Л.8 – Торгові контракти

1.Правове регулювання торгових контрактів.

2.Укладання контракту.

3.Бартерні (товарообмінні) угоди.

4.Документація, що використовується в міжнародній торгівлі.

1.Правове регулювання торгових контрактів.

Контракт купівлі-продажу є одним з самих розповсюджених в міжнародній практиці. До міжнародних угод, призначених для універсального регулювання умов зовнішньоекономічних угод, перш за все купівлі-продажу, можна віднести:

• Конвенцію про позовну давність в міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року, прийнятої під егідою ООН;

• Конвенцію ООН 1980 року про договори міжнародної купівлі-продажу товарів.

Конвенція 1974 року застосовується незалежно від права, яке могло б підлягати застосуванню в силу норм міжнародного приватного права. Конвенція встановлює єдиний строк позовної давності незалежно від підстав для вимог (прострочення термінів поставки, низька якість товарів і т.п.) – чотири роки.

Сторони можуть передбачати в договорі купівлі-продажу умову, що арбітражний процес повинен бути розпочатий в межах строку більш короткого, ніж строк позовної давності, встановлений даною Конвенцією.

Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 року є першою універсальною уніфікацією норм національних законодавств, що регулюють укладання договорів міжнародної купівлі-продажу товарів. Конвенція застосовується до договорів купівлі-продажу товарів між сторонами, комерційні підприємства яких знаходяться в різних країнах:

1. коли країни, до яких належать сторони договору є учасниками Конвенції;

2. коли згідно з нормами міжнародного приватного права застосовано право договірної держави.

Зі сфери дії Конвенції виключені:

• продаж товарів, які придбаються для особистого, сімейного або домашнього використання (за виключенням випадків, коли продавець у будь-який час або в момент укладання договору не знав і не повинен був знати, що товари придбаються для такого використання);

• продаж з аукціону в порядку виконавчого провадження або іншим чином в силу закону;

• продаж фондових паперів, акцій, забезпечувальних паперів, обігових документів та грошей;

• продаж суден водного та повітряного транспорту, суден на повітряній подушці, електроенергії (ст. 2).

Конвенція встановлює право сторони на отримання відсотків річних при простроченні в сплаті ціни чи іншої суми, тобто при простроченні іншою стороною будь-якого грошового зобов’язання у відносинах між покупцем і продавцем. Це право надається потерпілій стороні незалежно від того, чи реалізувала вона своє право на відшкодування збитків. При цьому встановлено право на відшкодування у якості збитків при порушенні договору як реальної шкоди, так і упущеної вигоди.

Норми Конвенції 1980 року носять диспозитивний характер. Але, якщо в контракті не буде оговорено, що сторони погодились на застосування до їх контракту інших положень, або, що сторони по конкретному питанню домовились інакше, то тоді до відповідних відносин будуть застосовуватись положення Конвенції.

Для регулювання умов зовнішньоекономічних угод важливе значення мають також звичаї, зокрема, базис-поставки. Базисними ці умови називаються тому, що встановлюють основу (базис) ціни в залежності від того, включаються витрати по доставці в ціну товару чи ні. Застосування базисних умов поставок суттєво раціоналізує механізм дії контракту купівлі-продажу (а також бартерного контракту) на підставі спрощення в складанні та узгодженні його позицій та статей.

Кодифікована форма базисних умов поставки міститься в правилах ІНКОТЕРМС (в редакції Міжнародної торгової палати 2010 року).

В правилах ІНКОТЕРМС визначений обов’язок продавця за встановлену в контракті ціну забезпечити доставку вантажу в певну географічну точку або відвантажити товар на транспортні засоби, або передати його транспортній організації. Отже, ці правила визначають:

1) хто і за чий рахунок забезпечує транспортування товарів по території країни продавця, покупця, транзитних країн;

2) становище вантажу відносно до транспортного засобу, що визначає обов’язок продавця за встановлену в контракті ціну доставити вантаж у визначене місце, відвантажити товар на транспортний засіб, підготувати цього до відвантаження або передати транспортній організації;

3) обов’язки продавців по упаковці та маркіровці товарів, а також обов’язки сторін по страхуванню вантажів;

4) обов’язки сторін по оформленню комерційної документації відповідно до існуючих у практиці міжнародної торгівлі вимог;

5) де і коли переходять від продавця до покупця всі ризики загибелі або пошкодження товару.

З метою позбавлення покупця можливості затримати момент переходу на нього ризиків та витрат, пов’язаних з товаром, базисні умови включають, що цей момент може настати і до здійснення поставки, якщо покупець не приймає товар відповідно до контракту або не повідомляє відповідних інструкцій продавцю, які необхідні для виконання його обов’язків за договором (наприклад, відносно часу та місця відвантаження товару).

Типові договори (контракти) виконують допоміжну роль, надаючи підприємцям допомогу при підготовці тексту контракту.

Найбільш часто зустрічається на практиці форма типового контракту, яка складається з двох частин – узгодженої та уніфікованої.

Партнери, що укладають контракт, зазвичай домовляються лише про предмет, ціну, кількість, якість товару та строки його поставки, інші умови, встановлені в типовому контракті.

Типовий договір не має юридичної сили. Типові форми контрактів обов’язкові для сторін тільки за їх згодою.