бовван, лляний, овва, ссати та похідних бовваніти, ссавець тощо.

Подвоєння – це збіг однакових приголосних межі морфем:

– префікса й кореня або на межі двох префіксів: піддати, оббити, беззбройний, возз’єднання;

– кореня і суфікса: денний, баштанник;

– на межі основ складного слова: юннат, військкомат.

Подвоєння відбувається у прикметниках із наголошеними суфіксами -енн-, -анн-: несказа́нний, незнище́нний і под. (але неска́заний, незни́щений); у дієслівних формах минулого часу на -ся, якщо дієслівна форма мала кінцевий с: розрісся, пасся, піднісся.

В іншомовних словах – загальних назвах – приголосні не подовжуються: піца, програма, ефект, пано, шасі, хобі, шосе, бароко, лібрето, стакато та ін.

ВИНЯТКИ:

аннали (літописи у старод. Єгипті)

білль (проект закону)

бонна

брутто (вага товару разом з тарою)

булла (папська грамота)

ванна

вілла

дурра (вид сорго)

мадонна

манна (лишайник степів)

мирра (ароматична смола)

мотто (влучний вислів)

мулла (служитель релігійного культу в мусульман)

нетто

панна

пенні (англійська монета)

примадонна

тонна

В іншомовних словах – власних назвах (та похідних словах) – приголосні подовжуються: Ассирія, Брюссель, Міссісіпі, Марокко (марокканський), Оттава, Аполлон, Будда (буддійський), Теккерей, Таллінн (талліннець), Голландія (голландець, голландський), Кассандра та ін.

Правопис складних слів

ПИШУТЬСЯ РАЗОМ:
складноскорочені слова	музучилище, соцстрах, ощадкаса
слова з першими частинами авіа-, авто-, агро-, архео-, архі-, біо-, боє-, взаємо-, вело-, вогне-, водо-, газо-,гео-, гідро-, екстра-, кіно-, космо-, макро-, мета-, мікро-, мілі-, моно-, псевдо-, супер-, фото-, фоно- і под.	авіаконструктор, автобіографія, водолікувальний, газопостачання, суперприз, мілілітр, кінозал, мікроклімат, макроекономіка, метафізика, псевдонауковий, фотосалон
слова, утворені від підрядних словосполучень	західноукраїнський (Західна Україна), білосніжний
іменник + дієслівна частина	волелюбний, гайкорізний
з першою частиною – числівником	триколісний, чотириповерховий
числівники з останнім компонентом -десятий, -сотий, -тисячний, -мільйонний	п’ятдесчятимільйонний, кількатисячний
ПИШУТЬСЯ ЧЕРЕЗ ДЕФІС:
слова з першими частинами блок-, вакуум-, віце-, генерал-, диско-, екс-, експрес-, компакт-, максі-, міні-, прем’єр-, соціал-, рок-, яхт- і под.	віце-президент, генерал-лейтенант, екс-чемпіон, експрес-лабораторія, компакт-диск, максі-мода, міні-футбол, соціал-демократ
складні слова, утворені від сурядних сполучень слів (можна з’єднати сурядним сполучником)	історико-культурний, м’ясо-молочний, темно-сірий (але жовтогарячий, червоногарячий)
повторення того ж слова чи з тим же коренем	ходив-ходив, ледве-ледве, синій-синій, сама-самісінька, сила-силенна
поєднання синонімічних або антонімічних слів	без кінця-краю, вряди-годи, видимо-невидимо, купівля-продаж
прикладки, у яких вужче (видове) поняття передує ширшому, родовому	Дніпро-ріка, дівчина-красуня, хлопець-богатир
ПИШУТЬСЯ ОКРЕМО:
прикладки, у яких ширше (родове) поняття передує вужчому, видовому		річка Дніпро, красуня дівчина, богатир хлопець
якщо перша частина складного слова – прислівник, утворений від відносного прикметника		абсолютно сухий, суспільно корисний

Правопис складних прислівників

ПИШУТЬСЯ РАЗОМ:
прийменник + прикметник	завидна, дочиста, але в основному, в цілому, в головному
прийменник + прислівник	віднині, забагато, але від сьогодні, до завтра, на потім, на ура
прийменник + числівник	втроє, надвоє, але по одному, по троє
прийменник + займенник	внічию, навіщо, почім, але до чого, за віщо на ніщо
кілька прийменників + будь-яка частина мови	завширшки, наосліп, знадвору
кілька основ + прийменник	споконвіку, натщесерце, горілиць, але на віки вічні, з усіх усюд, у стократ, тим часом, все одно, все рівно
ПИШУТЬСЯ ЧЕРЕЗ ДЕФІС:
по + прикметник, займенник, порядковий числівник		по-нашому, по-німецьки, по-перше
повторення однакових слів, синонімів чи антонімів		сяк-так, часто-густо

Слід розрізняти прислівники і сполучення прийменника з іменником: надворі лютує вітер – на дворі лежать дрова, зробив по-своєму – по своєму обличчі, забагато набрав – за багато років написав тощо.

Досконале знання сучасної літературної мови насамперед передбачає знання граматичних норм. Тому слід звернути увагу на порушення, які виникають найчастіше.

Наприклад, уживаючи іменники, слід зважати на відмінкові форми.

Називний відмінок

Якщо іменники й пов’язані з ними прикметники означають постійну властивість, то вживається називний відмінок: Мій батько був лікар. Коли є протиставлення, вживається орудний відмінок: Спочатку Петро був першим учнем, а потім став мало не останнім (йдеться про тимчасову властивість).

Родовий відмінок

На відміну від російської мови, в українській іменник-додаток часто вживається у родовому, а не в знахідному відмінку. Тому нормативними є сполуки: писати (читати) листа; пришити ґудзика, купити хліба тощо.

Інколи на позначення належності певної речі комусь ми уживаємо родовий відмінок: тут була хата Франка; треба берегти гнізда птахів. А слід казати: тут була Франкова хата; треба берегти пташині гнізда. Родовий відмінок належності вживається в офіційно-діловому стилі (наприклад, майно Ковальця) або якщо після іменника-підмета є кілька прізвищ зі значенням належності (наприклад, прозвучали твори Шевченка, Франка, Лесі Українки) чи коли присвійний прикметник важко вимовляти (повісті Квітки-Основ’яненка (Квітчині-Основ’яненкові).

На відміну від російської, в українській мові для означення часу вживається родовий відмінок іменників: того дня – в тот день, цього літа – в это лето. Тому слід правильно того дня нічого не сталося, а не у той день…; народився 1990 року, а не в 1990 році.

Давальний і кличний відмінок

Особливістю української мови є вживання у давальному відмінку іменників чоловічого роду другої відміни закінчення -ові, -еві (-єві): козакові, учителеві, Андрієві тощо.

Є й паралельне закінчення давального відмінка -у (-ю), яке слід уживати, якщо в реченні є два іменники чоловічого роду, з яких один уже має закінчення -ові, -еві (-єві): Передай листа товаришеві Михайленку.

Наявність паралельних закінчень призводить інколи до надуживання закінченнями -у, -ю замість основних -ові, -еві (-єві): Наприклад, у власній назві Андрію Миколайовичу Біласу закінчення вжито недоречно. Оскільки форма Андрію Миколайовичу – це кличний відмінок (Андрію Миколайовичу!).

Рід деяких іменників

Іменники біль, дріб, накип, насип, парасоль, Сибір, степ, тюль в українській мові – чоловічого роду другої відміни, а в російській – жіночого роду третьої відміни (головная, зубная боль). Український іменник путь – жіночого роду.

Коли іменник біль означає білі нитки (є відповідником російському бель), він жіночого роду.

Деякі іменники в літературній мові належать до одного роду, а в розмовній, діалектній – до другого або ж форми обох родів є нормативними: абрикос і абрикоса, зал і зала, жираф і жирафа, клавіш і клавіша. Іменник фальш чоловічого роду чергується з формою жіночого роду.

Під час уживання прикметників помилки виникають у формах порівняння. Наприклад, складена форма вищого ступеня прикметників твориться додаванням до звичайного ступеня слів більш або менш (вищий ступінь), найбільш, найменш (найвищий): витриманий – більш витриманий, найбільш витриманий, а не більш витриманіший.

Вищий ступінь порівняння уживається з прийменниками від, за, над, проти або сполучниками як, ніж: цей твір кращий за ті, які ви читали; цей твір кращий, ніж той, (як той), який (що) ви читали. Помилковим є вираз: цей твір краще того, який ви читали.

Прикметники багатий, хворий, гарний, поганий, високий, бистрий уживаються з прийменником на та іменником у знахідному відмінку: висока на зріст, гарна на вроду. Прикметники заздрісний (завидющий), ласий поєднуються з прийменником на та іменником у знахідному відмінку (заздрісний на чуже, ласий на цукерки) або з прийменником до й родовим відмінком іменника (ласий до цукерок).

Прикметник свідомий уживається в реченні з іменником у родовому відмінку: свідомий такого покликання.

Особливості уживання займенників

Особовий займенник я в знахідному відмінку з прийменником про може мати два значення. Наприклад, вони говорили про мене (про мою особу) або ж про мене, що вони там говорять (мені байдуже).

Для назви суб’єкта дії в реченні уживається називний відмінок, а не орудний, як у російській мові. Тому правильно не головну увагу мною приділено проблемі, а головну увагу я приділив проблемі.

Займенник їх є родовим або знахідним відмінком займенника вони: вчора їх удома не було. Цей займенник іноді вживають у функції присвійного, тотожного до займенника їхній: на їх землі. Аби уникнути паралелізму, доречно використовувати присвійний займенник: на їхній землі.

Помилки під час вживання числівників

Як відомо, із числівниками два, три, чотири (і складеними числівниками, що закінчуються на два, ти, чотири) іменники вживаються у називному відмінку множини: три (сорок три) студенти. Із числівниками від п’яти (і складеними числівниками, що закінчуються на п’ять і далі) іменники вживаються у родовому відмінку множини: п’ять (сорок п’ять) студентів. Із дробовими числівниками поєднуються іменники в родовому відмінку однини: півтора року, сім цілих п’ять десятих тони, два з половиною кілометра.

Збірні числівники в українській мові поєднуються з назвами істот (троє дітей); з особовими займенниками (їх було четверо); з іменниками, що мають тільки множину: троє ножиць. Але не можна казати четверо столів.

На означення часу слід уживати вираз котра година? (а не скільки зараз годин?). Про кількість можна говорити, якщо йдеться про години, витрачені на певну дію: скільки годин щоденно читаєте? Для позначення часу вживається прийменник о (об): о дванадцятій годині.

Дробові числівники часу передаються відповідним дробом із прийменником на до половини години (чверть на третю), із прийменниками на або до, коли є половина години: пів на сьому або пів до сьомої; чи з прийменниками до, за, коли за половину години: за чверть сьома, чверть до сьомої.

Слово другий є в українській мові порядковим числівником (другий раз пройшов повз нього). Тому вживання його у значенні займенника інший є ненормативним (одні прийшли, а другі ні).

Не є нормативним і вираз прийдемо через пару днів. Слід казати: прийдемо через кілька днів (через два-три дні, через які два дні). Числовий іменник пара вживається на позначення однакових речей (пара чобіт); людей, яких щось пов’язує (закохана пара); худоби (пара коней).

Особливості вживання дієслів

На відміну від російської, українська мова має не тільки форми 2-ї особи однини і множини наказового способу (читай і читайте), а й форму 1-ї особи множини – читаймо, говорімо. Тому замість російської описової конструкції на зразок давайте сделаем это упражнение слід казати зробімо цю вправу (а не давайте зробимо цю вправу).

Більшість дієслів керує іменниками в певному відмінку. Наприклад, дієслово дякувати керує іменником чи займенником у давальному відмінку (дякуємо вам); дієслово зрадити – іменником чи займенником у знахідному відмінку: зрадив мене (російське изменил мне).

З іменниками в родовому відмінку вживаються дієслова вчити, вживати, вчитися, навчати, навчатися, глядіти, доглядати, завдавати, заживати, запобігати, зазнати, пильнувати, послухати, послухатися.

Дієслова сподіватися, чекати вживаються з родовим відмінком без прийменника або знахідним із прийменником на: чекати батька (на батька).

Дієслова вибачати, віддячити поєднуються з іменниками в давальному відмінку; дієслова опанувати, радити, порадити – з іменниками чи займенниками в знахідному відмінку. Цей відмінок у поєднанні з прийменником за вживається з дієсловами, що вказують на виконання функції чогось чи когось: бути, стати, правити, мати, вважати (наприклад, мати його за брата, вважати за батька).

З іменниками в орудному відмінку поєднуються дієслова братися, узятися у значенні «перетворюватися на щось, укриватися чимось» (узятися інеєм); дієслова говорити, читати, перекладати, учити, навчати, повчати якоюсь мовою (розмовляти українською мовою). Слід також казати одружитися з кимось; їхати, пливти чимось, а не на комусь, чомусь.

З іменниками в місцевому відмінку й прийменниками по, на, в уживаються дієслова знати, пізнати, розумітися (наприклад, знатися на чомусь, розумітися в чомусь).

Активні й пасивні дієприкметники в українській мові

В українській мові немає форм дієприкметників теперішнього часу на зразок російських читаемый, получаемый, делаемый, але зрідка трапляються віддієслівні прикметники з суфіксами -им- (невгасиме прагнення), -ом- (невідомий чоловік), що втратили ознаки дії й набули постійної якості.

Інколи можна замінити активний дієприкметник дієприслівником або іменником: під час обговорення всі виступаючі зазначали – під час обговорення всі промовці зазначали, під час обговорення всі, виступаючи, зазначали.

В українській мові дуже поширеними є пасивні дієприкметники на -ний, -тий. Від деяких дієслів уживаються паралельні форми: одягнений – одягнутий, з

Зверніть увагу!

Не правильно	правильно
бажаючий	охочий
відпочиваючі	відпочивальники
виступаючий	промовець
віруючий	вірянин
вражаючий	який вражає
всеохоплюючий	всеохопний
головуючий	голова
захоплюючий	захопливий
існуючий	який існує, наявний, сучасний, чинний
керуючий	керівник
оточуючий	довколишній
пануючий	панівний
працюючий	який працює
чаруючий	чарівливий

амкнений – замкнутий, затягнений – затягнутий.

Замість російських пасивних дієприкметників із суфіксом -ем- в українській мові вживається описова форма: получаемый результат – наслідок, що його (який) одержуємо, сравниваемая величина – величина, що її (яку) порівнюють. Замість описової конструкції іноді вживається пасивний дієприкметник із суфіксом -ува-, -юва-: порівнювана величина.

Форма активного дієприкметника не належить до рис української мови, тому замість нього слід ужити описову конструкцію. Наприклад, бажаючі взяти участь в екскурсії повинні… – усі, хто бажає взяти участь в екскурсії, повинні… або охочим узяти участь в екскурсії слід….

Уживання прислівників

В українській мові частіше вживаються прислівники, ніж у російській, де нормативними є прийменниково-іменникові конструкції на зразок с нетерпеньем, в нерешительности (нетерпляче, нерішуче). Тому слід уникати російськомовних кальок: з нетерпінням, в нерішучості. Варто зауважити, що прислівник виключно – це штучно створене слово, яке слід замінити на тільки, винятково, єдино.

Для російських висловів длиной, в длину, шириной, в ширину, высотой, величиной, толщиной, на расстоянии маємо українські відповідники – завдовжки, завширшки, заввишки, завбільшки, завтовшки, завгрубшки, завдальшки, які слід уживати в писемній та усній мові. Російське на расстоянии може перекладатись не тільки як завдальшки, а й на віддалі (відстані).

Вживання прийменникових конструкцій

Інколи є сумніви щодо вживання прийменників у (в), до: поїхав у Київ чи поїхав до Києва, вихід у місто чи вихід до міста. Коли йдеться про рух у напрямі міста, села, слід уживати прийменник до: Іван вилетів до Києва. Якщо мета руху супроводжується додатковими поясненнями, то можна вживати замість до прийменник у (в): ми їздили на ярмарок у Полтаву. У реченнях, де рух або дію скеровано до предметів, середовищ або мовиться про абстрактні поняття, використовується прийменник у (в): він ступив у сад; закралася в серце думка. Якщо йдеться про рух до приміщення, послуговуємось обома прийменниками: зайшла в хату; зайшла до хати.

Прийменник у (в) уживається для позначення часу за днями тижня, місяцями (у вівторок, у січні). Але якщо йдеться про час за роком, слід уживати родовий відмінок іменника, а не місцевий: цього року, а не в цьому році. Замість ненормативного в минулому році потрібно вжити торік. Відповідні прикметники – торішній, позаторішній (а не минулорічний).

Не правильно “ліки від усяких хвороб”, бо коли йдеться про ліки, слід використовувати прийменник проти: ліки проти ревматизму.

Прийменником проти послуговуються і для порівняння (новий килим був багатий проти старого), а також у виразах – перекладах російських ночь на пятницу, под Новый год – проти п’ятниці, проти Нового року.

Прийменник для доречний, якщо йдеться про річ, призначену для людини, тварини: не для пса ковбаса, не для кицьки сало. Коли предмет призначено на конкретні речі, слід уживати інші прийменники: стояла шафа на одежу. Прийменник на використовується й у виразах захворіти на що (а не чим): занедужав на кір.

Прийменник по вживається, як правило, на позначення місця руху: їздити по селах Волині. А також місця проживання: живу на вулиці Світлій (а не по вулиці Світлій).

Прийменником за часто надуживають. Нормативними є вирази одягнений за останньою модою; за всіма вимогами науки. Але замість за наказом директора; за бажанням глядачів слід сказати з наказу директора; на бажання глядачів. Коли йдеться про причину чи підставу дії, краще вживати прийменники з, на: з доброї волі; на його бажання.

Вислів з точки зору є буквальним перекладом російського с точки зрения. Правильно сказати з погляду.

Щодо вживання прийменників по, за слід пам’ятати: якщо йдеться про мету руху, то використовується прийменник по (ходили по гриби, по лікаря), якщо йдеться про напрям руху – прийменник за (пішов услід за батьком).

А вираз він за походженням українець краще замінити на він з походження (або родом) українець, бо тут доречний прийменник з.

Прийменник завдяки містить у собі вказівку на причину, яка сприяє здійсненню чогось, а через позначає причину, що заважає здійсненню чогось. Тому виконав завдання завдяки допомозі приятеля, зробив помилку через неуважність. Прийменники з, від з обмеженим колом іменників можуть передавати причинові відношення: застогнав від (з) болю, виступили на очах сльози від (з) радості.

На позначення заходів, що мають мету, вживають прийменники щодо, до, для: заходи щодо зміцнення дисципліни, заходи для покращення успішності. Сполучення заходи по збереженню, заходи по охороні не є нормативними.

Паралельними є такі прийменникові конструкції: на ту пору – в ту пору, за всіх часів – у всі часи, під час війни – за часів війни.

Синонімічний ряд утворюють прийменники відповідно до, згідно з, залежно від, виходячи з. Вони характерні для офіційно-ділового мовлення. Прийменникової конструкції у відповідності до в українській мові немає, це калька з російського в соответствии с.

Особливості вживання сполучників

Сполучник аби є відповідником до російських лишь бы, только бы: аби день до вечора.

У фразі варто мені лягти, як миттю засинаю слово варто недоречно вжите в значенні прислівника. Слід сказати: тільки (тільки-но, як тільки) ляжу, миттю засинаю. Слово варто використовується, коли йдеться про те, що слід або чого не слід робити: не варто плакати.