Професійна комунікація

Тема 1. Спілкування як інструмент професійної діяльності

Мета: ознайомити студентів із спілкуванням як засобом професійної діяльності, функціями спілкування, видами, типами і жанрами професійного спілкування; засвоїти основні закони і стратегії спілкування; навчити доречно використовувати невербальні компоненти спілкування; ознайомити з гендерними аспектами спілкування.

План

1. Спілкування у професійній діяльності. Функції спілкування.

2. Види, типи, форми і жанри професійного спілкування.

3. Стратегії спілкування.

4. Основні закони спілкування.

5. Невербальні компоненти спілкування.

6. Ґендерні аспекти спілкування.

Рекомендовані джерела

1. Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо / Б. Антонечко-Давидович. – К. : Либідь, 1991. – 256 с.

2. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики : підручник / Ф. С. Бацевич. – К. : ВЦ Академія, 2004. – С. 4–62.

3. Корніяка О. Мистецтво ґречності: Чи вміємо ми себе поводити? / О. Корніяка. – К. : Либідь. – С. 26–30, 43–78.

4. Мацько Л. І. Культура фахової мови : навч. посіб. / Л. І. Мацько, Л. В. Кравець. – К. : ВЦ Академія, 2007. – С. 46–72.

5. Мацько Л. І. Стилістика української мови : підручник / Л. І. Мацько, О. М. Сидоренко, О. М. Мацько. – К. : Вища шк., 2003. – С. 5–46.

6. Мацюк З. Українська мова професійного спрямування : навч. посіб. / З. Мацюк, Н. Станкевич. – К. : Каравела, 2008. – С. 95–109.

7. Михайленко В. М. Теорія твору і тексту : навч. посіб. / Владислав Михайленко. – К. : ПАЛИВОДА А. В., 2013. – С. 20–85.

8. Пономарів о. Культура слова: Мовностилістичні поради : навч. Посіб. / Олександр Пономарів. – 2-ге вид., стереотип. – к. : Либідь, 2001. – с. 7–15.

9. Томан І. Мистецтво говорити / Іржі Томан: пер. з чес. В. І. Романця. – 2-е вид. – К. : Політвидав України, 1989. – 293 с.

10. Українська мова : енциклопедія / Редкол.: В. М. Русанівський (співголова), О. О. Тараненко (співголова), М. П. Зяблюк та ін. – 2-ге вид., випр. і доповн. – К. : Укр. Енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. – С. 174–175, 449–450, 539–540, 651–656, 778–781.

11. Шевчук с. В. Українська мова за професійним спрямуванням : підручник / с. В. Шевчук, о. В. Клименко. – 3-тє вид., виправл. І доповн. – к. : Алерта, 2013. – с. 106–121.

Відомий французький письменник А. де Сент-Екзюпері сказав: «Єдина справжня розкіш на Землі – це розкіш людського спілкування». Із цим важко не погодитися, адже саме завдяки мисленнєвій та мовленнєвій діяльності людина виокремлюється у цьому світі як істота розумна і духовно багата.

Спілкування – це специфічна форма активності особистості, мета якої – взаємини з іншими людьми, досягнення певного взаєморозуміння, вирішення справ. За посередництвом спілкування здійснюється розкриття внутрішнього світу особистості, адже як форма взаємодії між людьми воно виявляє певні риси, достоїнства людини.

Спосіб життя – це не тільки те, що і як робить людина, а й з ким і як вона спілкується. У спілкуванні розкривається суб’єктивний світ однієї людини для іншої. Тому закономірно потреба у спілкуванні є однією з основних потреб людини. Кожен із нас прагне вміти правильно і гарно говорити, оскільки це допомагає встановлювати й підтримувати добрі стосунки з людьми в різних колективах: у сім’ї, в школі, на підприємствах, у громадських, державних організаціях. Спілкування є невід’ємною частиною професійної діяльності.

У мовознавстві розрізняють поняття спілкування і комунікація, перше з я

Спілкування – це сукупність знаків і взаємодій людей, суспільств, суб’єктів (груп, особистостей), які передбачають обмін інформацією, досвідом, уміннями, навичками та результатами діяльності.

ких є більш широким.

Поняття спілкування охоплює всі можливі типи взаємозв’язку і взаємодії людей: інформаційний (обмін інформацією), інтерактивний (зв’язки і впливи учасників) і перцептивний (сприйняття органами чуттів). Спілкування є необхідною умовою формування і розвитку суспільства. А комунікація пов’язана лише з інформаційним зв’язком.