Гляньте всі

V. Слухання музики.

Жорж Бізе, увертюра до опери «Кармен».

1. Загальні відомості про композитора.

Жорж Бізе народився в Парижі 25 жовтня 1838 р. Батько

був перукарем, що не заважало йому займатися також співом.

Маги добре грала на фортепіано, зналася на музиці і заохо­чувала сина до цього. Вона вклала багато зусиль у вихован­ня хлопчика, з яким пов’язувала всі свої надії. Малий Жорж охоче опановував музичну грамоту і виділявся здібностями.

Він досить легко склав іспити і в 10 років став студентом Па­ризької консерваторії з правом безоплатного навчання.

1857 року Жорж закінчив Паризьку консерваторію. Брав участь в конкурсах. Серед ранніх творів — кантата «Кловіс і Клатільда», опера «Диво-лікар». Участь в конкурсі від Французької академії принесла молодому композиторові Римську премію і право на подорож до Італії.

У 1858—1860 pp. жив в Італії. Перебування в Римі використав для про­довження власної освіти й опанування іншими жанрами образотворчих мис­тецтв, якими так багата Італія.

1860-ті роки для Бізе — час творчого становлення. Написав ліричні опери «Шукачі перлин» і «Пертська красуня» (за романом Вальтера Скотта). Проте обидва твори не набули широкої популярності.

У 70-ті роки — період творчої зрілості маестро — створена опера «Джамі- ле» (за поемою «Намуна» Альфреда Мюссе, 1871), музика до драми Альфонса Доде «Арлезіанка» (1872).

Опанувавши ритмоінтонаційними особливостями народних наспівів, май­же не вдаючись до цитат, Бізе вірогідно відтворив у цьому творі характер схід­ної і провансальської музики.

Та не було в житті композитора все так гладко. Фактичний провал остан­нього зі своїх творів маестро переживав у Буживалі (поблизу Парижа).

Якогось дня він купався в холодній воді Сени і після цього захворів на гнійну ангіну. Стан хворого швидко погіршувався, і 2 червня композитор утра­тив пам’ять. З червня 1875 р. Ж. Бізе помер. Поховання відбулося на цвинтарі Пер-Лашез.

2. Аналіз прослуханого твору.

Прагнення композитора до демократизації оперного мистецтва, бажання позбутися театральних штампів та умовностей дістали своє яскраве вираження в опері «Кармен» (за новелою Проспера Меріме, 1874). Лібрето опери створи­ли Людовік Галеві, двоюрідний брат дружини Жоржа Бізе, з якою він побрався 1869 року, та Анрі Мельяк. Більша частина музики була написана за два місяці в передмісті Парижа Буживалі, де родина мала дачний будинок.

Головну роль доручили співачці Селестині Галлі-Мар’є. Вона не була за­доволена хабанерою, і композитор неодноразово переробляв її. Тему хабанери він «запозичив» з твору іспанського композитора Себастьяна Іроде, що було тоді розповсюдженою практикою. Але зробив з неї музичний твір, що має са­мостійну вартість.

Уперше на французькій оперній сцені виступили представники «нижчих класів» — робітниця сигарної фабрики і солдат. Правдиво розкриті переживан­ня і пристрасті людей низького, нешляхетного походження. В опері втілений іспанський національний музичний колорит, багатоплановість і розмаїття на­родних сцен; драматичні події відбуваються стрімко і напружено. На прем’єрі в театрі Опера комік (1875) «Кармен» сприйняли несхвально. Буржуазна пу­бліка не побачила ані шляхетних персонажів, ані шляхетних стосунків між за­коханими. Несприйняття нової опери й обурення буржуа підтримала і тодіш­ня буржуазна преса. Газети друкували статті, де оперу обзивали «соціальним сміттєзвалищем». Дикувата циганка і солдат, поведінка яких на межі патології не могли навчити шляхетності добропорядних дочок з буржуазних родин. Д( того ж, неодружена ще Кармен гине заради свободи власних почуттів...

3. Музична абетка (с. 31 підручника).

4. Музичний калейдоскоп (с. 31 підручника).